Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя
Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя
Поезія А. Рембо схожа на зблиск, така вона яскрава й так недовго поет її творив. Але сталося так, що рядки молодого поета не загубилися серед виру слів, бо виявилися справді потрібними. Що перш за все вражає в поезії Рембо?
Щирість почуттів. І не суто особистих. Річ не в конкретних сюжетах, змальованих поетом. Він на диво точно передав духовні поривання молодої людини, що прагне жити на повну силу, ризикуючи, пізнаючи світ, не жалкуючи про втрати.
Чи може той жаль приходить пізніше,
Розлючені вали в звіриній істерії, Що брали штурмом риф, уповні бачив я, Не знаючи, що блиск од сяйних ніг Марії Утихомирює захекані моря.
Ліричний герой бачить світ зовсім не ідеальним. Він різний,
Доволі плакав я! Жорстокі всі світання, Гіркі усі сонця й пекельний молодик: Заціпило мені від лютого кохання. Нехай тріщить мій кіль! Поринути в потік!
І все ж життя, побачене очима ліричного героя поезії Рембо, різнокольорове, як у вірші “Голосівки”, і він сповнений захоплення перед безмежністю і величчю Творіння:
О – неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий, Мовчання Янголів, Світів безмовний простір, Омега, блиск його фіалкових очей.
І хоча світ буває й чорно-білий, як у вірші “Вороння”, він вартий пізнання, й жити в ньому – то велика насолода. Від захоплення, відчаю, поривань, розчарування ліричний герой доходить умиротвореного розуміння справжніх цінностей:
Отож мовчу собі, сповільнюю ходу. В душі безмежної любові лиш припливи; Все далі й далі, мов бродяга той, піду, З Природою, немов із жінкою, щасливий.
Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя
вірш зірочки наталя забіла
Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя