У синьому небі я висіяв ліс – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Скорочено

У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів та беріз, У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть, І являть тебе вони в небі і в морі,

У синьому небі, у синьому морі… Тебе вони являть і так і замруть. Дубовий мій костур, вечірня хода, І ти біля мене, і птиці, і стебла, В дорозі і небо над нами із тебе, І море із тебе… дорога тверда.

Коментар Романтична поезія, наповнена чудовими напівфантастичними пейзажами, звернена до коханої ліричного героя. Його любов до любої – бездонна, як небо і море, запашна й ніжна, як весна. Проходять роки, вже й герой із “вечірньою” ходою, але кохана, як і раніше, заповнює все його життя і це – незмінно. Вживання “кольорових” повторів, звукопису створює неповторне враження.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

У синьому небі я висіяв ліс – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Скорочено


твір на тему чи можна зраду пробачити
У синьому небі я висіяв ліс – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Скорочено