ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ
ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід., с. Тустань, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл. або с. Потелич, тепер Жовківського р-ну Львівської обл. – не раніше лютого 1634 р., м. Корець, тепер Рівненської обл.) – письменник, перекладач, мовознавець, педагог – просвітник, церковний діяч.
Брат Стефана Зизанія. Походив із простого роду. Справжнім прізвищем могло бути Кукіль, що означає грецькою мовою Зизаній (це досить переконливо заперечує В. Німчук).
Лаврентій Зизаній був високоосвіченою людиною, зокрема, крім української,
У Вільні Лаврентій Зизаній розгорнув активну видавничо-просвітянську діяльність.
1596 р. Лаврентій Зизаній видав буквар “Наука кучитаню и розуменю писма словенскаго…”, основну частину якого займає “Лексись, сиречь реченія вькратце сбранны и из словенскаго языка на простий рускій діялект истолкованы”. Один із перших церковнослов’янсько-українських словників містить 1061 слово. Майже над усіма словами проставлено наголос, інколи подано цитати з Біблії, творів отців церкви (наприклад, Іоанна Златоуста), згадано праці Аристотеля.
Протягом 1597 – 1600 рр. Лаврентій Зизаній – домашній наставник князя Бог дана Соломирсцького в білоруському містечку Баркулябов, наступні два роки навчав синів князя О. Острозького в місті Ярославі. 1612 р. князем Іоакимом Корецьким його запрошено священиком у м. Корець (тепер Рівненська обл.). На початку 20-х років архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисєй Плетепецький залучив Л. Зизанія до друкарської й перекладацької роботи в Києві. Мав причетність до віщання “Беседи на 14 посланій…” Іоанна Златоуста (К, 1623), переклав із грецької твір “…Андреа архієпископа Кесаріа Каппадокійскіа. Тлькованіе на Апокаліпсій… Іоанна Богослова…” (1625), написав “Катехизис”. У травні 1626 – лютому 1627 рр. побував у Москві, де мав бесіди з царем і патріархом Філаретом. Тут і було надруковано “Катехізис” (1627), проте за “єресі” (Л. Зизаній говорив про людську природу Христа, здатність людини до самовдосконалення) московський патріархат книгу заборонив. Твір мав значний вплив на старообрядців, які в Гродно у 80-х роках XVIII ст. його тричі перевидали. Після повернення до Києва виступав у серпні 1628 р. на церковному соборі проти “Апології” Мелетія Смотрицького, підписавшись корецьким протопопом. Востаннє свідчення про живого Лаврентія Зизанія маємо з лютого 1634 р.
Твори Лаврентія Зизанія справили помітний вплив на подальший розвиток філологічної думки в Україні. Його “Грамматіку” використовував Мелетій Смотрицький, “Лексис” – Памво Беринда.
Літ.: Перетц В. II. Историко-литературные исследования и материалы. СПб., 1900. Т. 1. Ч. 1; Возняк М. С. Причинки до студій над писаннями Лаврентія Зизанія // ЗНТШ. 1908. Т. 83; Возняк М. С. Історія української літератури: У 3 т. Л., 1921. Т. 2; Анічєнка У. В. “Граматика” Л. Зізанія // Весці АН БССР. Сер. грамад. наук, 1957, № 4; Ковтун Л. С. Русская лексикография зпохи средневековья. М.; Л., 1963; Німчук В. В. “Лексис” Лаврентія Зизанія – перший український друкований словник // Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская. К., 1964; Ботвинник М. Б. Лаврентий Зизаній. Минск, 1973; Німчук В. В. Систематичний підручник церковнослов’янської мови “Грамматіка словенска” Лаврентія Зизанія // Зизаній Л. Грамматіка словенска. К., 1980; Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською. К., 1980; Философская мысль в Киеве. К., 1982; Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV – XVII ст. К., 1985; Замалеев А. Ф., Зоц В. А. Отечествешше мислителі нозднего средневековья. Конец XIV – первая треп, XVII вв. К., 1990.
