Фастнахтшпіль Від fastnacht – масниця, spiel – гра, буквально “масницька гра”) – жанр німецького народного комічного театру. Основою фаст-нахтшпілів були народні звичаї та весняні обряди (вигнання зими, злих духів, торжество родючості). Напередодні Великого Посту влаштовувалися маскарадні карнавальні процесії, які супроводжувались інсценуваннями різних подій повсякденного життя. Спочатку фастнахтшпіль являв собою інсценізований Шванк із 3-4 дійовими особами. Найдавнішою п’єсою цього жанру є “Гра про Нейдхарта” (1350 p.), де зображався
конфлікт між лицарями та селянами, причому як одні, так і другі змальовані в сатиричному плані. Найбільш популярними були сценки з подружнього життя. Нюрнбержці Ганс Розенплют і Ганс Фольц розробляють також і політичну тематику (“Турецький фастнахтшпіль”, “Про папу, кардинала та абата”). Саме Г. Розенплют підносить фастнахтшпіль до літературного жанру. За часів Реформації фастнахтшпіль стає знаряддям боротьби різних релігійних таборів (твори Г. фон Руте, Б. Бальдіса, Н. Мануеля). Поступово релігійна тематика поступається світській. Цей перехід знаменують п’єси Й. Вікрама – обробка твору Гегенбаха
“П’єса про 10 віків” (1531 р.) та “Повно дурнів” (1537 р.) за С. Брантом. Вершиною жанру стають фастнахтшпілі Ганса Сакса, автора 85 п’єс. Сакс перероблює сюжети Біблії, античних авторів (Гомер, Вергілій, Овідій), італійських гуманістів (Петрарка, Боккаччо), звертається до матеріалу німецьких шванків. Його фастнахтшпілі засновані на комічній події з розгорнутою дією. Персонажі Г. Сакса не мають індивідуальних рис, бо поетичним завданням жанру фастнахтшпілю є висвітлення стереотипів людської поведінки.
(
1 оценок, среднее:
5,00 из 5)
ФАСТНАХТШПІЛЬ
майстер корабля скорочено читати ФАСТНАХТШПІЛЬ