Головна ⇒ 📁Твори з зарубіжної літератури ⇒ ДЕТЕКТИВ ЯК ЖАНР ЛІТЕРАТУРИ

ДЕТЕКТИВ ЯК ЖАНР ЛІТЕРАТУРИ

Виникнення жанру. Одним із різновидів пригодницької літератури є жанр детективу, що має прихильників у різних країнах. Детектив бере початок у 1830-1840-х роках із творчості американського письменника Едгара Аллана По, котрий створив кілька оповідань про розкриття злочину або таємниці, пов’язаної зі злочином: “Золотий жук”, “Убивство на вулиці Морг”, “Пропалий лист”, “Таємниця Марі Роже” та ін. Біля витоків формування цього жанру стояли також письменники Вільям Вілкі Коллінз, Артур Конан Дойл, Агата Крісті та ін.

Ознаки

детективу. Характерними особливостями детективу є:

1) наявність злочину й загадки, пов’язаної з ним;

2) злочин повинен бути розкритий не за допомогою збігів, випадковостей чи фантастичних подій, а виключно логічним методом;

3) образ сищика (слідця) – того, хто розгадує таємницю, який має бути найрозумнішим серед персонажів і не може бути злочинцем;

Зауважте

У детективах часто використовуються наскрізні образи, які внаслідок їх популярності стали традиційними. Серед них герої Артура Конан Дойла – Шерлок Холмс і містер Ватсон; Жоржа Сіменона – комісар Мег – ре; Агати Крісті – міс Марпл;

Пуаро; Рекса Стаута – Ніро Вулф і Арчі Гудвін та ін. Ці персонажі перейшли з літературних творів в інші види мистецтва (кіно, театр та ін.).

4) у слідця має бути щиросердний друг, який спостерігає за розгадуванням таємниці, а нерідко розповідає про хід розслідування читачам;

5) мінімум описів і відсутність розлогих характеристик;

6) читач має рівні з персонажами можливості для розкриття загадки, він неначе включений у процес розумової дії, пов’язаної з розслідуванням;

7) у фіналі загадка обов’язково має бути розгадана, а зло викрите.

Сюжет і композиція. Як правило, детектив будується за усталеною сюжетною схемою: експозиція – знайомство з основними персонажами (їх небагато); зав’язка – надходження інформації про злочин чи таємницю, пов’язану з ним; розвиток дії – процес розгадування таємниці (огляд місця злочину, опитування свідків, збирання фактів, переслідування злочинців тощо, але головне – логічні умовиводи слідця); розв’язка – слідець знаходить рішення загадки, інші дивуються його висновкам, тому згодом він повідомляє про кроки розслідування друзям чи супутникам.

Види детективів. Жанр детективу відзначається великим розмаїттям. У художній літературі відомі такі жанрові різновиди детективу: інтелектуальний (у центрі поставлено інтелектуальну загадку), психологічний (побудований на психологічних колізіях, розкритті особливостей характерів персонажів, у тому числі слідця й злочинця), кримінальний чи поліцейський (відзначається гостротою подій, стрімкістю сюжету, збільшенням кількості персонажів, у тому числі підозрюваних), гумористичний (коли трагічні елементи поєднуються з комічними ситуаціями), жіночий (де розслідування веде жінка, керуючись специфічною “жіночою” логікою), молодіжний (де молода людина опиняється в центрі таємниці, пов’язаної зі злочином, і долучається до процесу розслідування, маючи власний погляд на хід подій, що нерідко суперечить офіційній версії).

Класична й масова література. Детективні твори, які визнані широкою публікою в багатьох країнах і не втратили своєї популярності з часом, називаються класичними. Це справді шедеври світової літератури. У них виявилися провідні ознаки й національна специфіка жанру. Разом з тим у сучасний період з’являється багато творів, написаних за традиційною детективною схемою, але недосконалих у художньому плані. Вони ввійшли в широкий потік масової культури, з якою ми стикаємося щодня. Творці масової літератури часто керуються не естетичними вимогами, а виключно комерційними інтересами. Проте й серед масової літератури трапляються цікаві явища. Тому потрібно навчитися відрізняти художньо досконалі твори від тих, що написані на потребу дня. Критеріями художності є передовсім наявність гуманістичної ідеї, загальнолюдських образів і висока майстерність автора, який уміє цікаво розповісти про проблеми, що хвилюють багатьох людей, відобразити соціально значущі явища, особливості людської психології.

Ознаки детективу здебільшого виявляються в межах епічних творів – оповідання, повість, роман. Разом з тим детектив активно проникає в драматургію, кіно та інші види мистецтва й культури. В історії літератури є чимало випадків, коли елементи детективу інтегруються з іншими жанровими формами, тоді виникають складні жанрові утворення, багатозначні за своєю природою.

Детектив (англ. detective – агент розшуку, з латин. detectio – розкриття) – різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, у яких розкривається певна таємниця, пов’язана зі злочином.

Робота з текстом

Для обговорення. 1. Які класичні детективи ви знаєте? Розкажіть про них. 2. Які сучасні детективні твори привернули вашу увагу? Чому? 3. Що вам подобається й що не подобається в детективах, які ви читали? Поясніть свої уподобання.

Творче завдання. За допомогою комп’ютера й Інтернету створіть презентацію “Мій улюблений автор детективу та його твори”. Підготуйте повідомлення в класі.

Детектив став популярним жанром кіно. Які детективні фільми (серіали) ви бачили? Висловіть своє враження від них. Дайте оцінку їх художньої вартості.

Перевірте себе

1. Коли виник жанр детективу? 2. Хто з письменників стояв біля витоків жанру? 3. Назвіть жанрові ознаки детективу. 4. Визначте різновид вашого улюбленого детективу.

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)