Головна ⇒ 📁Твори з літератури ⇒ Косач Лариса Петрівна

Косач Лариса Петрівна

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новоград-Волинський. Мати її була письменницею, батько – юристом, прогресивним громадським діячем. Отже, вона росла у середовищі демократично настроєної інтелігенції. Родина спілкувалася зі Старицькими, Лисенками.

Сприяв формуванню світогляду дівчини і дядько Михайло Драгоманов, і обидві батькові сестри, які належали до літературних гуртків.

Родина Косачів мала шістьох дітей. Леся виділялася з-поміж них здібностями й старанністю, була слухняною дитиною.

Лариса Косач отримала

домашню освіту. З дитинства вона знала багато народних казок, легенд, пісень, що не могло не знайти відбитку в її творчості. Про Мавку Леся дізналася вже у п’ять років, ця незвичайна істота вразила її.

Пізніше Мавка стала для неї втіленням не тільки краси природи, але й духовної краси.

У 1879 р. родина переїхала у місто Луцьк. Наступного року Лариса почала писати вірші. Перший вірш називався “Надія”.

У 1881 р. дівчина сильно застудилася, промочивши ноги у крижаній воді. Спочатку боліла рука, потім нога. Хвороба поступово перейшла у туберкульоз кісток, який все життя точив поетесу і нарешті відібрав

у неї життя.

Однак саме ця хвороба, мабуть, загартувала її дух, зробила сильною.

Взимку 1881 р. родина Косачів переїжджає до Києва, де Лариса Петрівна проходить програму чоловічої гімназії, займаючись з приватними вчителями. За допомогою родини Лисенків вона отримала й музичну освіту. Але після операції лівої руки дівчина вже не могла мріяти про професійну музичну кар’єру.

Систематично займалася самоосвітою, що скоро показало свої результати. Критики називають Лесю Українку однією з найбільш освічених серед українських поетів того часу.

У 1891 р. Леся Українка виїздить до Відня, під час зупинки у Львові знайомиться з І. Франком, М. Павликом, Н. Кобринською.

З донесень Київського губернського жандармського управління департаменту поліції дізнаємось, що вже з 1893 р. Леся Українка перебуває під таємним наглядом, тому що підтримує тісні зв’язки з деякими особами.

У 1893 р. у Львові виходить перша поетична книжка Лесі Українки “На крилах пісень”. Наступного року вона відвідує свого дядька у Болгарії, де знайомиться з болгарськими культурними діячами та політичними емігрантами з Росії.

1895 р. поетеса створює цикл “Невільничі пісні”. Наступного року під час проживання у Києві ії обрано членом Київського літературно-артистичного товариства. В цей час Леся Українка пише вірші “Поет під час облоги”, “Товаришці на спомин”, “Слово, чому ти не твердая криця”, драматичний твір “Блакитна троянда”.

Займається поетеса перекладацькою діяльністю, дотримуючись реалістичності у перекладі.

Творча наснага Лесі Українки зростає з року в рік. У 1904 р. вона пише твори “Дочка Ієфая”, “Напис в руїні”. Наступного року закінчила поему “Осіння казка”, створила цикли “Пісні з кладовища”, “Пісні про волю”.

Лариса Косач була свідком революційних подій 1905-1907 рр. в Тифлісі та Петербурзі.

Леся Українка продовжує писати. З-під її пера виходять критичні та публіцистичні статті, драматичні твори, художня проза для дітей і дорослих. Останні роки пройшли в якійсь гарячковій праці. Жінка передчувала, що часу залишилося зовсім мало. Сказати ж хотілося багато.

Три зими між 1910 та 1913 рр. Лариса Петрівна провела в Єгипті, була зачарована величністю давньої єгипетської культури. В цей час її все більше турбує матеріальна скрута.

У травні 1913 р. Леся Українка востаннє відвідала Київ, прогресивна українська громадськість зустрічала її дуже радо. Потім поетка знову поїхала на Кавказ, у Кутаїсі. 1 серпня 1913 р. в містечку Сурамі Лариса Петрівна Косач померла.

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)