Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, Мати, возлагаю, Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Т. Г. Шевченко Іван Драч – один із найкращих українських поетів. З перших його публікацій про нього широко заговорила критика, бо це була нова поезія, поет виробив свій неповторний стиль мовлення. У чарівному поліському краю на північ від Києва спорудили Чорнобильську АЕС. І ось раптом вона вибухнула, рознесла смертоносну радіацію на півсвіту. Найбільше дісталось Україні, Білорусії, Росії.
Вибух змусив здригнутися весь світ, усю планету. Чорнобильська трагедія… Це біль народу, про неї написані твори, зняті фільми. На одному з’їздів письменник І. Драч кинув у вічі найбільшим призвідцям трагедії слова правди й гніву. Зі всією пристрастю художника слова він таврує всіх, хто міг бути причетним до аварії. Усіх, хто міг їй запобігти. Упродовж віків митці змальовують Мадонну, образ матері з дитям на руках став уособленням прекрасного. Відблиск Чорнобильської катастрофи створив в уяві письменника й поета новочасну Мадонну в незвичному вигляді. Саме по це йдеться в поемі І. Драча “Чорнобильська Мадонна”.
Автор змалював образ Мадонни не традиційно, у поемі переосмислюються мотиви й образи біблійного сюжету. Трагічні події спонукають Драча інтерпретувати їх по-своєму : Марія, Марія… Та Марія не та. Та зродила Христа, Ця – антихриста!… Поема починається двома епіграфами, і це, я гадаю, не випадково. Автор говорить про святість української жінки, про її материнство, знівечене Чорнобильською аварією. Чорнобильська зона. Як урятуватися від радіації? Може, на це питання відповість розділ “варіація”, в якому постає образ простої селянки. Захищаючись від радіації, вона обгорнула свою корову й себе у целофан. В синових чоботах взута корова Нехай же пасеться і буде здорова. І бабі ще дасть до відра молока. Така запашна і молочна така. Передостанній розділ “Хрещатицька мадонна” – кульмінація поеми. Це крик душі поета, його пекучий біль. Хрещатиком іде божевільна жінка з лялькою на руках, сповитою в лахміття. Ненароджена дитина вибілила їй волосся та запалила ненавистю очі. Що може бути страшнішим за це?! “Чорнобильська мадонна” – це поема-трагедія, скорботна пісня народу. Цей твір змушує замислитися над життям, складними процесами нашої суворої дійсності. Ще десятки поколінь людей страждатимуть від наслідків цієї жахливої трагедії. Поезію Івана Драча добре знають і люблять не лише в Україні, а й далеко за її межами. Сучасна, масштабна, інтелектуальна, емоційно насичена, вона дозволяє читачеві повернутися в минуле, зазирнути в майбутнє, спонукає перейнятися тривогами нашого ядерного віку. Олена Акульшина, м. Керч