С. Лучканин
ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ
синоніми української мови онлайн
Related posts:
- ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) СТЕФАН ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) СТЕФАН (р. нар. невід., вірогідно, с. Потелич, тепер Львівської обл. – 1600, Молдова) – український і білоруський освітній і культурно-релігійний діяч, письменник – полеміст, учений – філософ, проповідник, педагог. Старший брат Лаврентія Зизанія....
- ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ (1671 р., м. Львів – 21.04.1737, м. Вятка, Росія) – драматург, теоретик поезії, церковний діяч. Народився в сім’ї козака. По закінченні Київської академії працював у ній викладачем. З 1713 р. – ігумен Видубицького...
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до...
- Остромирове євангеліє Остромирове євангеліє – найдавніша датована рукописна пам’ятка церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції. Переписане в 1056-57 уставом з болгарського оригіналу дяком Григорієм для новгородського посадника Остромира. За змістом О. є. – вибрані євангельські читання. Дискусійним є питання...
- Азбуковники Азбуковники (від азбука) – своєрідні словники-довідники, в яких статті з різних галузей знання розміщувалися за алфавітним принципом. Спочатку в них подавалися слова іншомовного походження з докладним розкриттям значення, біблійно-церковна символіка (XIII-XIV ст.), а далі –...
- УЖЕВИЧ ІВАН УЖЕВИЧ ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – мовознавець XVII ст., поет. Походив із західних районів України (Волині або Наддністрянщини). Восени 1637 р. став студентом Краківського університету. 1641 р. надрукував у Кракові віршований панегірик польською...
- БЕРИНДА ПАМВО БЕРИНДА ПАМВО (світське ім’я – Павло; бл. 1560, Львівщина, ймовірно, с. Чайковичі, тепер Самбірського р-ну Львівської обл. -23.07.1632, Київ) – мовознавець – лексикограф, поет, перекладач, педагог, редактор, друкар, гравер. За національністю був, можливо, українцем, хоча...
- Атеней “Атеней” (від грецьк. Athenaion – храм Афіни, богині мудрості, мистецтва та ремесел) – науково-літературний гурток, заснований Єлисеєм Плетенецьким на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. До складу “А.” входили перекладачі, поети, гравери, друкарі (Захарія Копистенський,...
- Мелетій Смотрицький Мелетій Смотрицький (світське ім’я – Максим Герасимович; бл. 1577 – 17(27) грудня 1633) – український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов’янських мов; письменник, церковний і освітній діяч. Смотрицький є автором унікальної “Граматики слов’янської” (1619),...
- Коцак Арсеній Арсеній Коцак (світське ім’я та по батькові Олексій Федорович) народився 14 березня 1737 р. в с. Великий Буковець колишньої Шариської жупи (тепер Буковець Свидницького району Пряшівського краю Словаччини) в родині священика. Початкову освіту отримав удома...
- ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО (спр. прізв. – Поп; 19.11.1789, с. Великі Лучки, тепер Мукачівського р-ну Закарпатської обл. – 03.12.1843, Ужгород) – мовознавець, історик, просвітник, церковний діяч, фольклорист. Народився в сім’ї дяка. Початкову освіту здобув у рідному селі...
- Особливості лексики творів І. Вишенського Іван Вишенський – палкий захисник церковнослов’янської мови. Її він сприймав як мову виключно культову, однак і в церкві допускав уживання також “простої мови”. У власній творчості І. Вишенський на теми богословсько-догматичні писав церковнослов’янською мовою. Цією...
- Буковинська зоря “Буковинська зоря” – перший український часопис, що виходив на Буковині 1870-71, писаний штучною церковнослов’янською мовою. Видавцем “Б. з.” був І. Глібовицький, авторський колектив складали С. Воробкевич, І. Мартинович та ін....
- CТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ Cтарослов’янізмами називаються слова, запозичені зі старослов’янської мови, що є найдавнішою формою слов’янського книжного мовлення, запровадженого в IX столітті Кирилом та Мефодієм з метою зробити зрозумілими всім слов’янам переклади текстів грецьких книг. Цю мову називають іще...
- Старослов’янізми РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.2.Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення 6.2.2.5. Старослов’янізми Старослов’янізмами називаються слова, запозичені зі старослов’янської мови, що є найдавнішою формою слов’янського книжного мовлення, запровадженого в...
