Кода

Related posts:

1. Кінцівка Кінцівка – заключна частина художнього твору або його фрагменту, в якій підсумовується логіка розвитку сюжетних колізій. У байці таку функцію виконує мораль, у прозі – епілог, ліриці – останні строфи чи рядки переважно афористичного наповнення...
2. Ронсарова строфа Ронсарова строфа – шестирядкова строфа, названа за прізвищем французького поета XVI ст. П. де Ронсара, в якій рядки римуються за схемою: аабввб. Така форма застосована в поемі Г. Чупринки “Лицар-Сам”: Їде Лицар-Сам із бою, а...
3. Байківниця Байківниця – збірка байок одного автора, Іноді так називають збірку багатьох байкарів, підміняючи назву “антологія байок”. В українській новітній літературі термін Б. набув широкого застосування у 20-ті роки, після того як С. Пилипенко випустив у...
4. Рондель Рондель – закінчений вірш із 13 рядків, поділених на три строфи. У перших двох по чотири рядки, у третій – п’ять. Перші два рядки цілком повторюються у кінці другої строфи, а перший рядок ще й...
5. Евристика в літературознавстві Евристика в літературознавстві (грецьк. heurisko – знаходжу, відкриваю) – сукупність своєрідних методів та прийомів, які застосовуються передовсім у текстології, спрямовуються на атрибутування художніх творів, епістолярії тощо. Е. в л. базується на вивченні джерел (документи, автографи...
6. Криптонім Криптонім (грецьк. kryptos – прихований, секретний та опута – ім’я) – літера чи літери, якими підписується автор під своїм твором, різновид псевдоніма. Приміром, “С.” – Стефаник Василь....
7. Геонім Геонім (від грецьк. ge – земля та опута – ім’я) – вид псевдоніма, прибране ім’я, в якому вказується місцевість чи країна, звідки походить письменник. Приміром, Павло Русин, Леся Українка, Леонід Полтава та ін....
8. Наймитські пісні Наймитські пісні – тематичний цикл станової (суспільно-побутової) народної лірики, що відображає настрої, умови побуту і соціальний стан наймитів у селянських господарствах, особливо після скасування панщини, коли багато селянських родин, т. зв. дворових, залишилися без землі...
9. Марш Марш (фр. marche – хода ) – музичний твір з енергійним, чітким ритмом. М. бувають урочисті, військові, траурні тощо. До цього жанру зверталися й українські поети, приміром, М. Вороний – автор тексту маршової пісні “За...
10. Будучність “Будучність” – літературно-науковий ілюстрований часопис, виходив у Львові (1909-10) за редакцією М. Венгжина, надавав свої сторінки Христі Алчевській, О. Олесю, Наталі Кобринській, “молодомузівцям”. Один із номерів вийшов під назвою “Будучина” за редакцією Христі Алчевської....
11. Глоса Глоса (грецьк. glossa – мова, застаріле слово) – вірш в іспанській поезії за доби середньовіччя та Відродження, який починався здебільшого чотирирядковим епіграфом (мотто) із сформульованою темою твору в цілому, що розкривалася у відповідних за кількістю...
12. Триметр Триметр (грецьк. trimetros – тримірний), або Триподія (грецьк. tripodes – розмір на три стопи) – тристопний вірш двоскладового чи трискладового розміру. Приміром, у віршовому рядку з амфібрахійним розміром на три стопи: “По небу не хмари,...
13. Частівка Частівка – жанр народної лірики, чотирирядкова, іноді – шестирядкова римована пісня швидкого темпу виконання. Розмір переважно хореїчний. Ч. – імпровізація, адресована конкретній особі чи аудиторії, оформлена як моментальний влучний відгук на злобу дня. Тематичний та...
14. Антианакруза Антианакруза (грецьк. anti – префіксі що означає протилежність, протидію та andkrusis – відштовхування) – нестача одного складу на початку вірша. Приміром, у “Вірші про Близька” С. Гординського, написаному чотиристопним анапестом: Не в очі, а в...
