“Житє і слово” – літературно-художній та громадсько-політичний часопис, що виходив у Львові (1894-97) за редакцією І. Франка, спочатку раз на два місяці, а з липня 1896 – щомісяця, перетворившись із “Вісника літератури, історії і фольклору” на осердя громадського життя Галичини. Мав розділи: “Белетристика”, “Статті наукові та етнографічні”, “Критика і бібліографія”, “Хроніка”. Авторський колектив “Ж. і с.” складався з І. Франка (цикл поезій “Зів’яле листя”, повісті “Основи суспільства”, “Для
домашнього огнища”, драми “Сон Святослава”, “Кам’яна душа” та ін.), Лесі Українки, П. Грабовського, О. Маковея, які друкували тут свої поетичні добірки та поеми, М. Коцюбинського (“Посол від чорного царя”) та ін. Досить часто з’являлися тут переклади (з К. Рилєєва, І. Тургенєва, Софокла, Фірдоусі, В. Гюго та ін.). Особливе місце відводилося літературно-критичним студіям (“М. Шашкевич і галицько-руська література” І. Франка, “Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872 рр,” О. Терлецького тощо), епістолярній спадщині М. Драгоманова, С. Руданського, М. Шашкевича та ін. Публікувалися фольклорні
праці І. Франка, Л. Василевського, В. Гнатюка, Лесі Українки, М. Павлика. Друкувалися статті про національний та соціалістичний рухи, про громадсько-політичне життя в Україні. Постійно сторінки журналу рясніли рецензіями” з якими виступали М. Драгоманов, І. Франко, А. Кримський, В. Щурат, П. Грабовський.
