“З неволі” – літературний збірник, виданий видавництвом “Допомога” у Петербурзі 1908 (на обкладинці зазначено М. Вологда – місце формування збірника). Мав на меті духовно і матеріально допомогти українським в’язням царських тюрем. Відкривався трьома епіграфами з поезії Т. Шевченка. До збірника увійшли вірші, поеми, оповідання письменників, які були на волі і які сиділи по тюрмах: Лесі Українки, Олександра Олеся, А. Кримського, М. Чернявського, С. Черкасенка, М. Коцюбинського, І. Липи, А. Кащенка, І. Огієнка, Г. Ясинського, Надії Кибальчич
та ін. Незважаючи на те, що збірник готувався в умовах політичних репресій проти діячів української культури, цензурних утисків художнього слова, до нього потрапило чимало політично гострих творів, пройнятих волелюбними настроями, любов’ю до України (“На чужині” О. Коваленка, “Товаришам” М. Тенянка, тюремна лірика П. Шелеста (псевдонім І. Липи), З. Ткаченка (“Невольник”), Н. Онацького (“Ворогам”), П. Капельгородського (“Пісня засланців”, “Не стріляй!”), Ю. Будяка (“Борцям життя”) та ін. У збірці вміщені твори О. Пушкіна (“В Сибір”, переклад О. Коваленка), М. Горького (“Пісня
про Сокола”, переклад К. Максименка). Окремі вірші, як свідчать підписи під ними та їх зміст, написані в тюрмі (“Згадка з минулого” М. Шаповалова та ін.). Важливі факти з історії підготовки до друку розкривають листи Лесі Українки до О. Луцького, 0.Косач, де поетеса говорить, що до збірника “на користь українських засланців” її попросили збирати в Україні матеріали. До антології “З неволі” вона, зокрема, переслала вірші 0. Луцького.
