Калевіпоег
“Калевіпоег” – естонський народний епос, в якому йдеться про героїчні вчинки Калевіпоега – легендарного богатиря, володаря давніх естів. Його перемога над нечистою силою завдяки пораді їжака, спорудження гігантського моста тощо – підпорядковані темі боротьби з представниками пекла (Рогатий) та загарбниками-хрестоносцями, які вторглися в Естонію на початку XIII ст. В долі Калевіпоега відбита доля естонців, його ув’язнення біля воріт пекла символізувало надію на визволення, визначало місце твору у національно-визвольному русі та кристалізації національної свідомості естонців. Записувати сюжети “К.” почав Ф. Фельман. Повністю їх опрацював і склав у єдиний епічний твір Ф. Крейцвальд – засновник нової естонської літератури. “К.” був опублікований 1857-61. Українською мовою уривки із цього епосу переклав Є. Тимченко, повністю переклали Ян Ряппо (30-ті XX ст.), та Анфіса Ряппо (60-ті).
Калевіпоег
речення з діалектними словами
Related posts:
- Епітома Епітома (грецьк. epitome – надріз, витяг, стислий виклад) – скорочений варіант художнього твору, особливо поширювався у давній літературі, переписуваній від руки. Випадки Е. трапляються і в сучасній літературній практиці: “Калевіпоег” в переказі Е. Рауда (переклад...
- Епічний образ Епічний образ (грецьк. epos – слово, розповідь) – об’єктивно змальований образ у розповідному художньому творі (романі, епопеї, повісті, оповіданні, поемі, новелі, нарисі, притчі тощо). Від обраного письменником жанру залежить глибина описової докладності та обсервації певних...
- Відбиття в “Божественній комедії’ сучасних Данте історичних подій І. Відображення політичної протидії сил свого часу в “Божественній комедії”. ІІ. Пекло й Рай в уявленні Данте. ІІІ. Перші кола “Пекла”. ІV. Останні кола “Пекла” в “Божественній комедії” та їх “мешканці”....
- Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного...
- Поема Поема – ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань і роздумів....
- Новеліно “Новеліно” – анонімний збірник новел, одна з найдавніших пам’яток італійської художньої прози межі XIII-XIV ст. Збереглося дві редакції – коротка під назвою “Сто старих новел” та повна. В основу “Н.” покладено мандрівні сюжети середньовічної літератури,...
- Повість Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням....
- ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ (рр. нар. і см. невід.) – архімандрит Корсунського монастиря, паломник-письменник XVI ст. Автор “Книги беседы о пуги Іерусалимском…” Побував у Єрусалимі між 1590 і 1594 р., проте його твір – це переробка “Житья...
- Ліро-епічний твір Ліро-епічний твір – це літературний твір, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки (балада, співомовка, поема, роман у віршах)....
- Повістка Повістка – невеликий епічний твір (повість, оповідання, оповідь, розповідь, переказ). Термін поширився у другій половині XIX ст. Ним називали окремі свої оповідання Ю. Федькович, М. Коцюбинський, А. Кримський, І. Франко та ін. А оповідання “Серце...
- Аед Аед (грецьк. aoidos – співець) – еллінський поет, котрий виконував епічний твір, акомпануючи собі на струнному щипковому інструменті – формінкзі, лірі чи кіфарі. Образ А. відтворено у поемі Гомера – найбільшого давньогрецького А. – “Одіссея”...
- Містерія Містерія (грецьк. mysterion – таїнство, таємний релігійний обряд на честь якогось божества) – західноєвропейська середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства. В основу М. різдвяної та великодньої покладено біблійні сюжети. Виникнувши у XIII...
- Засади епічного театру Бертольда Брехта Свої погляди на театральне мистецтво Бертольд Брехт виклав у численних статтях: “Про оперу” , “Сучасний театр – театр епічний” , “Театр” розваг чи театр повчання?” , “Про експериментальний театр” , “Нова1 техніка акторського мистецтва” та...
- Тетралогія Тетралогія (грецьк. tetra – чотири і logos – слово) – великий епічний твір одного автора, що складається із чотирьох самостійних частин, охоплюється спільністю художнього задуму та єдністю основних персонажів (дійових осіб). В античну добу Т....
- МІРАКЛЬ Міракль (франц. miracle, від лат. miraculum – диво) – жанр середньовічної віршованої драми, заснованої на житті, діяннях і чудесах святих або Богородиці. Виник міракль на зламі XII-XIII століть у Франції. Першою відомою драмою цього жанру...
