Апострофа

Related posts:

1. ТЕМИ НАУКОВИХ (КУРСОВИХ ДИПЛОМНИХ, МАГІСТЕРСЬКИХ) Теми наукових (курсових дипломних, магістерських) робіт з фольклору Дохристиянські вірування українців і поетичний світ. Образи язичницьких богів в українській календарно-обрядовій поезії. Замовляння на Поліссі. Синтез ритуалу і слова в українських замовляння. Дитячий фольклор Східного Полісся....
2. Анімізм Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту, Воно закладало основи первісного міфологічного світогляду, збережені...
3. Анаграма Анаграма (грецьк. ana – пере та gramma – літера) – переставлення літер у слові, завдяки чому витворюється нове значення, прочитуване у зворотному напрямку (тік – кіт, мука – кума, літо – тіло), постають псевдоніми (Симонов...
4. Правопис апострофа Апостроф ставиться Тільки після приголосного у словах перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі]. При цьому попередній приголосний залишається твердим. Апостроф пишеться: 1) після приголосного звука перед ї завжди...
5. Гонг комункульта “Гонг комункульта” – журнал літературної організації “Асоціація комункульту” (1925, Київ, з’явився лише один номер), в якому відображена панфутуристська концепція метамистецтва. Відповідальним редактором “Г. к.” був М. Семенко. Авторський колектив мав такий склад: М. Семенко, Гео...
6. АПОСТРОФ. РОЛЬ АПОСТРОФА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ. ВИМОВА І НАПИСАННЯ СЛІВ З АПОСТРОФОМ. ОПРАЦЮВАННЯ ВІРША Н. КРАСОТКІНОЇ “В П’ЯТНИЦЮ, У НАДВЕЧІР’Я” Мета: ознайомити учнів зі знаком “апостроф”; навчити їх читати слова з апострофом; виробляти первинні вміння встановлювати звуко-буквений склад у таких словах; розвивати мовлення, спостережливість; виховувати пізнавальний інтерес. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА...
7. ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ АПОСТРОФА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “КОМП’ЮТЕРНА МИШКА” І ВІРША “УЗЯВСЬ ДЕМ’ЯН НАВЧАТИ КІШКУ” Мета: закріпити правила вживання апострофа в українській мові; вдосконалювати навички звуко-буквеного аналізу слів; формувати свідомі навички читання; розвивати пізнавальну активність дітей, мовлення, мислення; виховувати самостійність. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО...
8. Латифа Латифа (араб. – букв.: жарт, дотеп) – у східних народів – дотепні фольклорні сюжети соціального спрямування. Яскравим прикладом Л. постає серія популярних оповідань про винахідливого та кмітливого Ходжу Насреддина або цикл оповідань про туркменського поета...
9. Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, супроводяться не тільки відповідними рухами, наприклад, погойдуванням дитини на...
10. Антропоморфізм Антропоморфізм (грецьк. antropos – людина та morphe – форма) – різновид персоніфікації, коли-предмет художнього зображення вподібнюеться людині: В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив...
11. КАЗКИ БРАТІВ ГРІММ – ЯКОБ і ВІЛЬГЕЛЬМ ГРІММ РОЗДІЛ І КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ ЯКОБ і ВІЛЬГЕЛЬМ ГРІММ КАЗКИ БРАТІВ ГРІММ Історія створення “…Як багато з того, що цвіло в давніші часи, уже немає нині, ба навіть самих спогадів про це вже майже не...
12. До казки приказка годиться, до слова йде і прислів’я – ІІ варіант ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Народні казки ІІ варіант Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата й різноманітна. Є в ній прислів’я та приказки, легенди і перекази, думи, пісні, усмішки та анекдоти, “перлини великого намиста” –...
13. Скоромовка Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі С – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини. Водночас вона, позначена тонким інструментуванням, виконує естетичну функцію,...
14. Емблема Емблема (грецьк. еmbleumа – вставка, рельєфна оздоба) – предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею. Е. відома письменству здавен, але особливого поширення набула у XVI ст., відповідаючи запитам маньєризму та бароко, використовувалась...
