ЗВЕЛИЧЕННЯ ПРАГНЕННЯ ДО ЖИТТЯ В ОПОВІДАННІ ДЖЕКА ЛОНДОНА “ЖАГА ДО ЖИТТЯ” – Анонімність головного героя оповідання та її зв’язок з ідеєю твору. Особливості сюжету та реалізації ідеї оповідання. Довкілля в зв’язках з головним героєм твору

Уроки зарубіжної літератури 6 клас

Урок 47

ЗВЕЛИЧЕННЯ ПРАГНЕННЯ ДО ЖИТТЯ В ОПОВІДАННІ ДЖЕКА ЛОНДОНА “ЖАГА ДО ЖИТТЯ”

Тема: Анонімність головного героя оповідання та її зв’язок з ідеєю твору. Особливості сюжету та реалізації ідеї оповідання. Довкілля в зв’язках з головним героєм твору.

Мета: вчити виділяти ключові епізоди твору, характеризувати з використанням цитат образ головного героя, визначати роль опису довкілля в оповіданні (пейзаж як емоційне тло до подій твору); формувати уявлення про природу творчого процесу;

створити ситуацію переконання у ствердній силі боротьби за життя, цінності вміння відмовитись від поживи заради життя, необхідності залишатись людиною у найскрутніших випробуваннях.

Тип уроку: формування умінь і навичок.

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми спробуємо знайти відповідь на запитання: “Яким постає в оповіданні головний герой – сильнішим чи слабкішим за інші створіння природи? Які риси характеру допомогли героєві врятуватися?” (Запитання 8, 9 на с.161 підручника).

2. Робота над текстом.

2.1. Протягом якого періоду золотошукач бореться за життя в оповіданні?

Знайдіть

слова автора, які дають відповідь на це запитання.

“Під кінець п’ятого дня до корабля лишалося миль із сім, та він уже був неспроможний проповзти за день і милі”.

2.2. Як в оповіданні змальовується північна природа? Знайдіть її опис у творі. Якою на тлі цієї природи постає людина? (Запитання 10 на с. 161 підручника).

Методичний коментар. Для відповіді на запитання слід виконати завдання:

Зверніть увагу на те, як автор відокремлює кожен день описом стану сонця. Яким чином Джек Лондон через описи природи підкреслює емоційний стан героя?

Для зручності учителя подаємо коментований аналіз тексту, на основі якого він поставить запитання учням:

1) Вечір, початок оповіді: “Побіля обрію дотлівало сонце, ледве проглядаючи крізь запону туману й мли, що налягали на землю…”

“…сонце сідає на північному заході…”

“…тьмяне кружало сонця повільно ховалося на північному заході…” – герой залишається один, Віл покидає його. Жахається самотності.

Дотліваюче, тьмяне сонце – самотність.

Природа: “Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки – нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в очах нараз проблиснув страх”.

Висновок. Самотність героя підкреслюється створенням образу північної пустелі, що викликає у душі героя страх.

2) День перший: “Сонце зійшло на північному сході – принаймні там розвидніло, бо соние ховалося за товщею сизих хмар”.

“Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сония”.

Сонце ховається, ні проблиску його нема – невідомість, сумніви у своїх силах.

Природа: “Ніде ані деревця, ні кущика – саме тільки море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки”.

Висновки. Панування сірого кольору і навколо і у душі героя створюється нагнітанням сірого. Сірий – невизначеність.

3) День другий: “Сонця не було. Земля й небо стали ще сіріші, аж темні”.

“Сонце підсушило кущики моху, і він погрівся, випивши окропу”.

Сонця нема – все сіре, холодно.

Природа: “Віяв холодний вітер, і перший сніг побілив вершки горбів… повітря сповнилось білою гущею. Почав падати мокрий лапатий сніг. Попервах він танув, ледве торкаючись землі, але дедалі снігопад густішав, і зрештою сніг укрив землю суцільним завоєм, погасив вогнище й замочив запас моху”.

Висновки. Загострення відчуття холоду, самотності, безнадії.

