Життєвий і творчий шлях – Ольга Юліанівна Кобилянська
Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942 pp.)
Життєвий і творчий шлях
27 листопада 1863 р. у містечку Гура-Гумора, що на Південній Буковині в Карпатах (тепер Румунія), в сім’ї дрібного урядовця народилася Ольга Юліанівна Кобилянська.
Батько Ольги Кобилян-ської рано осиротів, самотужки здобував освіту, заробляючи на неї приватними уроками (навчав грамоти дітей по різних сім’ях). Це дало змогу обійняти посаду підрядного
Урядника, а згодом – мандатора. Свою кар’єру Юліан Кобилянський завершив гучним процесом проти жорстокості одного
Дружина його походила з родини поляка-емігран-та. Вона довго працювала гувернанткою в родині сільського священика.
Ольга була четвертою дитиною в сім’ї. Зростала волелюбною, витонченою. Ціанувала літературу та народну творчість. У сім’ї більшою мірою говорили німецькою та польською мовами, зрідка – українською. Часті переїзди сім’ї за місцем служби батька збагачували світогляд дівчини.
1866 р. родина Кобилянських переїздить до містечка Сучави. Ольга зблизилася з сім’єю українського поета Миколи Устияновича, товаришувала з його донькою Ольгою.
Незначний
У 1880 р. Ольга Кобилянська написала своє пер ше оповідання німецькою мовою “Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”. Цією першою спробо:-: Ольга Кобилянська поділилася зі своїми друзями і маючи не дуже позитивний відгук, ніколи більше не згадувала про твір. Велике значення для неї мал: знайомство і дружба з першою на Буковині жінкою лікарем Софією Окуневською та відомою письменницею і громадською діячкою Наталею Кобринською які спрямовували дівчину на шлях служіння рідні;: українській культурі.
У 1883 р. молода письменниця закінчила роботу над повістю “Доля чи воля”, де більш чітко окреслено образи і сюжетні лінії. Яскраво виступає постать головної героїні, яка, незважаючи на бідність, досягає мети – здобуває освіту. В наступні роки молода письменниця продовжує шукати себе в прозі, працю-: над оповіданням “Вона вийшла заміж”. Але всі спроби надрукувати твір не приносять успіху: їй відмовили і в українському, і в німецькому виданнях через недосконалість твору. Але Ольга Кобилянська не зламалась, продовжувала доопрацьовувати оповідання і займатись самоосвітою.
1891 р. родина переїздить на постійне проживання до Чернівців. На цей час припадає захоплення Ольги ідеєю жіночої емансипації та закінчення роботи нал твором, який переріс в повість під назвою “Людина”. Це була перша повість Ольги Кобилянської українською мовою.
1894р. повість “Людина” була надрукована в журналі ” Зоря “. Паралельно з повістю письменниця працює над рядом оповідань, займається перекладацькою роботою, веде активне громадське життя (робота в “Товаристві руських жінок”).
Тогочасні Чернівці були глухою австрійською провінцією, хоча мали певні громадсько-культурні традиції – університет, бібліотеки, газету “Буковина”. Тогочасна дійсність давала письменниці колоритний типаж для її літературних творів.
1895 р. вийшла друком повість ” Царівна”, яка принесла письменниці визнання. Іван Франко відніс героїню цієї повісті до високооцінених жіночих образів: “женские типы, стоящие выше своей среды и прокладывающие себе дорогу вне проторенной колеи”.33
У 1898 р. письменниця побувала на святкуванні 25-річного ювілею літературної діяльності І. Я. Франка, познайомилась і потоваришувала з Василем Сте-фаником. їхня дружба вилилась в багаторічне листування.
У 1899 р. Ольга Кобилянська відвідує Київ і Канів, знайомиться з Коцюбинським, Старицьким, Лисенком. Того ж року вийшла перша збірка “Покора”, окремі твори якої перекладалися польською і російською мовами.
У 1901-1903 pp. Ольгу Кобилянську відвідує Леся Українка, між ними зав’язується дружба і творча співпраця.
1903 рік став для письменниці роком фізичного випробування. Захворіла мати, сім’я переживає значні матеріальні труднощі. Серйозні проблеми зі здоров’ям і в самої письменниці.
У 1908 р. письменниця закінчує поетичну повість “В неділю рано зілля копала…”, а у 1912 р. – повість “Через кладку”.
Усі наступні роки були для письменниці роками втрат: пішли з життя її друзі – Коцюбинський, Леся Українка, Франко.
Хвора письменниця особливо гостро сприйняла людське горе, спричинене війною. У 1914 р. вона пише антивоєнні новели “Юда”, “Сниться”, “Назустріч долі”, “Лист засудженого вояка до своєї жінки”. Наступні новели “Вовчиха”, “Одігрівай, сонце”, “Але Господь мовчить” не внесли чогось особливого в творчість письменниці.
1927 р. прогресивною громадськістю широко відзначено 40-річний ювілей літературної діяльності О. Кобилянської.
У 1929 р. здійснено видання повного зібрання творів письменниці.
Уряд України встановив їй пенсію, хоч вона жила в сусідній боярській Румунії. Ольгу Кобилянську було прийнято до Спілки письменників України.
У 1940 р. широко відзначено 55-річчя літературної діяльності О. Кобилянської (ювілейні засідання у Києві та Чернівцях).
Під час Другої світової війни хвору письменницю профашистський румунський уряд мав відправити до трибуналу, але не встиг.
21 березня 1942 р. О. Ю. Кобилянська померла. Похована у Чернівцях.
У 1944 р. прийнята постанова про відкриття в Чернівцях літературно-меморіального музею, пізніше музею-садиби письменниці у с. Димки. її ім’ям названо Чернівецький обласний драматичний театр і центральна вулиця Чернівців. ?
Життєвий і творчий шлях – Ольга Юліанівна Кобилянська
внутрішня драма жульєна сореля
Життєвий і творчий шлях – Ольга Юліанівна Кобилянська