ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ

ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід., с. Тустань, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл. або с. Потелич, тепер Жовківського р-ну Львівської обл. – не раніше лютого 1634 р., м. Корець, тепер Рівненської обл.) – письменник, перекладач, мовознавець, педагог – просвітник, церковний діяч.

Брат Стефана Зизанія. Походив із простого роду. Справжнім прізвищем могло бути Кукіль, що означає грецькою мовою Зизаній (це досить переконливо заперечує В. Німчук).

Лаврентій Зизаній був високоосвіченою людиною, зокрема, крім української,

досконало володів старослов’янською, польською, грецькою й латинською мовами. Міг навчатися в Ярославській єзуїтській колегії (за М. Возняком), Острозькій православній школі (припускає В. Німчук), Львівській братській школі, де згодом учителював до січня 1592 р. Слід гадати, що брав участь у створенні “Грамматіки доброглаголивого еллино-словенского языка”, яка вийшла друком у Львові 1591 р. У 1592 – 1595 рр. викладав у Брестській братській школі, протягом наступних двох років (разом із братом Стефаном) – у Віденській.

У Вільні Лаврентій Зизаній розгорнув активну видавничо-просвітянську діяльність.

1596 р. вийшла в світ його “Грамматіка словенска” – перший унормований підручник з церковнослов’янської (словенороської) мови. В основу праці покладено традиції тодішніх граматик “класичних мов” – старогрецької й латинської. Поділяється на чотири частини: орфографію (подано коротку характеристику фонетичної системи церковнослов’янської мови), просодію (досліджується склад і наголос, а також пунктуація), етимологію (детально викладено морфологічну структуру церковнослов’янської мови, інколи вичленовуються українські форми) і синтаксис (насправді його немає у творі). Мовознавець налічує вісім частин мови: артикль, іменник, займенник, дієслово, дієприкметник, прийменник, прислівник, сполучник. Уперше вичленовується орудний відмінок. “Грамматіка…” закінчується описом правил віршування й роз’яснення господньої молитви. Для заохочення читачів Лаврентій Зизаній залучив до “Грамматіки…” власні вірші: “Епіграма на грамматіку”, “Стіхи к младенцем, вводящім их на дело”, “Типограф Младенцем”. У них дохідливо говориться про користь граматики, яка навчає “добре писати и добре читати”.

1596 р. Лаврентій Зизаній видав буквар “Наука кучитаню и розуменю писма словенскаго…”, основну частину якого займає “Лексись, сиречь реченія вькратце сбранны и из словенскаго языка на простий рускій діялект истолкованы”. Один із перших церковнослов’янсько-українських словників містить 1061 слово. Майже над усіма словами проставлено наголос, інколи подано цитати з Біблії, творів отців церкви (наприклад, Іоанна Златоуста), згадано праці Аристотеля.

Протягом 1597 – 1600 рр. Лаврентій Зизаній – домашній наставник князя Бог дана Соломирсцького в білоруському містечку Баркулябов, наступні два роки навчав синів князя О. Острозького в місті Ярославі. 1612 р. князем Іоакимом Корецьким його запрошено священиком у м. Корець (тепер Рівненська обл.). На початку 20-х років архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисєй Плетепецький залучив Л. Зизанія до друкарської й перекладацької роботи в Києві. Мав причетність до віщання “Беседи на 14 посланій…” Іоанна Златоуста (К, 1623), переклав із грецької твір “…Андреа архієпископа Кесаріа Каппадокійскіа. Тлькованіе на Апокаліпсій… Іоанна Богослова…” (1625), написав “Катехизис”. У травні 1626 – лютому 1627 рр. побував у Москві, де мав бесіди з царем і патріархом Філаретом. Тут і було надруковано “Катехізис” (1627), проте за “єресі” (Л. Зизаній говорив про людську природу Христа, здатність людини до самовдосконалення) московський патріархат книгу заборонив. Твір мав значний вплив на старообрядців, які в Гродно у 80-х роках XVIII ст. його тричі перевидали. Після повернення до Києва виступав у серпні 1628 р. на церковному соборі проти “Апології” Мелетія Смотрицького, підписавшись корецьким протопопом. Востаннє свідчення про живого Лаврентія Зизанія маємо з лютого 1634 р.

Твори Лаврентія Зизанія справили помітний вплив на подальший розвиток філологічної думки в Україні. Його “Грамматіку” використовував Мелетій Смотрицький, “Лексис” – Памво Беринда.

Літ.: Перетц В. II. Историко-литературные исследования и материалы. СПб., 1900. Т. 1. Ч. 1; Возняк М. С. Причинки до студій над писаннями Лаврентія Зизанія // ЗНТШ. 1908. Т. 83; Возняк М. С. Історія української літератури: У 3 т. Л., 1921. Т. 2; Анічєнка У. В. “Граматика” Л. Зізанія // Весці АН БССР. Сер. грамад. наук, 1957, № 4; Ковтун Л. С. Русская лексикография зпохи средневековья. М.; Л., 1963; Німчук В. В. “Лексис” Лаврентія Зизанія – перший український друкований словник // Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская. К., 1964; Ботвинник М. Б. Лаврентий Зизаній. Минск, 1973; Німчук В. В. Систематичний підручник церковнослов’янської мови “Грамматіка словенска” Лаврентія Зизанія // Зизаній Л. Грамматіка словенска. К., 1980; Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською. К., 1980; Философская мысль в Киеве. К., 1982; Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV – XVII ст. К., 1985; Замалеев А. Ф., Зоц В. А. Отечествешше мислителі нозднего средневековья. Конец XIV – первая треп, XVII вв. К., 1990.

С. Лучканин


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ


синоніми української мови онлайн
ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