- Городиське (Бучацьке) євангеліє Городиське (Бучацьке) євангеліє – пам’ятка XIII ст. давньо-слов’янської мови києво-руської редакції, написана кириличним уставом. У XV ст. подарована Городиському монастиреві на Волині, потім – потрапила до Бучацького монастиря на Тернопільщині, звідси – друга її назва:...
- Давня українська література (XIV – XVIII ст.) 9 клас ІІ. Старе українське письменство Давня українська література (XIV – XVIII ст.) Література XIV – XV ст. Період переписування давніх творів та укладання книг-зводів (“Літопис руський”, “Києво-Печерський патерик”, “Литовський літопис”, “Короткий київський літопис”, “Хождєнія...
- ПОЕТИКИ ПОЕТИКИ (від грецького – майстерність творення). “Словник іншомовних слів” подає три значення слова поетика: 1) наука про художню літературу, теорія літератури; 2) теорія поезії (композиція, образність мови, ритміка, римування тощо); 3) система художніх принципів того...
- Історичні умови на Західній Україні – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Історичні умови на Західній Україні Виявом народного протесту проти гноблення на Західній Україні стала масова втеча селян у глухі землі на Буковині, на незайняті східноукраїнські землі, на Кубань і Дон. Іноді активний протест виливався у...
- Роль Кирила і Мефодія в історії української культури Творці слов’янської азбуки народилися в македонському місті Солуні (сучасне Салоніки). їхній батько був болгарин, мати – гречанка. У сім’ї росло семеро дітей. Костянтин був наймолодшим (827-869), пізніше прийняв ім’я Кирило. Михаїл (820-885) – у чернецтві...
- ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській...
- БРАТСТВА БРАТСТВА. Наприкінці XVI ст. в Україні й Білорусі виникають численні громадсько-політичні та освітні організації, названі братствами. На межі XVI – XVII ст. братський рух стає масовим. Братські громади існували, як правило, при православних церквах і...
- Освітня програма І. Вишенського Іван Вишенський – чернець і книжник, патріот і оборонець православ’я проти католицизму. Гуманізм Івана Вишенського вкладався в рамки західноєвропейського ренесансного гуманізму. Але ж український письменник був запеклим ворогом усієї західноєвропейської науки і освіти, гостро виступав...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської...
- ВІРШОВАНА ЛІТЕРАТУРА ВІРШОВАНА ЛІТЕРАТУРА. Випадкові елементи віршування спостерігаються в багатьох зразках паремій – прислів’ях, приказках, загадках, скоромовках, замовляннях, а також у “словах” та “плачах”; віршованими були ритуальні співи календарного циклу, співи до танців і трудових процесів, також...
- Розвиток української культури у XVІ-XVІІI ст У першій половині XV століття на західноукраїнських землях починають з’являтися братства – церковно-освітні товариства міщан, які потім поширилися на всю Україну. Найактивнішими були братства, засновані у Львові, Луцьку, Острозі та Києві. Діяльність братств включала організацію...
- КИПРІЯН КИПРІЯН (бл. 1330, Тирново – 16.09.1406, Москва) – болгарський, український і російський письменник, церковний і культурний діяч, представник агіографічної прози другої половини XIV – початку XV ст. Кипріян здобув прекрасну освіту в Болгарії, Константинополі та...
- І. Котляревський – “батько нової української літератури” Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше...
- Послання оріян хозарам, або Рукопис Войнича “Послання оріян хозарам”, або “Рукопис Войнича” – найдавніша праукраїнська літературно-публіцистична пам’ятка, зразок давнього українського письма. У цьому творі, не переінакшеному пізнішими переписувачами на церковнослов’янську мову, у поетичній формі обстоювались основи язичницької віри наших предків. Він...
- Мова “всіх в єдине нас злива” Мені подобаються вірші Олександра Олеся. Вони хвилюють, викликають радість, сум, примушують переживати якісь події разом із автором. Саме так було з віршем “Рідна мова в рідній школі”. Одразу я відчула радісні нотки, бо для Олеся...