МОЛЬЄР
МОЛЬЄР
(1622 – 1673)
Мольєр (псевдонім Жана Батиста Поклена) народився в Парижі в 1622 р. у родині заможного ремісника – шпалерника, який працював, окрім усього іншого, і для потреб королівського двору, маючи звання “особистого слуги короля”. Батько мріяв про кар’єру правника для сина і, маючи зв’язки з аристократією, віддав його вчитися до школи. Ця освіта була доповнена в подальшому приватним навчанням під керівництвом філософа Гасенді, з лекцій якого Мольєр засвоїв повагу до точних знань предмета, переконання в необхідності
З дитинства прихильний до театру, Мольєр полишив батьківський дім у 1643 p., став актором, організувавши акторський колектив під назвою “Славетний театр”. Це товариство дуже скоро прогоріло. Мольєр же вступив до трупи, що гастролювала по французькій провінції, і протягом 15 років був мандрівним актором. У 1658 р. трупа Мольєра була викликана до Парижа і прийнята під опіку королем Людовіком XIV. З цього часу до самої смерті Мольєр був “комедіантом короля”: виконував його замовлення, пишучи п’єси для двірцевих урочистостей, здобув право особистого
У Мольєра було чимало палких прихильників, його любив масовий глядач, проте він мав і численних ворогів поміж дворян та духівництва. Особливо довго не міг потрапити на кін театру “Тартюф”: якийсь фанатик з духовних осіб звернувся до короля з проханням з приводу цієї п’єси, вимагаючи живцем спалити Мольєра. Після смерті Мольєра церква не дозволила поховати його на цвинтарі як автора комедій і атеїста. Прах драматурга був похований за огорожею цвинтаря. Проте на Мольєра – письменника чекала велика слава, а вплив його вийшов за межі Франції та свого часу.
Перші українські переклади комедій Мольєра швидше нагадували “перелицювання” на національний кшталт (“Жорж Данден” – “Гриць Мазниця”, переклав 1849 p. І. Наумович). Ближчим до оригіналу був переклад “Тартюфа”, зроблений Володимиром Самійленком. У наші часи чудово перекладали Мольєра Максим Рильський та Ірина Стешенко.
МОЛЬЄР
яшка и машка
МОЛЬЄР