Хамса, або П’ятерниця
Хамса, або П’ятерниця – в тюркомовних народів – великий за обсягом поетичний твір, що складається з п’яти великих поем за традиційними східними мотивами, написаних одним розміром. Приміром, X. Алішера Навої містить такі поеми: “Сум’яття праведних”, “Лейла і Меджнун”, “Фаргад і Ширін”, “Сім планет”, “Стіна Іскандера”. X., відома східному письменству від X ст., досягла свого розквіту у доробку азербайджанського поета Нізамі (XVII ст.) та індійського поета Аміра Хосрова (XIV ст.)




(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Хамса, або П’ятерниця
зовнішні дії ляльковий дім
Related posts:
- НІЗАМІ – ОМАР ХАЙЯМ ОМАР ХАЙЯМ НІЗАМІ (XII ст.) Нізамі Гянджеві Абу Мухаммед Ільяс ібн Юсуф – азербайджанський поет і мислитель, що писав перською мовою. Він народився близько 1141 р. в Гянджі, що була в той Час великим центром...
- Танка, або Коротка пісня Танка, або “Коротка пісня” – п’ятивірш, що складається із чергування п’яти – та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Одиницею віршового метра у Т. вважається склад, велике значення відводиться музичній тональності. Т. виникла у японській поезії у VIII...
- НІЗАМІ ГАНДЖЕВІ, Абу Мухамед Ільяс, ібн Юсуф (1141 – 1203) НІЗАМІ ГАНДЖЕВІ, Абу Мухамед Ільяс, ібн Юсуф (1141, м. Ганджа, Азербайджан – 1203, там само) – азербайджанський поет і мислитель. Нізамі Ганджеві, найвидатніший азербайджанський поет-роман-тик, народився, жив і помер у місті Ганджі,...
- Дастан Дастан – У тюркомовних народів – оповідний вірш або поема про важливі суспільно-політичні події, подвиги героїв, пов’язані з ісламом, а також за мотивами “Тисячі й однієї ночі”, на сюжети, запозичені з поеми Нізамі “Лейлі і...
- НАСЛІДУВАННЯ Наслідування в літературному процесі – це свідоме використання автором творів попередників для вираження власних думок, емоцій, настроїв, почуттів. При наслідуванні ступінь використання твору іншого письменника є більш високим, ніж при запозиченні. І це виправдано, оскільки...
- Октава Октава (лат. octava – восьма) – восьмивірш, строфа з восьми рядків п’ятистопного або шестистопного ямба за жорсткою схемою римування (абабабвв) при обов’язковому чергуванні окситонних та парокситонних клаузул. Потрійні рими надають віршованому мовленню ефект милозвучності, витворюють...
- Емблема Емблема (грецьк. еmbleumа – вставка, рельєфна оздоба) – предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею. Е. відома письменству здавен, але особливого поширення набула у XVI ст., відповідаючи запитам маньєризму та бароко, використовувалась...
- ДАВИДОВІ ПСАЛМИ Скорочено ПСАЛОМ 1 Благословенна людина, яка не ходить на раду нечестивих і не стоїть на шляху грішних, і не сидить на зібранні розпусників. Тільки в законі Божому його воля, і тільки про нього він думає день...
- Максима Максима (лат. maxima regula – вищий принцип) – різновид афоризму, моралістична за змістом сентенція. М. виражається у вигляді констатування факту або в повчальній формі; сягнула свого розквіту у французькій літературі XVIII ст. (Б. Паскаль: “Перемагай...
- Анакреотична поезія Анакреотична поезія – жанр лірики, в якому панує життєрадісно, світле світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, любові. Започаткований еллінським поетом Анакреонтом (VI-V ст. до н. е.). На жаль, від його ліричної спадщини збереглися лише певні...
- Мусамат Мусамат (араб., букв.: підвіска) – у середньовічній арабській, перській і таджицькій ліриці – вірші із шестирядковою строфою, що складаються із трьох бейтів, мають схему римування: ааааав сссссв dddddв. Перші зразки М. наявні у доробку поета...
- Класицизм Класицизм – напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції у XVII ст. Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка...
- Вічна тема кохання у поемі Гянджеві Нізамі “Лейла і Меджнун” Вічна тема кохання у поемі Гянджеві Нізамі “Лейла і Меджнун” Ця поема є вершиною лірики найславетнішого азербайджанського поета середніх віків – Гянджеві Нізамі. Він, як і інші його сучасники мусульманського східного ренесансу – Хайям, Рудакі,...
- Екзистенціалізм Екзистенціалізм – течія в літературі, що сформувалася в Європі у 1930-1940 – х pp., а найбільшого розвитку досягла в 1950-1960-х pp. Джерела екзистенціалізму містилися в працях філософа XIX ст. С. К’єркегора. Основним положенням екзистенціалізму є...
