Згаяного часу конем не доженеш

Був колись дитячий фільм, який називався “Казка про згаяний час”. У цьому фільмі злі чарівники збирали час, який згаяли хлопчики й дівчатка. Чарівники від того молодшали, а нерозумні школярі робилися старими. Дуже цікава і дуже повчальна казка. Це, звичайно, казка.

Але все ж таки давайте замислимося: а що як згаяний нами час хтось дійсно накопичує? Що як це шкодить нам?

Хвилина за хвилиною, година за годиною спливає час. Ти міг щось устигнути, але не встиг. А колись настане мить, коли саме однієї хвилини не вистачить, аби заверши­ти якусь

надважливу справу. Дорослі кажуть, що в юності часу не помічаємо, а потім, з віком, починаємо спостерігати його швидкий плин.

Ось коли люди починають жалкува­ти за згаяним часом, але нічого не вдієш – напрямок часу єдиний: уперед.

Якось я гортав одну стару книжку, де були красиві діаграми, підписані приблизно так: “За одну хвилину в нашій країні виробляється стільки-то тонн чавуну, прока­ту, тракторів” і таке інше. Сучасна діаграма, як на мене, повинна мати інший підпис: “За одну хвилину в Україні сто тисяч разів сказано “дякую” і мільйон разів зроблено добру справу”. Тоді б і хвилина не здавалася

такою корот­кою, а з нею й життя…

Майбутнє – за тими, хто вміє правильно користуватися часом. Якщо не гаяти жодної хвилини, то здається, що ти керуєш ним і, звичайно, собою. Тоді менше стає непорозумінь, запізнень, а також менше нещастя та зла.

Наздога­няти ж згаяний час розумніше не конем, а просто пішки: тільки кожен крок має бути рівним і зваженим.




Згаяного часу конем не доженеш


ромашка лікарська розповідь для дітей
Згаяного часу конем не доженеш