4) День третій: “…уранці, міркуючи розважливіше, він розв’язав шкіряну шворку, що нею засупонював лосячу торбинку. З неї полився жовтий потік зернистого золотого піску й самородків. Він розділив золото надвоє: одну половину, зав’язавши її в шмат укривала, заховав біля примітивного виступу, другу згріб назад у торбинку”.

Сонце не згадується – починається боротьба за життя. Віддав золото (спочатку половину, потім ще половину, “…залишив собі тільки шматок укривала” ).

Природа: без опису.

Висновок. Герой не шукає сонце, автор не акцентує на стані природи.

5) День четвертий: “Знову туман”. Надвечір: “Він прийшов до тями, лежачи горілиць на кам’яному виступі. Гріло яскраве сонце”.

Сонце яскраве – герой побачив корабель.

Природа: без опису.

Висновок. З’явилась надія. Сонце – життя.

6) День п’ятий: “Зійшло яскраве сонце… Погода стояла чудова…”

Сонце яскраве – героя врятовано.

Природа: без опису.

Висновки. Джек Лондон дозволяє своєму персонажу побачити яскраве сонце, лише випробувавши його на міць у боротьбі за життя.

Висновки до кожного пункту записуються після аналізу всіх п’яти днів.

2.3. Запитання до учнів:

– Яку роль у побудові твору відіграє опис сонця і характер опису?

– Чому, на вашу думку, починаючи з третього дня, автор не вводить в оповідь описи природи?

– В який момент випробувань герой викидає золото і чому автор зосереджує на цій деталі оповідь?

– Чому, на вашу думку, загинув Біл, а герой вижив?

2.4. Моделювання ситуації.

Чому герой, знайшовши кістки Біла і його торбинку з золотом, відмовився взяти їх? Спробуємо змоделювати ситуацію, поміняємо місцями сцену з відмовою від золота героя і сцену, коли він знайшов кістки Біла і його торбинку з золотом. Що зміниться у поведінці героя?

Герой викидає золото Авторський задум

1. Третій день – половину 1. Сподівається і вижити і збагатитися

2. Потім – викидає решту золота 2. Робить вибір на користь збереження сил, що вижити

3. Відмовляється взяти Білове золото і смоктати його кістки 3. Хоче зберегти в собі людське

Висновок Висновок

Між збагаченням і можливістю зберегти сили, щоб вижити, обирає життя Герой не хоче чинити, як Біл, тому і виживає

Модель перебудови композиції

1. Герой знаходить кістки Біла 1. Страх, що з ним трапиться те саме

2. Потім вирішує викинути своє золото 2. Не жага життя рухає героєм, а страх смерті

Висновок Висновок

Зміна композиції вимагає зміни розв’язки оповідання Героя автору треба було б “вбити”, бо не про страх перед смертю хотів писати, а про силу життя, яка над усіма іншими перешкодами, за переконаннями автора

Втрачається пафос боротьби за життя, з’являється тема страху перед смертю Смерті Джек Лондон не боявся. Він любив життя. Любити життя не означає боятися смерті

2.5. Робота над епіграфом.

Зверніть увагу на епіграф до оповідання. Що поставив герой на карту?

2.6. Що виграв герой у боротьбі зі смертю?

2.7. Слово вчителя.

Багато років по тому, в останні роки життя Джек Лондон так і не зміг позбутися пам’яті голодного дитинства. Продовжував запрошувати безліч гостей до себе на обід і насолоджувався гамірною компанією, що спільно поїдала недожарену дичину.

“Один з наших сусідів в Гонолулу спитав якось Джека: "Чому у вас щодня обідають близько дванадцяти чоловік?" – "Тому, що більше за наш стіл не всядеться", – відповідав Джек”. (Спогади Чарміан Лондон ). На той час він вже страждав на уренію (ниркову недостатність), і лікарі забороняли йому харчуватися недожареним м’ясом. Дружина докоряла, що він не слухається лікарів. Джек відповідав, що назавжди залишиться плотоядним. Помер Джек Лондон від харчового отруєння.

“У листопаді Джек отримав пропозицію через свого лондонського агента написати свою біографію для лондонського журналу “Уайт Уорлд Магазін” і охоче прийняв Ті, бо потребував грошей.

