Персоніфікація

Related posts:

1. Персоніфікація образів Печорина й Грушницкого в сцені дуелі Головною діючою особою роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” є Печорин. Події, описані в добутку, відбуваються на Кавказі. І це, імовірно, не є випадковістю, тому що в той час сюди відправлялися люди, переслідувані урядом....
2. ТРОП ЕПІТЕТ ПОРІВНЯННЯ ПЕРСОНІФІКАЦІЯ МЕТАФОРА Тропи Слова, вжиті у переносному, образному значенні для уточненої характеристики явища. Тропи дають можливість влучно і лаконічно розкрити сутність будь-чого: “зіниці твої виткані із подиву” (Г. Чубай) – про очі дівчини. Виділяють тропи прості –...
3. Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ У поезії двадцятого століття творчість видатного австрійського поета Райнера Марії Рільке посідає особливе місце: вона ніби синтезувала в собі різноманітні культурні традиції, але залишилась при цьому самобутньою і навіть мала значний вплив на творчість багатьох...
4. Повтор, або Повторення Повтор, або Повторення – найпростіша стилістична фігура, яка вживається у фольклорній творчості, передовсім у народній пісні та поезії, зумовлена емоційними та смисловими чинниками: Що тепер всім воля, – Врізали вам поля, В головах тополя, А...
5. Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ (за поезією Райнера Марії Рільке “Орфей, Еврідіка, Гермес”) У поезії двадцятого століття творчість видатного австрійського поета Райнера Марії Рільке посідає особливе місце: вона ніби синтезувала в собі різноманітні культурні традиції, але залишилась при цьому самобутньою і навіть мала значний вплив на творчість багатьох...
6. Мотиви ранньої лірики П. Тичини Доля П. Тичини багато в чому схожа на долю В. Маяковського. Його вірші, які прославляли існуючий лад та партію, були хрестоматійним взірцем, заучувались у школі напам’ять. Про що ж писав інший Тичина, живий, пристрасний і...
7. Ригоризм Ригоризм (фр. rigorisme, від лат. rigor – твердість, суворість) – непохитне дотримання певних, переважно морально-етичних принципів, аж до дріб’язкової суворості та прискіпливої фанатичності. Класичним прикладом тенденційного Р. може бути серія послань Івана Вишенського, не сприйнята...
8. Прислів’я та приказки про весну, літо, осінь, зиму Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає. Березень сухий, а мокрий май – буде каша й коровай. Травень холодний – не будеш голодний. У травні дощі – у коморі хліб. Як випадуть у...
9. Акцентуація Акцентуація (лат. accentuatio – наголос) – підкреслення фонетичних, морфологічних та синтаксичних складників поетичного мовлення за допомогою наголосу з метою розрізнення омографів (П. Тичина “Співає стежка на город”), смислового окреслення певного слова (“…Шепчуть вітру квітки: /...
10. Анімізм Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту, Воно закладало основи первісного міфологічного світогляду, збережені...
11. Майстерність відтворення настроїв людини через образи природи (за збіркою “Сонячні кларнети”) – ІІ варіант ПАВЛО ТИЧИНА 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Майстерність відтворення настроїв людини через образи природи (за збіркою “Сонячні кларнети”) ІІ варіант Назвавши свою збірку “Сонячні кларнети”, П. Тичина підкреслює мелодійність, музичність своїх віршів, відзначає близькість...
12. Димінутив Димінутив (грецьк. di – двічі, лат. minutio – зменшення) – здрібнілі, зменшені форми певних слів. Вони досить поширені у фольклорі, відбивають ліричні риси української ментальності: “Іди, іди, дощику, / Зварим тобі борщику…”, “Копав-копав криниченьку /...
13. Мотиви ранньої лірики П. Тичини ПАВЛО ТИЧИНА 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Мотиви ранньої лірики П. Тичини Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика її у виразі – “музична ріка”, що “Тичина і пісня...
14. Антропоморфізм Антропоморфізм (грецьк. antropos – людина та morphe – форма) – різновид персоніфікації, коли-предмет художнього зображення вподібнюеться людині: В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив...
