ЖИРОВИК

Related posts:

1. ХЛІБНИК ХЛІБНИК – домашнє божество, що оберігало зерно і борошно в засіках від псування та гризунів. Згідно з повір’ям, сприяло вдалому випіканню хліба. (За О. Афанасьєвим)...
2. БАГАН БАГАН – у давніх українців, зокрема у волинян, та в давніх білорусів божество, що дбає про домашню рогату худобу, охороняє її від хвороб, сприяє доброму приплодові. За непошанування його Б. в гніві своєму робить тварин...
3. ДВОРОВИК (ДВОРОВИЙ) ДВОРОВИК (ДВОРОВИЙ) – добрий дух обійстя; бог, що охороняє від мору, пожежі, грабунку всю живність і все добро у дворі селянина. Сприяв збагаченню, добробуту, щастю хлібороба. (За О. Афанасьєвим)....
4. БАБА БАБА – одне з найстародавніших і найбільших божеств у прото-українців (кам’яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік). Богиня життя, родючості, здоров’я, вагітних, мисливців. Культ Б. розвинувся за часів матріархату. Капища Б. містилися...
5. ВОЗИЛО ВОЗИЛО – божество, що оберігає коней від хвороб та хижого звіра. Уявлявся давнім українцям (згодом – білорусам) людиною з кінськими вухами та копитами. (За О. Афанасьєвим)....
6. Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) – ІІІ варіант – ПЛАТОН ВОРОНЬКО 6 клас (за поезією “Пахне хліб”) ІІІ варіант В усі віки хліб був найбільшим з багатств. У кожній родині – це найперший годувальник, дарунок Божий, батько, всьому голова і розпорядник. Платон Воронько в своїй поезії...
7. ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ) ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ) – “хатнє” божество, що, за повір’ям, опікується життям усієї родини, яка мешкає купно, під одним дахом. За уявленнями давніх українців, мешкав, як правило, на горищі (на лежаку). Зображувався (уявлявся) обов’язково...
8. ЛІСОВА МАТИ ЛІСОВА МАТИ – дополітеїстичний образ-тотем, що склався в часи матріархату. Жінка, яка найкраще знає довколишні ліси, сприяє збиральництву своєї общини (родини). (За М. Слободянюком)....
9. ЧУР (ЦУР, ШУР) ЧУР (ЦУР, ШУР) – один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців “домашніх” богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду. Іноді уявлявся та зображувався у вигляді вогню, що...
10. ЦМОК (ЗМОК) ЦМОК (ЗМОК) – бог хатнього добробуту, родинного вогнища у давніх українців, згодом у білорусів. Зображувався у вигляді змії, що символізувала блискавку. Згідно з повір’ям, мав серед людей своїх улюбленців, до яких приходив у вигляді курки,...
11. Твір-опис картин природи за власним спостереженням. Дуб План 1. Де красується міцний крислатий дуб? 2. Які зморшки поорали його кору? 3. Скільки років дубові? 4. Чим він сягає до неба? 5. Куди простягає свої розлогі віти? 6. Що охороняє дуб? Словник: віти,...
12. ВОДЯНА МАТИ ВОДЯНА МАТИ – дополітеїстичний образ-тотем, що склався в часи матріархату. Жінка, яка найкраще в своїй общині (родині) знає довколишні ріки, їхні броди, може накликати дощу, сприяє рибальству і т. п. (За М. Слободянюком)....
13. ПАСІЧНИК (БОРТНИК, БОРТНЯК) ПАСІЧНИК (БОРТНИК, БОРТНЯК) – давньоукраїнське божество, що, згідно з повір’ям, охороняло борті (первісні вулики – видовбані колоди, що їх навішували на дерева), а в пізніші часи – пасіку. За легендою, П. опікувався бортями чи вуликами...
14. Твір-мініатюра на тему “Осінь” Коротшими стали дні, яснішим – небо. Шурхотить земля яскравим килимом з опалого листя. Дерева переодяглися в золотаво-червоні наряди. На південь відлітати зібралися птахи. Восени повітря прозоре, навіть дихається легше. І життя стишує свій шалений біг....
15. Писанка Писанка На Гуцульщині є незвичайний музей, де зібрані писанки. За давніми народними повір’ями, писанка – символ весняного пробудження природи, сприяє добробуту, багатому врожаю. Писанкарство – один з найдавніших і найцікавіших видів творчості українського народу. В...
16. ДОБРА РІЧ ЯК Є В ХАТІ ПІЧ (роль печі) Піч – це одночасно і джерело тепла, і місце приготування їжі, і місце для сну, і засіб лікування. Недаремно під час закладання печі господарі намагаються усіляко задобрити робітників, аби піч не димувала, добре випікала хліб,...
17. ЛІСОВИК Це міфологічний образ, який уособлює небезпеку і що підстерігає людину в лісі. Найчастіше змальовується як старезний кошлатий дід. На відміну від людей лісовик не має тіні. Про його нечисту природу свідчить і прагнення заполучити душі...
18. Персоніфікація Персоніфікація (лат. persona – особа та facerе – роблю) – уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу: Ой, не крийся, природо, не крийся, Що ти в...
19. ЛЕЛЬ ЛЕЛЬ – бог кохання й бджолярства (бджола в давніх українців – емблема кохання, що поєднувала в собі, за повір’ям, “солод меду й гіркоту жала”). Іноді уявлявся “вічним парубком”, який приносить юнакам і дівчатам найвищу радість...
20. ДИВ ДИВ – божество страху й смерті. Зображалося у вигляді великої хижої птиці з потворним жіночим обличчям. Згідно з легендою, Д. завше “сидить на сухому дереві і свище по-зміїному, кричить по-звірячому, з ніздрів іскри сиплються, з...
21. ПОШАНУЙ ТВАРИНУ РАЗ, А ВОНА ТЕБЕ – ДЕСЯТЬ РАЗ (тварини, птахи, комахи) Якби чортів вовки не виїдали, то їх би такого розводилося, що й світу не було б видно. Тварини, птахи, земноводні, комахи та ін. присутні в народних обрядах та іграх, у системі прикмет і ворожінь тощо....
22. ПОЛІСУН (ЛІСУН) ПОЛІСУН (ЛІСУН) – “вовчий бог”, божество, що, згідно з повір’ям, опікувало вовків, сприяло рівномірному розподілу хижаків на землі, підказувало, де знаходиться хвора тварина, яку вовкам слід з’їсти, тощо. Водночас П. – бог торгівлі у східних...
23. Хліб – символ добробуту народу Той, хто має багато зерна, добре перезимує й матиме, що посіяти навесні. У нього будуть веселі свята, тепло й затишок в оселі, добра їжа на столі. А тому, хто працював погано, узимку непереливки. Таке розуміння...
24. КУПАЙЛО (КУПАЛО) КУПАЙЛО (КУПАЛО) – давньоукраїнський бог родючості, врожайного літа, лікарських рослин та добробуту. Свято К. з масовими ігрищами, поклонінням вогню й воді відзначалося в ніч з 23 на 24 червня. До святкового ритуалу входило: запалювання ЖИВОГО...
25. ПЕПЕРУГА ПЕПЕРУГА – міфічний образ-тотем весни, богиня рослинності у давніх болгар. Весняне свято П. – знак священної шани до дерев, гаїв, лісів, до всієї природи. Під час накликання дощу дівчину-П. маскували цибулею, часником, всіляким огудинням, а...
26. ЯК ЗБУДУЄШ, ТАК І ЖИТИМЕШ (житлова обрядовість) Житло, зрозуміла річ, завжди відігравало в житті українця важливу роль, оскільки в ньому проходить його життя: там вій народжується, зростає, радіє й сумує, будує свою родину, народжує дітей, виховує їх, там помирає. .. Це життєве...
27. Георгіки Георгіки (від грецьк. georgikds – землеробський) – різновид дидактичної літератури в античну добу, епічні твори, присвячені сільському життю. Приміром, “Георгіки” Никанора Колофонського (ІІІ-ІІ ст. до н. е.), “Роботи і дні” Гесіода (VIII-VII ст. до н....
28. ОГОНЬ (ВОГОНЬ) ОГОНЬ (ВОГОНЬ). 1. За найстародавнішими космологічними поглядами давніх українців – первісна матерія чоловічої статі, що, поєднавшись з ДАНОЮ, утворила Любов, Землю та всі речі на ній. (За Я. Головацьким). 2. Стихія, що її з давніх-давен...
29. Катрен Катрен (фр. quatrain) – чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул. Вживається і в неповному римованому вірші (рубаї), і в неримованому. Структура К. сприяє досягненню оптимального...
30. Локальний прийом Локальний прийом (лат. localis – місцевий) – застосування в художньому творі зображально-виражальних засобів, тісно пов’язаних з місцем дії у сюжеті, розглядається як прояв місцевого колориту (фр. couier locale), використовуваного письменниками при зображенні певного етнічного середовища...