ЄВШАН-ЗІЛЛЯ – МИКОЛА ВОРОНИЙ

Українська література 6 клас

МИКОЛА ВОРОНИЙ

Усі дороги зводяться до Риму.

Можливо, й так, бо різні с шляхи.

Та з них один веде на Батьківщину,

По ньому пам’ять стелить рушники.

Я. Бабич

“Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком” (О. Довженко).

Подумаймо разом

Чи погоджуєшся ти з цією думкою Олександра Довженка? Чим відрізняються поняття “батьківщина” і “Батьківщина”? Чи обов’язково вони збігаються? Де ти народився (народилася) і яка

країна для тебе є Батьківщиною? Як вважаєш, чому так важливо для людини пам’ятати про свою батьківщину, рідний дім, батьків, куди б не закинула її доля? Рідна земля додає великої сили й наснаги людині. Особливо це відчуває той. хто опиняється далеко за її межами. Таку людину часто переймають почуття ностальгії – туги за нею.

Уважно прочитай біографію поета Миколи Вороного. Зверни увагу на те, що його життя минало в постійних переїздах із місця на місце. Очевидно, він тужив за Україною, бо іноді надовго опинявся досить далеко від неї. Певно, він дуже любив свій народ, бо намагався своєю діяльністю допомагати йому.

Як ти думаєш, чи це впливало на його творчість? Які теми могли цікавити М. Вороного найбільше?

Микола Вороний (1871-1938) – поет, перекладач, актор, театральний діяч. Народився на Дніпропетровщині в родині ремісника. Дитинство проходило на Харківщині. Освіту здобував у ремісничих училищах Харкова і Ростова, у Віденському та Львівському університетах. У молоді роки займався революційною діяльністю, брав участь у національно-патріотичних рухах. Його життя було тісно пов’язане з театром. Займатися літературою почав ще в юності. Автор кількох збірок поезій. Один із перших почав творити модерну, елегантну лірику. У 1920 р. емігрував до Польщі, бо не сприйняв радянську владу. З новими надіями наприкінці 20-х років повернувся в Україну. Однак у 30-х роках був репресований, тоді ж і загубилися його сліди. Парадокс долі – поет повернувся в Україну, щоб тут загинути…

Ключик розуміння

“Євшан-зілля” М. Вороного написано на основі легенди з “Літопису руського-літописного зведення XIV ст., куди ввійшла і відома тобі “Повість минулих літ”. Ця легенда привертала увагу багатьох митців, зокрема І. Франка. Ось кульмінаційний фрагмент із неї: “Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче – дай йому понюхати зілля, що зветься євшан”. Той же не схотів (ні) вернутися, ні послухати. І дав (Ор) йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав “Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути”. І прийшов він у землю свою”. Микола Вороний творчо використав основний мотив легенди.

Як відомо з історії давньої України, київські князі впродовж багатьох років воювали з половцями, їхні дружини захищали рідну землю від нападників. Художній вплив цього твору тим більший, що в ньому половецький хан і його син не показані як вороги давніх русичів. Трагізм їхньої родинної історії так само є вражаючим, якби йшлося про родину князя київського. Подібна історія може трапитися з кожним із нас. Вона є завжди повчальною. Тобто патріотизм, любов до рідної землі (для кожного своєї) єднає людей. Зауваж на авторське звернення до України наприкінці тексту.

“Євшан-зілля”1 – це один із найцікавіших патріотичних творів української літератури. Доказ: відомий російський поет С. Бердяев переклав його німецькою мовою.

ЄВШАН-ЗІЛЛЯ

Да луче есть на своей земли костю лечи,

Ине ли на чюже славну быти.

Літопис, за Іпатіївським списком

В давніх літописах наших

Єсть одно оповідання,

Що зворушує у серці

Найсвятіші почування.

Не блищить воно красою

Слів гучних і мальовничих,

Не вихвалює героїв

Та їх вчинків войовничих.

Ні, про інше щось говорить

Те старе оповідання.

Між рядками слів таїться

В нім якесь пророкування.

1 воно живить надію,

Певну віру в ідеали

Тим, котрі вже край свій рідний

Зацурали, занедбали…

Жив у Києві в неволі

Ханський син, малий хлопчина,

Половецького б то хана

Найулюблена дитина.

Мономах, князь Володимир,

Взяв його під час походу

З ясирем2 в полон і потім

При собі лишив за вроду.

Оточив його почотом

І розкошами догідно –

І жилось тому хлоп’яті

І безпечно, і вигідно.

Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати,

Кран чужий, чужі звичаї

Як за рідні уважати.

Та не так жилося хану

Без коханої дитини.

Тяжко віку доживати

Під вагою самотини.

Зажурився, засмутився…

Вдень не їсть, а серед ночі

Плаче, бідний, та зітхає,

Сну не знають його очі.

