ЗАГАДКА: ЕТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Захарова Н. В.

Запорізькийнаціональний університет

Якщо раніше вчених цікавила перш за все мова і її будова, то сьогодніпредметом інтересу став зв’язок мови з людиною. Лінгвісти були змушенірозширити предмет свого дослідження і прийти до співпраці з представникамиінших наук, в першу чергу психології, соціології, етнографії і культурології, врезультаті чого виникли такі області мовознавства, як соціолінгвістика, психолінгвістика й етнолінгвістика. Кожнанаціональна мова виконує декілька основних функцій, одна з них – фіксація

тазберігання всього комплексу знань і уявлень данної мовної спільноти про світ. Етнолінгвістика стоїть на межі власне лінгвістики, етнографії, фольклористики, культурології, соціології і сьогодні переживає друге народження. Саметнолінгвістичний аспект наукових студій передбачає вивчення наслідків впливуна мовну структуру міфології, психології, звичаїв, побуту, вірувань, обрядів, загальної культури й менталітету етносу. Тому дуже актуальноюстає проблема переосмислення функціонування і розвитку національного мистецтва, чільне місце в якому належить фольклору як динамічній формі творчої енергіїкожного народу.
Метою нашоїрозвідки є застосування у дослідженні загадки доробку таких провідних галузеймовознавства, психо-, соціо – та етнолінгвістика з подальшим виявленнямспецифіки загадки по відношенню до пареміології і фразеології. Мова – це скарбниця народного, національногосвітобачення. Вона відображає всі етапи світобачення народу і відбиваєетнокультурні, народно-психологічні й міфологічні уявлення та переживання, тобто менталітет етносу як національну специфіку людського світосприйняття, прощо свідчить хоч би традиційне дискурсивне її вживання – через фольклорні текстизамовлянь, вірувань, оповідей-міфів (у формі казки, переказу, легенди, анекдоту), вербальних фрагментів весільних та інших обрядів, ритуальних дійствтощо. Особливе місцесеред таких дискурсних одиниць належить сентенційним і орнаментальним народнимвисловленням-пареміям як вищому прояву народного духу, глибин його <spanclass=grame>філософії, етики та естетики. У мовознавстві визначення “паремії” у багатьохвипадках застосовуються відносно тільки приказок і прислів’їв. Проблемапоходження та класифікації паремій – одна з найскладніших і малодосліджених. Саме поняття “паремії” викликає багато питань, бо цей термін не має середучених остаточного визначення. Однією з задач цієї розвідки є з’ясуванняпитання, які саме дискурсні одиниці прийнято називати пареміями і чи можнавіднести до них загадку. Якщо проаналізувати декілька тлумачень цього поняттятакими дослідниками, як В. М. Мокієнко, О. В. Дуденко, М. М. Пазяк, Н. А. Ковальська, А. Крікман<spanlang=uk style=”font-size: 14pt; line-height: 28px;”> , Е. Норман, В. Піно, Р. Саукас<spanlang=uk style=”font-size: 14pt; line-height: 28px;”> , топаремію можна визначити як “короткий текст, нерідко обмежений одним реченням(прислів’я, приказки, говоріння та ін.) чи навіть фрагментом речення (різногороду кліше); мовне явище, яке відбиває життя народу, риси характеру, вчинки, події, життєвий досвід, реалії оточуючого світу, релігійні уявлення.<spanstyle=’color:purple’>

Вдалою видаєтьсязапропонована в Енциклопедії української мови така дефініція паремій: це”народні вислови, виражені реченням, а також короткими ланцюжками речень, якимипередаються елементарна сценка чи найпростіший діалог” .Та сама Енциклопедія української мови подає таке визначення: “до класу паремійналежать: прислів’я і приказки (вони становлять основну масу – до трьох чвертей – усього паремійного фонду), примовки, загадки, прикмети, “ділові” вислови, повір’я, “віщі” сни, ворожби, задачі, головоломки, скоромовки, пустомовки, замовляння, небилиці, нісенітниці, одномоментні анекдоти, казкові формулитощо”.

