За Сибіром сонце сходить Скорочено

(Пісня про Устима Кармалюка)

За Сибіром сонце сходить. Хлопці, не зівайте. Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муку –

Сам гірко заплачу.

Зібрав собі славних хлопців, Що ж кому до того? Засідаєм при дорозі Ждать подорожнього.

Чи хто їде, чи хто йде, Треба їх спитати, Як не має він грошей –

Треба йому дати!

Зовуть мене розбійником. Кажуть – розбиваю. Ще ж нікого я не вбив. Бо

й сам душу маю.

З багатого хоч я й візьму – Убогому даю. Отак гроші поділивши,

Я гріхів не маю.

Судять мене вдень і вночі, Повсяку годину, Ніде мені подітися, Я од журби гину.

Аж тут їде сам владика: “А здорові, хлопці!” “Ой, довго ми вас чекали.

Благослови, отче!”

Чи хто їде, чи хто йде, Часто дурно ждати. Отак треба в лісі жити, Бо не маю хати.

Ой, вилічив сам владика Сорок тисяч грошей. Подивився кругом себе –

Все хлопці хороші.

Ой, чи їде, чи хто йде, Треба його ждати. Ой, прийдеться Кармалюку Марне пропадати.

Пішов би я до дітей – Красу мою знають: Аби тільки показався.

То

зараз впіймають.

А так треба стерегтися, Треба в лісі жити. Хоч, здається, світ великий, Ніде ся подіти!

Ой, прийдеться Кармалюку Марне пропадати. Бо немає пристанища. Ані свої хати.

Прийшла туга до серденька, Як у світі жити? Світ великий і розкішний. Та ніде ся діти!

Асесори, ісправники За мною ганяють,

Більше вони людей б’ють. Як я гріхів маю.

У неділю дуже рано У всі дзвони дзвонять. А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять.

Нехай гонять, нехай ловлять,

Нехай заганяють, Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!

Коментар Існує близько сорока варіантів пісні про Устима Кармалюка – легендарного ватажка селянських загонів, які боролися проти панського гніту. Знущання над кріпаками були такі, що терпіти не ставало сил. Устим Кармалюк теж утік, зібрав загін “славних хлопців” і став відновлювати справедливість – у багатих забирати, а бідним віддавати. “Отак гроші поділивши, я гріхів не маю”, – говорить він. Кармалюка кілька разів ловили, карали, засилали до Сибіру, але він щоразу тікав і продовжував свою справу. Проте не відчував себе щасливим, адже, хоч і “не в кайданах, а все ж не на волі”, не бачить жінки й дітей, не має хати.

Люди не забули його подвигу й уславили Кармалюка в піснях та легендах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



За Сибіром сонце сходить Скорочено


мої домашні обов язки
За Сибіром сонце сходить Скорочено