Вульгаризм
Вульгаризм (лат. vulgaris – брутальний, простий) – у стилістиці художнього мовлення – не прийняте національною літературною мовою, неправильне, грубо побутове або іномовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи характеристики низького культурного рівня зображених у ньому персонажів (“Енеїда” І. Котляревського, “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького, “Між двох сил” В. Винниченка, новели В. Стефаника, Марка Черемшини, усмішки Остапа Вишні тощо), подеколи притаманний
аж землячок,
Спасибі, признався
З циновими гудзиками:
“Де ты здесь узялся?”
“З України”, – “Та як же ти
Й говорить не вмієш
По здешнему?” – “Ба ні, – кажу, –
Говорить умію,
Та не хочу” (Т. Шевченко).
У сьогоденній українській літературі В. наявні в доробку неоавангардистів, зокрема представників “Бу-Ба-Бу”, “Нової літератури”, приміром, у поезіях
Заплетений ганебний соціум а в нім
Намішано красунь з старечими руками
Немовби ті гектарами сапали масиви зір і буряків
І рок-н-рольних мудаків
Особливого поширення В. набули і в сучасній постмодерністській прозі (“Рекреації”, “Московіада” Ю. Андруховича, “Польові дослідження з українського сексу” Оксани Забужко та ін.). Вживання В. у художньому творі має бути відповідно вмотивованим, відповідати чуттю естетичної міри як запоруки чистоти літературної мови.
Вульгаризм
народні усмішки для 4 класу
Related posts:
- Пісня над піснями “Пісня над піснями” – зібрання різночасної пісенної лірики давніх євреїв І тис. до н. е., що складає 17-ту книгу “Біблії”, приписуване Соломону. “П. н. п.” – гімн пристрасній духотворчій любові, насичений яскравими тропами та розмаїтими...
- Поетизм Поетизм – слово або зворот особливого естетичного змісту, яке. витворює специфічне враження, породжує стан духовного. , піднесення. Це можуть бути назви різних міфічних істот (німфа, пан, див, мавка тощо), явищ природи (весна, гроза, “бабине літо”...
- Геонім Геонім (від грецьк. ge – земля та опута – ім’я) – вид псевдоніма, прибране ім’я, в якому вказується місцевість чи країна, звідки походить письменник. Приміром, Павло Русин, Леся Українка, Леонід Полтава та ін....
- Криптонім Криптонім (грецьк. kryptos – прихований, секретний та опута – ім’я) – літера чи літери, якими підписується автор під своїм твором, різновид псевдоніма. Приміром, “С.” – Стефаник Василь....
- Марш Марш (фр. marche – хода ) – музичний твір з енергійним, чітким ритмом. М. бувають урочисті, військові, траурні тощо. До цього жанру зверталися й українські поети, приміром, М. Вороний – автор тексту маршової пісні “За...
- Провідні мотиви лірики І. Драча І. І. Драч і його лірика. 11. Основні мотиви лірики І. Драча. 1. Балади та етюди – улюблені жанри лірики поета. 2. Основні мотиви лірики поета. .) 3. Значення символіки в ліриці І. Драча. 4....
- Домінанта Домінанта (лат. dominans, dominantis – панівний) – у мовознавстві – стрижневе слово синонімічного ряду, найбільш загальне за лексичним значенням, навколо якого групуються інші слова-синоніми. В літературознавстві Д. вживається для виділення в системі жанрів, стильових течій...
- Трубадур Трубадур (фр. troubadour, від прованс, trobar – винаходити, віршувати) – середньовічний провансальський поет (ХП-ХШ ст.), який виконував свої твори (балади, альби, канцони, сирвенти, серенади, пасторели тощо) під акомпанемент скрипки чи будь-якого іншого інструмента; нова пісня...
- Манера Манера (фр. тапіеге – вправність рук ) – особлива прикмета творчості митця – письменника, маляра, музики, яка грунтується на його звичці, особливостях внутрішнього світу. Ряд вчених твердить, що М. збігається з індивідуальним стилем. Існує погляд,...
- Триметр Триметр (грецьк. trimetros – тримірний), або Триподія (грецьк. tripodes – розмір на три стопи) – тристопний вірш двоскладового чи трискладового розміру. Приміром, у віршовому рядку з амфібрахійним розміром на три стопи: “По небу не хмари,...
- ЯКБИ НЕ ВМИРАЛИ, ТО ПІД НЕБО Б ПІДПИРАЛИ (смерть) Нарешті розглянемо останній тип сімейних обрядів і звичаїв, пов’язаний тепер уже із сумними подіями в людському бутті. Хоча це доволі відносне поняття – сумна подія, адже пам’ятаємо про наших пращурів-язичників, які з нагоди смерті влаштовували...