Загадкиможуть служити свідотством культурно-гносеологічної здітності етносу фіксуватияк стереотипне сласне антропометричне відношення до обєктивного світу, що зчасом перетворюється в етносвідомості на прототипове. Притаманні загадці іспільні для всіх паремій такі відмітні риси, як клішування і повна або відноснасинтаксична завершеність, які знаходять свій прояв у притаманних загадціконкретності теми, лаконізмі, конденсованості думки і надзвичайній стійкостітрадиції та усталеності образів. Має загадкатакож і специфічні, притаманні тільки їй характеристики. До них можна віднестиспецифічну гносеологічну, культурну йпрагматичну діалогічністю. Характерною особливістю художньої формизагадок є й поєднання глибокої предметності образу, конкретності теми звимогами абстрактного, узагальнюючого порівняння, а також збереженнядвоплановості, певної паралельності в побудові художнього образу примаксимально стислій його формі. Антропоцентричність дискурсивного зразка загадки є також специфічною:вона експлікована у формальній структурі цього жанру, представленій якдіалогічна конструкція. Дискурсивний зразок загадки має інтерсеміотичнуспецифіку, що виявляється у способі його залучення до семіотичного універсумукультури етносу та цивілізації в цілому. Залежно від специфіки антропногопроектування мови метод антропоцентризму доповнюється й коригується етно – йкультуроцентризмом. Загадка існує всеміотичному універсумі як зразок дискурсу, що характеризуєтьсяспецифічною гносеологічною, культурною йпрагматичною діалогічністю та способами їїтекстової реалізації. Реальнізагадки будуються на підставі цієї специфіки, репрезентуючи числен<spanstyle=’letter-spacing:.3pt’> ними тактиками інтерактивні стратегіїперформативності, шифрування тапідказки, які зумовлюють особливу пізнаваль но-естетичну програму адресованості та своєрідний міфопо<spanstyle=’letter-spacing:.3pt’> етичний спосіб перетворення дійсності в мовнійформі. Використовуючи ресурси метафоризації, міфопоетичного виразу думки тахудожнього пізнання світу, загадка виявляється інтертекстуальнопов’язаною з іншими дискурсивними зразками – байкою, прислів’ям, анекдотом, приказкою, піснею, представляючи у переінтерпретованому вигляді різні життєвоважливі елементи дійсності: людину, її житло, їжу, одяг, посуд, знаряддя праці, господарчу діяльність, сприйняття часу, тваринний і рослиннй світи, астрономічні та природні явища тощо. Відтворюваність, образність, експресивністьнаближують загадки до фразео логізмів, а дискурсивні функції репрезентують їхнюунікальну жанрову природу. Поєднуючи у своїй програмі адресованості стратегіїперформативності, підказки й шифрування, загадки служать, як і фразеологізми, джерелом різноманітної інформації, зберігаючи й транслюючи її вуніверс умі культури етносу.<spanlang=uk style=”font-size: 14pt; line-height: 28px; letter-spacing: 0.3pt;”>

Дійсність відображено в загадках не ушкоджено, а суцільно, у всій гаміпочуттів, а її образи – яскраві, пишнобарвні, з нечуваною різноманітністюзвуків. Світ у загадках рухається, звучить, переходить з одного якісного станув інший, з’являється саме в тій діалектиці, яка притаманна життю.

Таким чином, загадки мають багато спільного з пареміями і фразеологізмами, не належачи однак повною мірою ні до тих, ані до інших. Вони є невичерпнимінформаційним джерелом, семіотичним феноменом, який зберігає й транслюєнаступним поколінням стереотипні уявлення етносу, яскраво репрезентуючи йогоповсякденно-емпірічний, історичний і культурний досвід, його міфи, традиції, обряди, вірування, забобони.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ЗАГАДКА: ЕТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ


діалоги на українську мову 9 клас
ЗАГАДКА: ЕТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