15. Сюжет Сюжет (фр. sujet – предмет, тема) – подія чи система подій з життя персонажів, їхніх вчинків у художньому творі, викладені письменником у просторі і часі, тобто художньо організована фабула. Сюжет твору містить не тільки ті...
16. Амбівалентність Амбівалентність (лат. ambo – обидва, valentia – сила, міць) – суперечливе, “роздвоєне” емоційне переживання певного явища (одночасна симпатія та антипатія). Так, приміром, образ України у ліриці Є. Маланюка трактується як символ досконалості (“Степова Еллада”, “класично...
17. Атонування Атонування (грецьк. atonos – розслаблений) – своєрідність метричного стопного вірша, в якому відбувається послаблення або втрата наголосу у слові, що має другорядну роль у реченні. Відтак посилюється акцентність службових частин мови, приміром: “Стилет чи стилос?...
18. Маринізм Маринізм (лат. marinus – морський) – морська тематика в художній літературі, позначена не тільки естетичним переживанням морських краєвидів та життя моряків, а й часто поривом у незвіданий простір, жагою відкриття нового. Представниками поетичної мариністики в...
19. Світильник неугасимый. Пам’яті Івана Липи “Світильник неугасимый. Пам’яті Івана Липи” – літературно-художній збірник, виданий 1924 Ю. Липою у м. Каліші (Польща) у таборі інтернованих українських воїнів. Відкривається вступним словом-присвятою, статтею “Життя, як казка” Ю. Липи – нарисом життя і творчості...
20. Хамса, або П’ятерниця Хамса, або П’ятерниця – в тюркомовних народів – великий за обсягом поетичний твір, що складається з п’яти великих поем за традиційними східними мотивами, написаних одним розміром. Приміром, X. Алішера Навої містить такі поеми: “Сум’яття праведних”,...
21. Вульгаризм Вульгаризм (лат. vulgaris – брутальний, простий) – у стилістиці художнього мовлення – не прийняте національною літературною мовою, неправильне, грубо побутове або іномовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи...
22. Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний...
23. Мадх Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда....
24. Деформація Деформація (лат. deformatio, від deformo – перекручую, спотворюю) – природне або штучне відхилення форми будь-якого предмета від нормальної, звичайної. Д. у художній творчості – одна із граней творчого процесу, що грунтується на уявному порушенні форм...
25. Апострофа Апострофа (грецьк. apostrophe – особисте звертання) – стилістична фігура, звертання до відсутньої особи, як до присутньої, до персоніфікованих явищ природи; приміром, звертання Ярославни до Сонця, Вітру та Дніпра-Славутича (“Слово Про Ігорів похід”). А. притаманна народній...
26. Двовірш або Дистих Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) – найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Д. широко вживається як...
27. Гіперметрія Гіперметрія (грецьк. hyper – понад та metron – міра) – перевищення кількості складів у стопі метричного вірша, наявність у ній зайвих складів: І виходжа на росяний майдан Весільне коло молодих древлян, – Слов’янських зельних піль...
28. Основна ідея епосу “Поема про Гільгамеша” “Поема про Гільгамеша” – перший в історії мистецтва твір, де застосована безперервна розповідь про події. Основна ідея твору розкривається через образ Гільгамеша, який являє собою гімн доброчинності. Герой вирішує присвятити своє життя пошукам відповіді на...
29. Мініатюра Мініатюра (лат. minium – червона фарба, кіновар) – невеликий за обсягом, цілком довершений художній твір, який узагальнює чи типізує картини. Прикладом прозової М. можуть служити “Окрушини” Ірини Вільде, для яких характерні афористичність висловлювання, відсутність несуттєвих...
30. ТЕМА ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Тема (грец. τέμα – те, що покладено в основу) – це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема – узагальнена основа змісту художнього...