- Пророк Ісайя. Глава 35. Блаженство божого народу по муках Пророк Ісайя. Глава 35. Блаженство божого народу по муках Пророками називають людей, які пророкують, передбачають, провіщають майбутнє. Пророк Ісайя жив в Іудейському царстві у V ст. до н. є. У Книзі Ісайї говориться про те,...
- Мелічна поезія, або Меліка Мелічна поезія, або Меліка (грецьк. melos – пісня) – еллінська лірика в період її розквіту (VI-V ст. до н. е.), що виконувалася під акомпанемент ліри, характеризувалася розмаїтим комбінуванням віршових розмірів та фольклорних форм (епіталами, гіменеї,...
- Нюанс Нюанс (фр. nuance – відтінок) – відтінок, ледь помітна деталь, яка пожвавлює художню картину. Дуже багата Н. лірика М. Воробйова, В. Голобородька, С. Вишенського, І. Калинця та ін. Приклад Н. з доробку М. Григоріва: Над...
- Міфи про аргонавтів АНТИЧНІСТЬ Міфи про аргонавтів Міфи про аргонавтів оповідають про героїв, які на чолі з Ясоном здійснили далекий морський похід у Колхіду1 на кораблі “Арго” за золотим руном. Деякі вчені розглядають ці міфи як переробку сюжету...
- ДЖАМІ, Нуріддін Абдуррахман ібн-Ахмад (1414 – 1492) ДЖАМІ, Нуріддін Абдуррахман ібн-Ахмад (07.11.1414, м. Джам, що поблизу м. Нішапур, тепер остан Хорасан, Іран – 09.11.1492, м. Герат, тепер на території Афганістану) – персько-таджицький поет, філолог, філософ і музикознавець. Джамі у...
- Зарубіжна проза XX століття “Зарубіжна проза XX століття” – серійне видання київського видавництва “Дніпро”, започатковане 1988. Український читач завдяки цьому уже має змогу розширити свої знання творчого доробку B. C. Моема, Дж. Хеллера, М. Варгаса Льоси, А. Палаццескі, К....
- Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та...
- ЛЕЙЛА І МЕДЖНУН – ОМАР ХАЙЯМ ОМАР ХАЙЯМ ЛЕЙЛА І МЕДЖНУН Лист Лейли до Меджнуна “Цей ніжний лист невільнику журби Від полонянки темної судьби. Від бранки, що в ув’язненні сидить, До тебе, що зумів розбити кліть. О, друже старовинний мій, де...
- Поетичний словник Бориса Олійника І. Мовно-поетична образність творів Бориса Олійника. ІІ. Поняття-терміни у творах поета. ІІІ. Громадянська лірика Б. Олійника. . Особливе місце у віршах Б. Олійника посідає філософська лексика, органічна в духовному світі поета, яка виразно виявляється в...
- КАНЦОНА Канцона (італ. canzone – пісня) – жанр середньовічної поезії, пісня на тему лицарського кохання. Канцона складається із 5-7 строф і так званої Коди (заключної напівстрофи), в якій часто містилося звернення до того, кому адресована канцона....
- Ропалічний вірш Ропалічний вірш (грецьк. rоpalinds – віялоподібна палиця) – відома з античної доби віршова гра, де у кожному рядку слова складаються у послідовності: односкладове, двоскладове, трискладове, чотирискладове. Приклад Р. в.: Як рука дитину пригортає, То дитя...
- Сфрагіда Сфрагіда (грецьк. sphrаgis – карб, печатка) – згадка автором свого імені чи прізвища у віршовому творі. Відома з античної доби (“Так сказав Фокілід”), але перетворена на обов’язковий атрибут у класичних арабських та тюркомовних літературах (“Пам’ятай,...
- ЗЕЛЕНИЙ ШУМ ЗЕЛЕНИЙ ШУМ – дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців. Уособлював розквітлу природу, і зокрема Славуту (Дніпро), що пробуджується навесні. Святкування 3. Ш. відбувалося за найбільшого розквіту весни, під час цвітіння дерев. В образі 3. Ш. виступав хлопчик або...
- НАВОЇ, Нізамаддін Мір Алішер (1441 – 1501) НАВОЇ, Нізамаддін Мір Алішер (09.02.1441, Герат – 03.01. 1501, там само) – узбецький поет і мислитель. Навої народився у столиці Хорасанського князівства Гераті у сім’ї сановника падишаха Гіясіддіна Кічкіне, його назвали Алішером...
- Лібортени, або Лібертини Лібортени, або Лібертини (лат. libertinus – вільновідпущений) – представники вільнолюбної тенденції у французькій літературі XVII ст., що вивільнялася з-під засилля-релігійної та світської догматики, захоплювалася повнотою земного життя, обстоювала принципи свободи особистості (поет Т. де Віо,...
- Гіпердактилічна клаузула Гіпердактилічна клаузула (грецьк. hyper понад і daktylos – палець; clausula – закінчення) – закінчення віршового рядка, слова в якому мають наголос на четвертому, п’ятому, навіть шостому складах від краю, починаючи з останнього (інтонаційного) наголосу. Не...
« Апологія