- Роман Роман (від франц. готап – романський) – епічний жанровий різновид, місткий за обсягом і складний за будовою прозовий (іноді віршований) твір, який показує життя в усій його повноті, в розмаїтті виявів і зв’язків. Це визначає...
- Мандрівні сюжети “Мандрівні сюжети” – у теорії літературних запозичень – сюжети казок, байок, пісень, творів писемної літератури, які начебто переходять від народу до народу. Підставою для таких суджень є подібність основних мотивів у сюжетах з родинного, родового...
- Біблійні сюжети в українській поезії Біблія – визначна пам’ятка світової літератури. На сторінках Біблії багато прекрасних, поетичних легенд. Ці легенди давним-давно існували в народі і передавались з уст в уста. Потім, через багато століть, мудреці і поети почали в різний...
- Деідеологізація Деідеологізація – процес вивільнення громадського життя, гуманітарних наук, літератури та мистецтва з-під засилля ідеології. Теорія Д. має сенс, якщо ідеологію розуміють як сукупність ідей, вигідних певним групам людей, панівним верствам, як засіб маніпуляції масами, або...
- Беовульф “Беовульф” – найзначніший із збережених творів давнього англосаксонського епосу. Названий за іменем головного героя, легендарного короля геатів (скандинавського племені на землях Південної Швеції). В основу пам’ятки покладено героїчні сюжети, в яких відображено події першої половини...
- Латифа Латифа (араб. – букв.: жарт, дотеп) – у східних народів – дотепні фольклорні сюжети соціального спрямування. Яскравим прикладом Л. постає серія популярних оповідань про винахідливого та кмітливого Ходжу Насреддина або цикл оповідань про туркменського поета...
- Дастан Дастан – У тюркомовних народів – оповідний вірш або поема про важливі суспільно-політичні події, подвиги героїв, пов’язані з ісламом, а також за мотивами “Тисячі й однієї ночі”, на сюжети, запозичені з поеми Нізамі “Лейлі і...
- Митрак Олександр Митрак Олександр – письменник, фольклорист і етнограф. Після закінчення Ужгородської богословської семінарії (1862) був священиком у селах Закарпаття. Друкуватися почав у 1864 р. Писав поезії (“Хмарно, темно…”, “Любіте наш народ”, “Добре тому багатому”), етнографічні нариси...
- Літургійна драма Літургійна драма (грецьк. leiturgia – служба, богослужіння) – середньовічна театральна вистава, інсценізація євангелійних сюжетів, входила до складу різдвяної або великодньої служби (літургії). Спочатку виконувалась у межах католицького храму. З початком XIII ст. у Л. д....
- Жести Жести (фр. geste, букв.: чин) – французький героїчний епос, цикли поем на історичні сюжети (збереглося близько 90), створювані на межі ХІ-ХП ст. В основі Ж. – фольклор раннього періоду та літературні твори, оброблені мандрівними музиками-жонглерами....
- Іван Франко “Фарбований лис” – Дитинство письменника Любов до казки Іван Франко виніс ще з раннього дитинства. Мов зачарований, слухав малий Івась цікаві казки про тварин, які розповідала йому мама. Згодом багато казок доводилося йому чути від сільських оповідачів – дідусів та...
- Етика Етика (грецьк. ethos – звичка, звичай, ethicos – моральний) – філософська наука про походження і сутність моралі, моральної свідомості людини. Е. систематизує, класифікує і пояснює норми і правила, які регулюють поведінку людини в суспільстві з...
- Вертеп Вертеп (старослов’ян. – печера) – народний театр маріонеток, поширений в Україні, в барокову добу (XVII-XVIII ст.). Дія вертепної драми відбувалася у двоповерховій “скрині”, відкритій з одного боку для глядачів. На верхньому ярусі розігрувалися сюжети релігійного...
- Сага Сага (давньосканд. saga – сказання) – оригінальні та перекладні епічні (історичні та героїчні) твори з віршованими вставками, поширені в Ірландії та Ісландії (VIII-XIII ст.). Поділяються на ранні (усні) та пізні (писемні), створені безіменними авторами (філідами)...
- ГАВАТОВИЧ (ГАВАТ) ЯКУБ (17.03.1598, Львів – 17.06.1679, там само) – польсько-український письменник і культурно – освітній діяч. Народився в незаможній сім’ї польських міщан. Навчався у різних львівських школах, закінчив Ятеллонський університет (1615) і одержав ступінь бакалавра. Викладав у...