- Антианакруза Антианакруза (грецьк. anti – префіксі що означає протилежність, протидію та andkrusis – відштовхування) – нестача одного складу на початку вірша. Приміром, у “Вірші про Близька” С. Гординського, написаному чотиристопним анапестом: Не в очі, а в...
- Наймитські пісні Наймитські пісні – тематичний цикл станової (суспільно-побутової) народної лірики, що відображає настрої, умови побуту і соціальний стан наймитів у селянських господарствах, особливо після скасування панщини, коли багато селянських родин, т. зв. дворових, залишилися без землі...
- Анакреотична поезія Анакреотична поезія – жанр лірики, в якому панує життєрадісно, світле світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, любові. Започаткований еллінським поетом Анакреонтом (VI-V ст. до н. е.). На жаль, від його ліричної спадщини збереглися лише певні...
- Атонування Атонування (грецьк. atonos – розслаблений) – своєрідність метричного стопного вірша, в якому відбувається послаблення або втрата наголосу у слові, що має другорядну роль у реченні. Відтак посилюється акцентність службових частин мови, приміром: “Стилет чи стилос?...
- Амбівалентність Амбівалентність (лат. ambo – обидва, valentia – сила, міць) – суперечливе, “роздвоєне” емоційне переживання певного явища (одночасна симпатія та антипатія). Так, приміром, образ України у ліриці Є. Маланюка трактується як символ досконалості (“Степова Еллада”, “класично...
- Хоку, або Хамку Хоку, або Хамку – традиційний жанр японської пейзажної лірики, що виник у XVI ст., зумовлений розвитком міської культури. Це трирядковий неримований вірш, постав на основі першої півстрофи танка. Існувало кілька шкіл X.: “Кофу” – “давня...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – ПОЕЗІЯ СХОДУ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ЛІ БО, ДУ ФУ, ОМАР ХАЙЯМ 8 клас ПОЕЗІЯ СХОДУ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ЛІ БО, ДУ ФУ, ОМАР ХАЙЯМ ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ 1. Провідні риси літератури Китаю. 2. Основні мотиви лірики Лі Бо. 3. Тематика поезій Ду Фу. 4. Моє враження від...
- Кларнетизм Кларнетизм – термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього П. Тичини і, походить від назви його збірки “Сонячні кларнети” (1918). К. вказує на “активно ренесансну одушевленість життя” (Ю....
- Кода Кода (італ. coda, від лат cauda – хвіст) – додатковий віршовий рядок в канцоні, сонеті, рондо, в тріолеті та в інших канонічних строфах. Вживається К. також у значенні заключної частини художнього твору, яка узагальнює його...
- Хамса, або П’ятерниця Хамса, або П’ятерниця – в тюркомовних народів – великий за обсягом поетичний твір, що складається з п’яти великих поем за традиційними східними мотивами, написаних одним розміром. Приміром, X. Алішера Навої містить такі поеми: “Сум’яття праведних”,...
- Загальний план відповіді на питання про значення творчості письменника I. Місце письменника в розвитку національної літератури. II. Місце письменника в розвитку європейської (світової) літератури. 1. Основні проблеми епохи і ставлення до них письменника. 2. Традиції і новаторство письменника в області: А) ідей; Б) тематики,...
- ДІТИ – ТО БОЖА РОСА (народження) Поява кожного нового члена родини – це визначна й радісна подія для всіх. Колись згідно зі звичаєвим правом сім’я набувала чинності тільки тоді, коли в ній були діти. Родина без дітей вважалася неповноцінною, а бездітність...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно...
- Ліпограма Ліпограма (грецьк. lеіро – не вистачати та gramma – літера, риска, написання) – вірш, в якому бракує певного звука задля витворення особливого евфонічного ефекту. Таку функцію виконують асонанси та алітерації, вимагаючи від поета витонченого естетичного...
- Літургійна поезія Літургійна поезія – лірика, розрахована на ритуальне вживання в межах християнської громади (в цьому вбачається відмінність Л. п. від християнської поезії взагалі). До даного жанру, невіддільного від музичного супроводу, належать гімн “Споконвіку було Слово…”, пісня...
- ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ – стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є мозаїчність, використання старого матеріалу як прикраси нового твору, вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень...
- Апострофа Апострофа (грецьк. apostrophe – особисте звертання) – стилістична фігура, звертання до відсутньої особи, як до присутньої, до персоніфікованих явищ природи; приміром, звертання Ярославни до Сонця, Вітру та Дніпра-Славутича (“Слово Про Ігорів похід”). А. притаманна народній...
- Мадх Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда....
- Вірш прозою або Поезія в прозі Вірш прозою, або Поезія в прозі – короткий ліричний твір настроєвого характеру, наближений за формою тексту до прози і водночас за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом, навіть з фрагментами спорадичного римування – до поезії....