Четьї-Мінеї
“Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного читання. Запровадилися у Візантії (Симеон Метафраст, IX ст.), а відтак у Болгарії (“Супрасльський збірник”, X ст.), згодом – у Київській Русі. Найповнішим збірником такого гатунку вважають “Ч.-М.” у 12 томах, написані під керівництвом московського митрополита Макарія (XVI ст.), названі “Великими”. Серед упорядників таких книг особливе місце посідає український церковний діяч, письменник, оратор Дмитро Туптало, з 1703 – митрополит Ростовський, котрий склав нові “Ч.-М.” (1684-1705), використовуючи києво-руські, болгарські, московські та західноєвропейські (“Acta Sanctorum”) джерела.




(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Четьї-Мінеї
казка про що розповіла нагідка читати
Related posts:
- ЧЕТЫ-МІНЕЇ ЧЕТЫ-МІНЕЇ (давньоруське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – пам’ятка агіографічної літератури, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” і повчань, розміщених за днем і місяцем вшанування певного святого. Нові Четы-Мінеї укладені...
- АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – старший друкар Києво-Печерської лаври. Вважався спеціалістом з друкування польських книг, друкував і редагував вірші Лазаря Барановича. У віщанні “Синопсиса” 1680 р. є його акровірш “К читателю...
- Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також...
- Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався...
- Патерик Патерик (грецьк. patenkon від pater – батько) – назва збірок оповідань і новел агіографічного змісту, в яких розповідалося про подвиги пустельників і ченців. П. укладали за територіальним принципом, об’єднуючи житія праведників тієї чи іншої країни...
- Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за...
- Ізмарагд “Ізмарагд” (грецьк. smаragdos – смарагд) – літературний збірник творів релігійно-дидактичного змісту; склався у XIII-XIV ст. у Київській Русі, поширювався у списках серед східних слов’ян до XVIII ст. Кожна з відомих трьох редакцій включає до 100...
- Богогласник “Богогласник” – антологія духовних пісень (всього – 248), видана у Почаєві 1790-91, забезпечена нотами. Джерелами вміщених тут творів були Євангеліє, Псалтир, “Четьї-Мінеї” Димитрія Туптала, апокрифи і т. п. У “Б.” містяться і старовинні колядки, зокрема...
- КИПРІЯН КИПРІЯН (бл. 1330, Тирново – 16.09.1406, Москва) – болгарський, український і російський письменник, церковний і культурний діяч, представник агіографічної прози другої половини XIV – початку XV ст. Кипріян здобув прекрасну освіту в Болгарії, Константинополі та...
- Віршознавство Віршознавство – розділ літературознавства, частина поетики, наука про віршові нормативи літературних творів, покликана осмислювати внутрішню будову вірша, власне, його метрику, строфіку та фоніку. В Україні початки В. спостерігаються в граматиках та поетиках братських шкіл XVI-XVII...
- Вічні теми Вічні теми – літературні теми загальнолюдського значення, перейняті пошуками смислу життя та першосутності, ролі особистості в контексті всесвіту. Тому у світовій літературі, незважаючи на ненастанно змінні конкретно-історичні ситуації, акцентуються визначальні мотиви людського буття, пов’язані з...
- З потоку життя “З потоку життя” – літературно-художній альманах, упорядкований М. Коцюбинським та М. Чернявським. Вийшов 1905 в Херсоні. М. Коцюбинський у листі до Панаса Мирного від І0 лютого 1903 писав про задум упорядників: “Маємо на меті видати...
- Контрафакція Контрафакція (лат. contra – проти, facio – роблю) – 1). Порушення авторського права, коли без відома автора розповсюджується його твір. 2). Законспіроване видання певних книг, коли доводиться цілком свідомо вводити неправильні дані. Так, у зв’язку...
- “Адельфотес” “Адельфотес” – граматика грецької мови, що з’явилася у Львові 1531, складена і видана студентами Ставропігійської школи під керівництвом Арсенія Грека. За зразок “А.” бралися граматики Ласкаріса, Кленарда, Меланхтона. Це видання важливе не тільки тим, що...
- КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ (рр. нар. і см. – невід.) – давньоукраїнський письменник. Був ченцем Києво-Печерської лаври; на думку деяких дослідників, навчався в Києво-Братському училищі. Належав до книжників, що гуртувалися навколо Петра Могили. 1638 р. видав польською мовою книгу...
- КОСОВ СИЛЬВЕСТР КОСОВ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід., маєток Жировиці у Вітебському воєводстві, Білорусь – 13.04.1657, Київ) – український церковний діяч, філософ, педагог і письменник. Виходець із білоруської православної шляхта. Закінчив Віденську братську школу, навчався в Люблінській єзуїтській...
- Єресь Єресь (від грецьк. aireais – особливе віровчення) – вчення, що вступають у протиріччя з панівним віровченням, не виходячи при цьому за межі релігійного світогляду; відступ від загальноприйнятих поглядів, правил, положень. В Україні виникають у XIV-XV...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст.,...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а...
- Букіністична книга Букіністична книга (фр. bouquiniste – торговець старими книгами) – стара книга, яка з погляду бібліофіла чи фахівця літератури має неперебутню цінність, перетворюється на предмет книжкової торгівлі. Б. к. називають також антикварну книгу, яка публікувалася до...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській...
- Київські глаголичні листки “Київські глаголичні листки” – одна з найдавніших києво-руських писемних пам’яток, що датується X ст., написана глаголицею – первісним слов’янським алфавітом, створеним у IX ст. Пам’ятка складається із семи пергаментних аркушів. Включає апостольські читання, молитву до...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода...
- ГІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ ГІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ (бл. 1600, Пруссія – 28.11.1683, Київ) – історик, письменник. Народився в німецькій родині протестантів – реформаторів; юнаком прибув до Києва, прийняв хрещення і став монахом. По закінченні Києво-Могилянської колегії (1642) був рекомендований П....
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську...
- Індекс Індекс (лат. index – покажчик, перелік, список) – список, покажчик, перелік будь-чого. У книговжитку відомий “Індекс заборонених книг”, перелік видань, підданих осуду католицькою церквою і повністю заборонених до видання, продажу й читання. Перший такий зведений...
- Чому Київ називають серцем України? Чому Київ називають серцем України? Київ посідає особливе місце в житті кожного українця. Величне місто сприймається не тільки як столиця України, а й як символ безперервності історичних традицій, осередок національної духовної культури. Київ був перетворений...
- ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в Галичині, яка після Андрусівського миру...
- ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ – перше повне видання всіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою. Це віщання здійснене 1581 р. в Острозькій друкарні заходами мецената української культури князя Костянтина Острозького. З метою підготовки повного й точного видання Біблії,...