Згубний вплив процесу денаціоналізації на людську особистість
Письменницький талант Панаса Мирного гідно поцінований у мистецькому світі. Художня проза цього видатного майстра, за словами Олеся Гончара, нагадує нам “повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів”.
Правда про це народне життя йде до нас зі сторінок гостропроблемного соціально-психологічного роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, написаного Панасом Мирним у співавторстві з І. Біликом, рідним братом письменника.
Тяжіючи до глибокого психологічного аналізу людських характерів і соціальних проблем,
Довгий час радянська критика, аналізуючи роман, акцентувала нашу увагу на тому, що напівголодне існування, безземелля, непомірні податки,
Панас Мирний впродовж усього роману наголошує на тому, що українців різними шляхами обертали на покірних, безмовних волів. Поряд із цим ішов інтенсивний процес русифікації. Втрачалися моральні орієнтири разом із зреченням рідної мови, звичаїв, прізвищ, традицій…
Нещодавно я познайомилася із цікавою літературознавчою статтею “Українці в ярмі”, що вміщена в книгу “Класики без фальсифікацій”. Авторка цієї статті І. Приходько відкрила мені зовсім нові підходи до розуміння протиріч та моральних шукань, змальованих у романі. Дійсно, “соціальне у поневоленій нації тісно поєднано з національним”.
У другій частині твору, написаній І. Біликом, здійснено екскурс у минуле українського села, досліджено його майже 150-літню історію. Саме тут проаналізовано “витоки отих деформацій психіки й моралі, котрі давали потім такі потворства, як пияцтво, розбій, убивства…”
Зневажливе ставлення імперської Росії до України й українців, її колоніальна політика, спрямована на вироблення в свідомості нашого народу такого згубного поняття, як “вторинна раса”, зробили свою чорну справу в сфері духовності й моралі. Пристосуванці до таких умов ставали “перевертнями”: калічили мову, міняли прізвища, нехтували прадавніми національними традиціями, ставали отими “хохліками”, з яких можна було кепкувати, знущатися, користуючись при цьому плодами їхньої невтомної тяжкої праці.
Цілком природньо, що сильні, вольові натури, такі, як Чіпка, шукаючи справедливості в житті, протестували проти кривди по-різному. Жорстока мораль суспільства, з якого вирвано було коріння національного, спотворила психіку Чіпки, призвела до деградації його особистості І це одна із суттєвих причин того, що Чіпка став “пропащою силою”.
Згубний вплив процесу денаціоналізації на людську особистість
жбан меду сербська казка читати повністю
Згубний вплив процесу денаціоналізації на людську особистість