15. Мистецький льох “Мистецький льох” – літературно-мистецький клуб у Києві (1919), заснований Молодим театром на чолі з Лесем Курбасом на вул. Миколаївській, 11. Тут проводилися дискусії, вернісажі, літературні вечори тощо, в яких брали участь символісти (Я. Савченко, В....
16. ПОЛІСУН (ЛІСУН) ПОЛІСУН (ЛІСУН) – “вовчий бог”, божество, що, згідно з повір’ям, опікувало вовків, сприяло рівномірному розподілу хижаків на землі, підказувало, де знаходиться хвора тварина, яку вовкам слід з’їсти, тощо. Водночас П. – бог торгівлі у східних...
17. Аугментатив Аугментатив (лат. augmentativus, від augmentum – нарощення) – слово з побільшеним значенням (вітрище, котяра, деревисько тощо): “Я твій” – десь чують дідугани” (П. Тичина). А. утворюється за допомогою епентези (грецьк. epenthesis – вставка), тобто появи...
18. Бібліотека української усної народної творчості “Бібліотека української усної народної творчості” – багатотомна серія видань українського фольклору, виходить з 1984 у видавництві “Дніпро”: “Героїко-фантастичні казки”, “Українські прислів’я та приказки” (1984), “Соціально-побутові пісні” (1985), “Дитячий фольклор”, “Казки про тварин”, “Народні оповідання”, “Пісні...
19. Замовляння, (діалектне заговори, заклинання, закликання) Замовляння (діалектне “заговори”, “заклинання”, “закликання”) – жанр словесного фольклору, усталені вислови, речитативні, переважно віршовані тиради, що супроводжують магічні дії, рухи їх виконавців – знахарів (від “знати”), відьом чи відьмаків (від давнього “відати” – знати), чарівників,...
20. Народна творчість Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній грі, драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості –...
21. Фольклоризм Фольклоризм (від англ. folk-lore – народна мудрість, народне знання) – наявність фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється на різних функціональних зрізах: через сюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних мотивів чи образів, символічне переосмислення фольклорних...
22. Світ народних казок Літературне читання 3 клас З НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА Світ народних казок У давнину всі народи світу складали казки. Довгий час ці твори передавалися з покоління в покоління усно. Тож кожен оповідач почасти був і автором казки:...
23. Чим сподобалася мені німецька народна казка “Пані Метелиця” І. Якоб та Вільгельм Грімм – збирачі німецького фольклору. ІІ. Герої казки “Пані Метелиця”. ІІІ. Пасербиця – найпривабливіша героїня казки. ІV. Справедливість пані Метелиці. V. Чого навчає нас ця казка....
24. Мандрівні сюжети “Мандрівні сюжети” – у теорії літературних запозичень – сюжети казок, байок, пісень, творів писемної літератури, які начебто переходять від народу до народу. Підставою для таких суджень є подібність основних мотивів у сюжетах з родинного, родового...
25. Мистецтво “Мистецтво” – літературно-мистецький тижневик Української секції Всеукрліткому (Київ). У 1919 вийшло 6 номерів, у 1920 – лише один за редакцією Г. Михайличенка та М. Семенка, всі наступні – за редакцією М. Семенка. Друкувалися поезії В....
26. Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний...
27. “Покажчик типів і мотивів фінських міфологічних сказань” У 1961 року вийшов чудовий покажчик, складений фінським ученим Лаурі Симонсуури, під назвою “Покажчик типів і мотивів фінських міфологічних сказань”. Це якраз і логічно чудово систематизований покажчик те, що ми називаємо быличками, чи, за висловом...
28. ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР (1828, м. Олішевка, тепер с. Красилівка Козелецького р-ну Чернігівської обл. – 02.03.1859, Чернігів) – фольклорист, етнограф, поет. Народився в сім’ї священика. Закінчив Чернігівську духовну семінарію. Працював писарем у Чернігівському губернському правлінні. Під впливом...
29. ПІСЛЯМОВА Науковців, педагогів, громадськість постійно турбують питання: якій бути українській школі у XXI столітті, яким має бути учитель української мови і літератури, що і яким чином потрібно змінити, удосконалити, наповнити загальнолюдськими цінностями у професійній парадигмі фахівця-словесника....
30. Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді...