Експеримент професора Роусса – Карел Чапек

Експеримент професора Роусса

Серед присутніх були: міністри внутрішніх справ та юстиції, начальник поліції, кілька депутатів парламенту і вищих чиновників, видатні юристи та вчені і, зрозуміло, представники преси – адже без них справа ніколи не обійдеться.

– Джентльмени! – почав професор Гарвардського університету Роусс, славетний американець чеського походження. – Експеримент, що я вам… е-е… буду показати, заснований на дослідженнях ряду моїх вчених колег і попередників. Таким чином, іndeed, мій експеримент не є яким-небудь

одкровенням Це.. е-е… really… як говориться, новація з бородою, – професор просяяв, згадавши, як звучить чеською мовою це порівняння – Я, власне, розробив лиш метод практичного застосування деяких теоретичних відкриттів. Прошу присутніх криміналістів судити про моїх experіences з погляду їхніх практичних критеріїв. Well.

Отже, мій метод полягає в наступному: я вимовляю слово, a ви повинні негайно ж вимовити інше слово, що вам прийде в цей момент у голову, навіть якщо це буде нісенітниця, nonsens, дурниця. У підсумку я, на підставі ваших слів, розповім вам, що у вас на умі, про що ви думаєте і що приховуєте. Зрозозуміло?

Я опускаю теоретичні пояснення і не буду говорити вам про асоціативне мислення, приховані уявлення, навіюванні й інше. Я буду сказати коротко: при досліді ви повинні цілком виключити волю й розум. Це дасть простір підсвідомим асоціаціям, і завдяки їм я зможу проникнути в… е-е… Well, what’s on the bottom of your mіnd…

– У глибини вашої свідомості, – підказав хтось.

– От саме! – задоволено підтвердив Роусс. – Ви повинні automatіcally вимовляти усе, що вам приходить в даний момент у голову без усякий control. Моєю задачею буде аналізувати ваші уявлення. That’s all. Свій досвід я зроблю спочатку на карному випадку.. е-е… на одному злочинці, а потім на кому-небудь з присутніх. Well, начальник поліції зараз охарактеризує нам доставленого сюди злочинця. Прошу вас, пане начальнику.

Начальник поліції встав.

– Добродії, людина, яку ви зараз побачите, – слюсар Ченек Суханек, власник будинку в Забегліце. Він вже тиждень знаходиться під арештом за підозрою в убивстві шофера таксі Йозефа Чепелки, що безвісти зник два тижні тому. Підстави для підозри наступні: машина зниклого Чепелки знайдена в сараї арештованого Суханека. На кермовому колесі і під сидінням шофера – сліди людської крові. Арештований завзято від обвинувачень відпирається, заявляючи, що купив авто в Чепелки за шість тисяч, тому що хотів стати шофером таксі. Встановлено: зниклий Чепелка дійсно казав, що думає кинути своє ремесло, продати машину і найнятись куди-небудь шофером. Однак його дотепер ніде не знайшли. Оскільки більше ніяких даних нема, арештований Суханек повинен бути переданий у слідчу в’язницю в Панкраці… Але я одержав дозвіл, щоб наш прославлений співвітчизник професор Ч. Д. Роусс зробив над ним свій експеримент. Отже, якщо пан професор побажає…

– Well! – сказав професор, що ретельно робив позначки в блокноті. – Будь ласка, пустите його йти сюди.

За знаком начальника поліцейський увів Ченека Суханека, похмурого суб’єкта, на всій особі якого наче було написано: “Йдіть ви всі до…, мене голими руками не візьмеш”. Видно було, що Суханек твердо вирішив стояти на своєму.

– Підійдіть, – строго сказав професор Ч. Д. Роусс. – Я не буду вас допитувати. Я тільки буду вимовляти слова, а ви повинні у відповідь говорити перше слово, що вам прийде в голову. Зрозуміло? Отже, увага! Склянка.

– Лайно! – зловтішно вимовив Суханек.

– Слухайте, Суханек! – рвучко втрутився начальник поліції. – Якщо ви не будете відповідати як треба, я велю відвести вас на допит, і ви пробудете там всю ніч. Зрозуміло? Затямте це собі. Ну, почнемо спочатку.

– Склянка, – повторив професор Роусс.

– Пиво, – пробурчав Суханек.

– От це інша справа, – сказала знаменитість. – Тепер правильно.

Суханек скоса підозріло глянув на нього. Не чи пастка вся ця витівка?

– Вулиця, – продовжував професор.

– Вози, – знехотя відгукнувся Суханек.

– Треба пошвидче. Будиночок.

– Поле.

– Токарський верстат.

– Латунь.

– Дуже добре.

Суханек, видно, вже нічого не мав проти такої гри.

– Матінка.

– Тітка.

– Собака.

– Будка.

– Солдат.

– Артилерист.

Переклик ставав усе швидше. Суханека це вже бавило. Схоже на гру в карти, і про що тільки не згадаєш!

– Дорога, – кинув йому Ч. Д. Роусс, нарощуючи темп.

– Шосе.

– Прага.

– Бероун.

– Сховати.

– Зарити.

– Чистити.

– Плями.

– Ганчірка.

– Мішок.

– Лопата.

– Сад.

– Яма.

– Тин.

– Труп!

Мовчанка.

– Труп! – наполегливо повторив професор. – Ви зарили його під тином. Так?

– Нічого подібного я не казав! – вигукнув Суханек.

– Ви зарили його під тином у себе в саду, – рішуче повторив Роусс. – Ви вбили Чепелку по дорозі в Бероун і витерли кров у машині мішком. Все ясно.

– Неправда! – кричав Суханек. – Я купив таксі в Чепелки. Я не дозволю взяти себе на пушку!

– Помовчите! – сказав Роусс. – Прошу послати полісменів на пошуки трупа. А інше вже не моя справа. Поведіть цієї людини. Зверніть увагу, джентльмени: весь досвід зайняв сімнадцять хвилин. Це дуже швидко, тому що казус дріб’язковий. Звичайно потрібно біля години. Тепер попрошу до мене кого-небудь з присутніх. Я повторю досвід. Він протриває досить довго. Я адже не знаю його secret, як це назвати?

– Таємницю, – підказав хтось з аудиторії.

– Таємницю! – зрадів наш видатний співвітчизник. – Я знаю, це те саме. Досвід займе в нас багато часу, перш ніж випробуваний розкриє нам свій характер, минуле і найтаємніші іdeas…

– Думки! – підказали з публіки.

– Well. Отже, прошу, добродії, хто хоче піддатися досвідові?

Наступила пауза. Хтось хихикнув, але ніхто не ворушився.

– Прошу, – повторив професор Роусс. – Адже це не боляче.

– Йдіть, колега, – шепнув міністр внутрішніх справ міністрові юстиції.

Адольф Борн. Ілюстрація до оповідання К. Чапека Пригоди з паном Яніком

– Йди ти як представник нашої партії, – підштовхували один одного депутати.

– Ви – директор департаменту, ви і повинні піти, – підганяв чиновник свого колегу з іншого міністерства.

Виникала атмосфера незручності: ніхто з присутніх не вставав.

– Прошу вас, джентльмени, – втретє повторив американський вчений. – Сподіваюся, ви не боїтеся, щоб були відкриті ваші таємні думки?

Міністр внутрішніх справ обернувся до задніх рядів і прошипів:

– Ну, йдіть же хто-небудь.

У глибині аудиторії хтось скромно кашлянув і встав. Це був худий, літній суб’єкт з кадиком, що ходив від хвилювання.

– Я… г-м-м.. – сором’язливо сказав він, – якщо ніхто… то я, мабуть, дозволю собі…

– Підійдіть! – перебив його американець. – Сідаєте тут. Говорите перше, що вам прийде в голову. Задумуватися і міркувати не можна, говорите mechanіcally, несвідомо. Зрозуміли?

– Так-так, – поспішно відповів випробуваний, очевидно збентежений увагою такої високопоставленої аудиторії. Потім він відкашлявся і злякано закліпав, як гімназист, що тримає іспит на атестат зрілості.

– Дуб, – кинув професор.

– Могутній, – прошептав випробуваний.

– Як? – перепитав професор, немов не зрозумівши.

– Лісовий велетень, – сором’язливо пояснив чоловік.

– Ага, так. Вулиця.

– Вулиця… Вулиця в урочистому вбранні.

– Що ви маєте на увазі?

– Яке-небудь свято. Або поховання.

– А! Ну, так треба було просто сказати “свято”. По можливості одне слово.

– Будь ласка…

– Отже. Торгівля.

– Процвітаюча. Криза нашої комерції. Торговці славою.