15. Етноніміка Етноніміка (грецьк. ethnos – плем’я, народ і опута – ім’я) – розділ мовознавства (ономастики), який вивчає етноніми – назви родів, племен, народів, націй тощо з погляду їхнього походження, ментальності та функціонування. Етноніми походять від назв...
16. Кільце Кільце – композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні звуків, лексем, строф тощо, коли немовби змика-ються анафора та епіфора (див.: ). Надзвичайно багата на цей прийом лірика П. Тичини, в якій спостерігається звукове...
17. Відтворення настроїв людини через образи природи у ранній ліриці П. Тичини Можна уявити, з якою надією і любов’ю слухав колись у Чернігові М. Коцюбинський юного Тичину, його ранні поезії. Великий майстер не помилився. Поетичні шедеври стали національним набутком, окрасою мистецької творчості українського народу. Перша збірка П....
18. Мотиви ранньої лірики Павла Тичини Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика її у виразі – “музична ріка”, що “Тичина і пісня – брат і сестра”, що коли багатьох поетів називаємо за трафаретом “співцями”, то...
19. Антоніми Антоніми (грецьк. anti – префікс із зазначенням протилежності та опута – ім’я, назва) – пари слів, які вживаються в художній літературі як лексична антитеза, зважаючи на їхню смислову бінарну опозицію (високий – низький, добрий –...
20. Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови – вокалізм, зумовлюючи...
21. Пунктуація Пунктуація (лат. punctuatio, від punctum – крапка) – 1. Система графічних позаалфавітних знаків (розділових), які складають разом із графікою та орфографією основні засоби писемної мови; головне призначення П. – членування та графічна організація писемного (друкованого)...
22. Аналогія Аналогія (грецьк. analogia – відповідність) – стилістичний прийом, вживаний митцем для розкриття одного явища через інше, йому “подібне”. Найпростіший приклад А. – з вірша П. Тичини “Ой не крийся, природо”: Твої коси від смутку, від...
23. Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” – гімн життю, пісня ніжності, радості й суму Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” відкрила низку “світлоносних книг”. Образ сонячних кларнетів – це і символ вічно юної природи, і втілення прагнень до всього сонячного, радісного, життєдайного. Павло Тичина у творах висловлює мрію про щасливе...
24. Передача настрою людини засобами поетичної мови, єднання людини та природи (за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”) – ПАВЛО ТИЧИНА ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Передача настрою людини засобами поетичної мови, єднання людини та природи (за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”) Відомий український поет Павло Григорович Тичина дуже любив рідну природу. У...
25. Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922 “Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922” – літературно-художня ілюстрована антологія-хрестоматія “від найдавніших до нинішніх часів”, споряджена “для вжитку школи й хати” Б. Лепким, випущена “Українською народною бібліотекою” і “Українським словом” – берлінськими видавництвами....
26. ВСТУП ДО РОЗДІЛУ. СВІТ ПОЕЗІЇ Мета: вчити учнів відчувати красу поетичного слова; розвивати здатність сприймати звукові словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово, мовне чуття, інтуїцію; виховувати емоцію читача. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над...
27. Імітація Імітація (лат. imitatio, від imitor – наслідую) – наслідування, підроблення. Часто вживається в імпресіоністичних творах, особливо в поезії, задля увиразнення безпосередності враження: Дзень-дзень-дзень-дзень: Дзеленькають останні колеса Коляски старосвітчини, Що колобродять у забуття (Емілія Лучак). І....
28. Кларизм Кларизм (лат. clarus – світлий, ясний) – модерністська течія в російській літературі (передовсім у поезії) 1907-13, представлена М. Кузміним, С. Городецьким, О. Саксаганським та ін. К. виник у середовищі символізму, був своєрідною ланкою між символізмом...
29. SILENTIUM (укр.) – Тютчев Ф. І Мовчи і крийся, і таї Думки і почуття свої. Хай у душевній глибині І сходять, і зайдуть вони, Мов зорі ясні уночі, – Милуйся ними і мовчи! Як серцю виказать себе? Як іншим зрозуміть тебе?...
30. Перипетія Перипетія (грецьк. peripeteia – зненацький поворот) – різка несподівана переміна у перебігу подій та долі персонажа, наслідок вторгнення в дію певного випадку. П. співпричетна до категорії можливого, вона – структуротвірний компонент епічних (пригодницький роман) та...