Життєствердна сила поетичного слова

І. Творчість В. Самійленка. .

ІІ. Вірш “Не вмре поезія”.

1. Поезія – безсмертна. (Сила поетичного слова полягає у його здатності тор­катися найпогаємніших струн людської душі, будити в ній приспані по­чуття, нагадувати, що ти – Людина, і спонукати до дії задля здійснення поставлених цілей.

Не вмре поезія, поки душа бажає Зирнути в ті краї, де око не сягне, і хоче з меж ву зьких порватися в безкрає, Щоб зрозуміти все небесне і земне.

Оптимізм поета – у переконанні, що істинна поезія переживе періоди бай­дужості і бездуховності,

коли людство, забувши продух свій, дбатиме лише про їжу. Все одно душа потребуватиме чогось вищого і небуденного, про­буджуватиме забуті мрії і сподівання).

2. Поет – співець народу, доля його невід’ємна від долі людства. (Ще на по­чатку вірша В. Самійленко стверджує тезу про невмирущу силу поезії, бо жити їй, допоки існує земля, “Поки природи глас людина серцем слуха…”. Поет писав про те, що сам відчував своїм серцем. В цьому – правдивість його слова.

Остання строфа вірша звучить як розуміння його високої мі­сії співця народу.

А якщо людськості зла доля присудила Діждатися колись життя свого кінця, То буде на землі останняя могила – Останнього співця).

ІІІ. Значення цього твору й творчості поета для української літератури. .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Життєствердна сила поетичного слова


василь симоненко сама ж господарка
Життєствердна сила поетичного слова