Латифа
Латифа (араб. – букв.: жарт, дотеп) – у східних народів – дотепні фольклорні сюжети соціального спрямування. Яскравим прикладом Л. постає серія популярних оповідань про винахідливого та кмітливого Ходжу Насреддина або цикл оповідань про туркменського поета Кеміна тощо. У письмовій літературі Л. зафіксована у X ст. Відомі збірники Л., упорядковані Мухаммедом Алі у XIII ст. (“Намисто анекдотів та зблиски оповідей”, “Радість після туги”) та ін.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Латифа
приклад розмовного стилю
Related posts:
- Записки історично-філологічного відділу ВУАН “Записки історично-філологічного відділу ВУАН” – наукові збірники, що видавалися у Києві (1919-31) за редакцією А. Кримського (переважна більшість), частина – за редакцією М. та О. Грушевських (праці історичної секції ВУАН). Всього з’явилося 26 книг, де...
- Апострофа Апострофа (грецьк. apostrophe – особисте звертання) – стилістична фігура, звертання до відсутньої особи, як до присутньої, до персоніфікованих явищ природи; приміром, звертання Ярославни до Сонця, Вітру та Дніпра-Славутича (“Слово Про Ігорів похід”). А. притаманна народній...
- Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також...
- Мухамас Мухамас (араб., букв.: п’ятірний) – строфічна форма в поезії народів Близького на Середнього Сходу і Середньої Азії, що складається із п’яти рядків за схемою ааааа ввввв і т. д. М. використовувався переважно у поезіях елегійного...
- ЗБІРНИКИ ЗБІРНИКИ – рукописні (іноді друковані) книги, складені з матеріалів найрізноманітнішого змісту й походження (перекладних і оригінальних). Містять історичні твори, біблійні уривки, повісті, житія, повчання, проповіді, апокрифи, легенди, притчі, байки, афоризми, прислів’я, приказки, вірші, пісні й...
- Енцикліка Енцикліка (лат. encyclicus – круговий, загальний) – спочатку – окружне послання єпископа, згодом – письмове звернення папи римського до всіх католиків та віруючих якоїсь однієї країни з релігійними, морально-етичними чи соціальними, політичними настановами. Пишеться, як...
- Анфологіон Антологіон “Анфологіон”, або “Антологіон” (грецьк. anthologia – квітник) – збірники текстів релігійного та літературного змісту (молитви, уривки Святого письма, житія тощо), які виходили в Україні XVI-XIX ст. Перше таке видання здійснено у 1619 у Києво-Печерській лаврі...
- Щоденник Щоденник – літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньо пережитої події, яка щойно сталася. Щ. пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого життя, здебільшого у монологічній формі, хоча...
- Запорожская старина “Запорожская старина” – фольклорні й історико-літературні збірки, упорядковані і видані І. Срезневським у Харкові 1833-38 в шести випусках. Основну частину змісту складали історичні пісні і думи XVI-XVTII ст. (“Втеча трьох братів із города Азова”, “Отступник...
- Палея Палея (грецьк. palaia diatheke – Старий Заповіт) – група пам’яток болгарської, києво-руської та давньоукраїнської літератур. П. історична (“Книга буття неба та землі”, болгарський переклад з грецької мови здійснений у першій половині XIII ст.) – скорочений...
- Українські колискові пісні Українські колискові пісні – це багата музично-словесна палітра щирої, безпосередньої і ніжної поезії. Частина К. п. оповита серпанком смутку, і ця тональність характерна і в літературних ремінісценціях (Т. Шевченко – “Ой люлі, люлі, моя дитино”,...
- Зерна “Зерна” – літературно-наукові збірники, виходили у Чернівцях як додатки до газети “Буковина” (1887-88). Містили художні твори, популярні статті з історії Буковини, на громадсько-культурні теми. Літературну вартість збірників визначають насамперед Франкові переклади болгарських народних пісень, твори...
- МАСЛЯК ВОЛОДИМИР МАСЛЯК ВОЛОДИМИР (псевд. – Володимир Залуквич, Вуйко Владзьо, Ов – сій Паленичка, Судислав та ін.; 14.09.1858, с. Сернки Середні, тепер Діброва Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. – 15.07.1924, Львів) – поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, журналіст. Навчався...
- Збірник афоризмів “Пчола” – ЛІТЕРАТУРА Х-ХІІІ століть Збірник афоризмів “Пчола” В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після...
- “Київсько-Печерський патерик” – видатна пам’ятка житійної літератури З кінця XI століття у Київській Русі стало з’являтися багато житійних творів. Ченці Печерського монастиря, що були зацікавлені у створенні своєрідної церковної історії обителі, склали збірник оповідань про заснування монастиря і його перших діячів. Цей...
- КУПИ КОРАЛІ, ЩОБ ЖЕНИХИ НЕ ПІШЛИ ДАЛІ (жіночі прикраси) Чи не найбільш цікавою темою за всіх часів є жіночі прикраси – різноманітні вушні, шийні та нагрудні прикраси. До складу шийних і нагрудних прикрас, наприклад, входять різне за матеріалом намисто, вироби з бісеру, а також...
- Як клаузула співвідноситься з римою? Рима – це співзвучність у закінченні віршових рядків. Клаузула – це закінчення віршового рядка, і римоване, і неримоване, включаючи останній склад. Як і клаузули, рими бувають чоловічі, жіночі, дактилічні й гіпердактилічні. Білі вірші не мають...
- За сто літ “За сто літ” – збірники матеріалів з громадського та літературного життя в Україні XIX – початку XX ст., що видавалися у Києві Комісією новітньої історії ВУАН (1927-30) за редакцією М. Грушевського. Тут містилися грунтовні наукові...
- Пролог збірник “Пролог” – збірник житій святих, легенд, повчань, патериків, дидактичних оповідань, розташованих у календарному порядку відповідно до церковних свят. Складений у Київській Русі. Назва виникла помилково: упорядник-редактор вступну статтю Синаксара – “Prologos” (вступ) прийняв за назву...
- Жіночі прикраси Жіночі прикраси Чи замислювалися ви, дівчатка, про походження такої прикраси, як намисто? Які прикраси носили жінки в давнину? Відомо, що намисто під назвою “бись” або “борь” зустрічалося в літературних пам’ятках ще в десятому столітті. У...
- Мартиролог Мартиролог (грецьк.- martys – свідок, logos – слово) – жанр християнської дидактичної літератури про святих та мучеників за віру (православний М. “Менелогій”, тобто “Місячні читання”, від IX ст.. Католицький – виданий за розпорядженням римського папи...
- Садж Садж – у літературах східних народів – оповідь про якусь подію римованою прозою й чергуванням римованої та неримованої прози, як, скажімо, у “Гулістані” (“Трояндовому саді”) класика перської й таджицької літератур Сааді (XIII ст.)....
- Київський літопис – ЛІТЕРАТУРА Х-ХІІІ століть “Київський літопис” Докладно розповідає про безперервні війни з половцями та міжусобні чвари, які призвели до внутрішньодержавного безладдя, “висушили” Русь і зробили її легкою здобиччю для загарбників. З оповідань “Київського літопису”, що здебільшого фіксують факти і...
- Літературна спадщина “Літературна спадщина” – неперіодичні видання Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН України. З’явилися 4 збірники (1956, 1962, 1963, 1967), присвячені-творчості І. Франка, публікувалися його незавершені твори, переклади з різних літератур. “Л. с.” – підготовчий етап...
- “Казка” – “Анекдот” Анекдот. Але не зовсім ясним з першого погляду представляється ставлення казки до анекдоту. Сутність анекдоту зводиться до несподіваного дотепному кінцю стислого розповіді. Структура анекдотів зовсім на суперечить жанровим ознаками казки. Аарне включив анекдоти у своїй...
- Конкатенація Конкатенація (лат. concatenatio – зчеплення) – у художній літературі – те ж саме, що й “зіткнення”. У мовознавстві – накладання семантичних значень одного слова на інше: “меч сталевий” – “меч духовний” тощо....
- Римарій, або Римівник Римарій, або Римівник – словник рим, вживаних у певній національній поезії відповідної історичної доби. Такі словники добре відомі західноєвропейському літературознавству, зокрема в Іспанії (П.-Б. Кампой), у Франції (Ф. Мартінон) тощо. В Україні над Р. працював...
- Утопія Утопія (від грецьк. u – ні і topos – місце) – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору англійського мислителя Т. Мора “Золота книга, наскільки корисна, настільки і забавна, про...
- Апокрифи Апокрифи (грецьк. apdkryphos – таємне, заповідне) – велика група християнського епосу, пов’язана із сюжетами Св. Письма, Житіями Святих, версіями першопочатку світу тощо. Існували у рукописному вигляді. Зміст А. відбитий у “Палеї толковій” та “Палеї історичній”....
- ДРІБНА БІБЛІОТЕКА “ДРІБНА БІБЛІОТЕКА” – одне з перших серійних віщань просвітницького спрямування. Виходило у Львові в 1878- 1879 рр. під егідою І. Франка, якому активно допомагали М. Павлик, І. Белей, Є. Озаркевич та ін. Усього вийшло 14...