Йому декілька разів доводилось їздити до суду з приводу справи про воду і щоразу він повертався звідти спустошений і хворий. 10 листопада, після виступу у суді, він повернувся додому у жахливому стані. До вечора у нього з’явились всі симптоми отруєння птомаїнами”. (стор. 134). Через декілька днів Джек Лондон помер.

Птомаїни – хімічні сполуки, які утворюються під час псування м’яса, риби, дріжджів і т. п.

“1915 рік. Джек ніколи не припиняв стверджувати, що ненавидить писати і що йому постійно доводиться примушувати себе працювати. Одного разу він написав своєму прихильнику: "Дозвольте сказати, що я заздрю вам. Ви обожнюєте писати, ви насолоджуєтесь писанням, ви закохані у нього, тоді як я втратив радість писати після появи моєї першої книжки. Я ненавиджу писати. Але все ж це найкращий спосіб з тих, що я міг придумати для того, щоб створити собі гарне життя. І ось я продовжую писати" “.

3. Підведення підсумків.

– Звернімо увагу на закінчення оповідання і порівняємо його з листами і щоденниками. Чому автор у фіналі звертає увагу на те, що герой боїться залишитись голодним?

Герой оповідання Джек Лондон

Виживає в умовах північної природи, бореться з голодом, хижаками “Невідомо, як довго Джек міг би перебувати у Клондайку і скільки б він міг добути золота, якби був забезпечений свіжою їжею. Але ні свіжої їжі, ні овочів у нього немає, і цинга змучила його, що він повинен був уїхати, як тільки зійшла крига”

Герой кидає золото і виживає – життя стає дарунком за випробування “І якщо подорож на Клондайк не принесла йому золота в прямому сенсі, все ж вона стала тією золотою хвилею, яка линула до нього декілька років по тому”

Герой марить матір’ю, сонячною Каліфорнією, будиночком посеред помаранчевого гаю “Я глухий до закликів Сходу, Заходу, Півдня, Півночі – переді мною картина: затишний маленький котедж, обране коло друзів і перш за все і над усім – мила маленька жінка, дружина і парочка наших маленьких копій.., радісні подарунки зранку, обмін веселими різдвяними привітаннями, великий вогонь в каміні, діти…”

Герой не може наїстися після врятування, ховає сухарі, просить у матросів скоринку хліба “Я голодний, голодний, голодний! З того часу, коли я вкрав кусочок м’яса і не знав іншого потягу, окрім потягу шлунку, і по цей день, коли мої вимоги до життя величніші, – весь час був голод, голод, голод! … І якби завтра я залишився голодним і голим, я, перш ніж здатися, продовжував би боротися і голодним і голим “

Герой проходить всі етапи життєвих випробувань, що проходив і автор Життя цінне для автора не тим, що в тебе є, не тим, наскільки ти ситий і багатий, а тим, що воно в тебе є. Ціна життя – саме життя. Не ти для життя, а життя для тебе

Висновки: Життя цінне для автора не тим, що в тебе є, не тим, наскільки ти ситий і багатий, а тим, що воно в тебе є. Ціна життя – саме життя. Не ти для життя, а життя для тебе.

4. Домашнє завдання. Придумати власне закінчення до оповідання, починаючи зі слів: “Через три тижні, лежачи на койці…”




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ЗВЕЛИЧЕННЯ ПРАГНЕННЯ ДО ЖИТТЯ В ОПОВІДАННІ ДЖЕКА ЛОНДОНА “ЖАГА ДО ЖИТТЯ” – Анонімність головного героя оповідання та її зв’язок з ідеєю твору. Особливості сюжету та реалізації ідеї оповідання. Довкілля в зв’язках з головним героєм твору


джим гудзик и машинист лукас читать
ЗВЕЛИЧЕННЯ ПРАГНЕННЯ ДО ЖИТТЯ В ОПОВІДАННІ ДЖЕКА ЛОНДОНА “ЖАГА ДО ЖИТТЯ” – Анонімність головного героя оповідання та її зв’язок з ідеєю твору. Особливості сюжету та реалізації ідеї оповідання. Довкілля в зв’язках з головним героєм твору