Ні від кого він не має

Ні утіхи, ні поради.

Світ увесь йому здається

Без краси і без принади.

Про що йдеться у цих початкових строфах? Пригадай, як називається така частина твору.

1 Євшан зілля – трава полину.

2 Ясир – бранці, полонені.

Які слова і фрази свідчать про горе батька – половецького хана? Прокоментуй їх.

Малюнок І. Литвина

Кличе віе гудця1 до себе

І таку держить промову.

Що мов кров’ю з його серця

Слово точиться по слову:

“Слухай, старче, ти шугаєш

Ясним соколом у хмарах,

Сірим вовком в полі скачеш,

Розумієшся на чарах.

Божий дар ти маєш з неба

Людям долю віщувати,

Словом, піснею своєю

Всіх до себе привертати.

Ти піди у землю Руську –

Ворогів наших країну, –

Відшукай там мого сина,

Мою любую дитину.

Розкажи, як побиваюсь

Я за ним і дні, і ночі,

Як давно вже виглядають

Його звідтіль мої очі.

Заспівай ти йому пісню

Нашу, рідну, половецьку,

Про життя привільне наше,

Нашу вдачу молодецьку.

А як все те не поможе,

Дай йому євшана-зілля,

Щоб, понюхавши, згадав він

Стену рідного привілля”.

І пішов гудець в дорогу.

Йде він три дні і три ночі,

На четвертий день приходить

В місто Київ опівночі.

Крадькома пройшов, мов злодій,

Він до сина свого пана

І почав казати стиха

Мову зрадженого хана.

Улещає, намовляє…

Та слова його хлопчину

Не вражають, бо забув вже

Він і батька, і родину.

І гудець по струнах вдарив!

Паче вітер у негоду.

Загула невпинна піспя –

Пісня вільного народу:

Про славетнії події –

Ті події половецькі,

Про лицарськії походи –

Ті походи молодецькі!

Мов скажена хуртовина,

Мов страшні Перуна громи,

Так ревли-стогнали струни

І той спів гудця-сіроми!

1 Гудець – музикант, співець.

Малюнок І. Литвина

Але ось вже затихає

Бренькіт дужий акордовий –

І замісто його чути

Спів народний, колисковий.

То гудець співає тихо

Пісню тую, що співала

Мати синові своєму,

Як маленьким колисала.

Наче лагідна молитва,

Журно пісня та лунає.

Ось її акорд останній

В пітьмі ночі потопає…

Якими художніми засобами передано спів гудця? Чи однаковий він?

Але спів цей ніжний, любий.

Ані перший, сильний, дужий,

Не вразив юнацьке серце, –

Він сидить німий, байдужий.

І схилилася стареча

Голова гудця на груди –

Там, де пустка замість серця,

Порятунку вже не буде!..

Але ні! Ще є надія

Тут, на грудях, в сповиточку!..

І тремтячими руками

Роздирає він сорочку,

І з грудей своїх знімає

Той євшан, чарівне зілля,

І понюхать юнакові

Подає оте бадилля.

Які рядки передають хвилювання гудця?

Що ж це враз з юнаком сталось?

Твар1 поблідла у небоги2,

Затремтів, очима блиснув

І зірвавсь на рівні ноги.

Рідний степ – широкий, вільний,

Пишнобарвний і квітчастий –

Раптом став перед очима,

З ним і батенько нещасний!..

Воля, воленька кохана!

Рідні шатра, рідні люди…

Все це разом промайнуло,

Стисло горло, сперло груди.

“Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати.

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!” –

Які рядки звучать афористично, яке прислів’я нагадують?

1 Твар – обличчя.

2 Небога – бідолаха, сердега.

Так він скрикнув, і в дорогу Байраками та ярами

В нічку темну та пригожу Неутомно проходжали –

Подались вони обоє, В рідний степ, у край веселий

Обминаючи сторожу. Простували, поспішали.

Україно! Мамо люба! Марна річ! Були і в тебе

Чи не те ж з тобою сталось? Кобзарі – гудці народні,

Чи синів твоїх багато Що співали-віщували

На степах твоїх зосталось? Заповіти благородні, –

Чи вони ж не відцурались, А проте тієї сили,

Не забули тебе, неньку, Духу, що зрива на ноги,

Чи сховали жаль до тебе В нас нема, і манівцями

І кохання у серденьку? Ми блукаєм без дороги!..

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, –

Шлях у край свій повороту?!

Подумаймо разом

Це віршовий твір, прозовий чи драматичний? Які ознаки про це свідчать? Він поділяється на строфи? Чи має ритм, чи римуються в ньому рядки? Зазвичай віршовий твір передає (виражає) якісь емоції, думки, переживання, почуття ліричного героя, які співвідносні з авторськими. Такий твір називається ліричним. У цьому творі є ліричний герой чи безпосередньо присутній голос автора? Визнач провідну думку в тексті. Про що найбільше переживає поет? Пригадай ознаки прозового твору. Яка з них є в “Євшан-зіллі”? Про що розповідає автор в епічному творі? Отже, тут поєднуються оповідь про щось і вираження чогось.

Запам’ятай!

Літературний жанр, у якому поєднуються зображальні та виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, називається ліро-епосом, або ліро-епічним твором.

Передача емоцій,

Передача емоцій.

Почуттів.

Почуттів,

Переживань

Переживань

До ліро-епосу належать жанри: поезія, вірш у прозі, байка, поема, лірична повість, роман у віршах.

Ни великий за розміром віршовий твір “Євшан-зілля”? Поди у ньому зображені у певній послідовності? Назви в ньому образи-персонажі. Твір закінчується якоюсь подією чи роздумами ліричного героя про значення для українців вірності рідній землі? Про що йдеться в останніх строфах? Чи відчувається в них переживання автора за втрату своїми співвітчизниками історичної пам’яті? Усе це ознаки жанру поеми.

Запам’ятай!

Поема – це великий віршовий, переважно ліро-епічний твір, у якому зображено важливі, яскраві події, виражено їх сприйняття та оцінку.

1. Чи можна назвати життя М. Вороного звичайним і спокійним? Чому?

2. Як ти вважаєш, що спонукало його вибрати саме такий шлях? 3. На основі чого було написано “Євшан-зілля”? 4. Що таке легенда і літопис? Визнач їхні особливості. 5. Який твір називається поемою? Чи “Євшан-зілля” поема? Доведи свою думку.

Аналізуємо текст

1. Як побудовано поему? Розділи її на основні частини. Поміркуй над особливостями та призначеннями кожної з них. 2. У якій переважає розповідь про події, а в якій – роздуми, переживання, сподівання ліричного героя? 3. Назви основні образи у творі. Визнач окремо образи-персонажі. 4. Кому ти співчуваєш і чому? 5. Які роздуми викликає в тебе образ юнака-половця? 6- На твою думку, чому хан звертається по допомогу саме до гудця? Хто він такий? Зроби висновок, використовуючи текст. 7. Досліди, які фольклорні прийоми і засоби використав М. Вороний в епізодах, де гудець намагається виконати прохання батька-хана.

Узагальнюємо, робимо висновки

1. Чому ні умовляння, ні пісня, а лише євшан-зілля пробудило у юнака синівські та патріотичні почуття? 2. Що означає образ євшан-зілля у цьому творі? 3. Який художній образ може бути символом (знаком) України? Пригадай народні та стрілецькі пісні. 4. Визнач основну думку твору. Чи вона важлива для нас? 5. Який настрій перемагає у поемі: туга, безнадія, відчай чи оптимізм, віра, надія? Якщо віра, то у що? Якщо надія, то на кого? 6. Що може виконувати роль євшан-зілля для сучасних українців? Як ти думаєш, про що їм варто нагадати?

Завдання додому

1. Поміркуй, що могло б статися далі з ханським сином. Придумай своє закінчення до його історії. 2. Напиши про це власну невелику розповідь прозовою або віршовою мовою.

В. Чепелик, О. Чепелик. Пам’ятник українським козакам. 2003 р.

Знаходиться у м. Відні (Австрія). Як ти думаєш, про що це свідчить?

Чи знаєш ти, що..

Упродовж багатолітньої історії чимало видатних українців із різних причин виїхали за кордон, однак вони ніколи не забували своєї Вітчизни.

Наприклад, усесвітньо відомий художник Казимир Малевич (1878-1935), що жив за межами України, народився в м. Києві, в анкетах називав себе українцем, знав українську мову. В автобіографії зазначав, що як митець він розвивався під впливом української народної культури.

Знаменитий український богатир Іван Піддубний (1871-1949) народився у с. Красенівці (нині Чорнобаївський район Черкаської області). Це був “чемпіон чемпіонів” – нікому у світі не вдалося перемогти його. Іван Піддубний вигравав змагання з боротьби в Парижі, Нью-Йорку, Лондоні та Римі, в Будапешті та Берліні. Про нього складали легенди. Власники спортивних клубів Америки намагалися підкупити українського спортсмена. Одного разу йому навіть пригрозили конфіскацією всього гонорару за перемогу, якщо він не залишиться в їхній країні. “Батьківщина за гроші не продається”, – відповів І. Піддубний.

Що ти думаєш про це?

Радимо прочитати: Л. Мосендз. “Євшан-зілля”; І. Франко. “Ор і Сирчан”; відвідати: музей Івана Піддубного (с. Красенівка Черкаської обл.).




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



ЄВШАН-ЗІЛЛЯ – МИКОЛА ВОРОНИЙ


прислів'я про гроші
ЄВШАН-ЗІЛЛЯ – МИКОЛА ВОРОНИЙ