– Гм… Установа.

– Яке, дозволите довідатись?

– Чи не все одно! Говорите яке-небудь слово. Швидко!

– Якби ви зволили сказати “установи “…

– Well, установи.

– Відповідні! – радісно викликнув людину.

– Молот.

-… і кліщі. Витягати відповідь кліщами. Голова нещасного була розбита кліщами.

– Curіous, – проборчав учений. – Кров!

– Червоний, як кров. Безневинно пролита кров. Історія, написана кров’ю.

– Вогонь!

– Вогнем і мечем. Відважний пожежник. Полум’яна мова. Mene tekel.

– Дивний випадок, – спантеличено сказав професор. – Повторимо ще раз. Слухайте, ви повинні реагувати лише на найперше враження. Говорите те, що automatіcally вимовляють ваші губи, коли ви чуєте мої слова. Go on. Рука.

– Братерська рука допомоги. Рука, що тримає прапор. Міцно стиснутий кулак. Нечистий на руку. Дати по руках.

– Очі.

– Зав’язані очі Феміди. Колода в оці. Відкрити очі на істину. Очевидець. Пускати пил в очі. Безневинний погляд дитяти. Зберігати як зіницю ока.

– Не так багато. Пиво.

– Справжнє пльзеньське. Дурман алкоголю.

– Музика.

– Музика майбутнього. Заслужений ансамбль. Ми – народ музик. Вабливі звуки. Концерт держав. Мирна сопілка. Бойові фанфари. Національний гімн.

– Пляшка.

– З сірчаною кислотою. Нещаслива любов. У жахливих муках померла на лікарняному ліжку.

– Отрута.

– Напоєний отрутою і жовчю. Отруєння колодязя.

Професор Роусс почухав потилицю.

– Never heard that… Прошу вас повторити. Звертаю вашу увагу, джентльмени, на те, що завжди треба починати з самих plaіn, пересічних понять, щоб з’ясувати інтереси випробуваного, його professіon, заняття. Так, далі. Рахунок.

– Баланс історії. Звести рахунок з ворогами. Поживитися на чужий рахунок.

– Гм… Папір.

– Папір червонів від сорому, – зрадів випробуваний. – Цінні папери. Папір усе стерпить.

– Bless you, – киснуло сказав професор. – Камінь.

– Побити каменями. Надгробний камінь. Вічна пам’ять, – жваво заговорив випробуваний. – Ave, anіma pіa.

– Візок.

– Тріумфальна колісниця. Колісниця Джаггернаута. Карета швидкої допомоги. Оздоблена вантажівка з мімічною трупою.

– Ага! – викликнув учений. – That’s іt! Обрій!

– Похмурий, – з видимим задоволенням відгукнувся випробуваний. – Хмари на нашому політичному обрії. Вузький кругозір. Відкривати нові обрії.

– Зброя.

– Отруєна зброя. Озброєний до зубів. З прапорами, що розвіваються. Завдати удару в спину. Віроломний напад, – радісно бубонив випробуваний. – Запал битви. Виборча боротьба.

– Стихія.

– …що розбушувалася. Стихійна відсіч. Підступна стихія. У своїй стихії.

– Досить! – зупинив його професор. – Ви журналіст, га?

– Цілком правильно, – поштиво відгукнувся випробуваний. – Я репортер Вашатко. Тридцять років працюю в газеті.

– Дякую, – сухо поклонився наш знаменитий американський співвітчизник. – Fіnіshed, gentlemen. Аналізом уявлень цієї людини ми встановили, що… м-м, що він журналіст. Я думаю, нема рації продовжувати. Іt would only waіst our tіme. So sorry, gentlemen!

– Гляньте-но! – викликнув увечері репортер Вашатко, переглядаючи редакційну пошту. – Поліція повідомляє, що труп Чепелки знайдений. Заритий під тином у саду в Суханека й загорнутий у закривавлений мішок! Цей Роусс – молодчина! Ви б не повірили, колеги: я й не заїкався про газету, а він вгадав, що я журналіст. “Добродії, каже, перед вами видатний, заслужений репортер…” Я написав у звіті про його виступ: “У колах фахівців висновки нашого прославленого співвітчизника одержали високу оцінку”. Чекайте, це треба підправити. Скажімо так: “У колах фахівців цікаві висновки нашого прославленого співвітчизника одержали заслужено високу оцінку”. От тепер добре!