Єдність часу, місця і дії

Єдність часу, місця і дії – термін класицистичної драматургії, власне, закон “трьох єдностей”, який вимагав від драматурга дотримання таких принципів: розгортання подій у п’єсах має відбуватися впродовж нетривалого часу – не більше однієї доби (єдність часу), зосереджуватися в одному місці (єдність місця), охоплювати єдиний драматичний конфлікт (єдність дії). Суворі вимоги Є. ч.,м. і д. були сформульовані італійцем Л. Кастельветро (1570), котрий виходив з практики античного театру. їх підтримав та узаконив Н. Буало у трактаті “Мистецтво

поетичне”:

Одну подію в час єдиний розгорнім,

Єдине місце їй за тло узявши.

У Німеччині закон “трьох єдностей” розробляв І. Готшед, у Росії – О. Сумароков, в Україні, де досить сильними були барокові тенденції, він не прищепився, хоч до нього виявляв Інтерес Ф. Прокопович, котрий припускав і відхилення від класицистичного канону. Деякі митці досить іронічно ставилися до такої регламентації мистецтва, яка деформує художню творчість (Лопе де Вега), або повністю заперечували її як безперспективну та догматичну (Г.-Е. Лессінг та ін., особливо романтики).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Єдність часу, місця і дії


сочинение описание любимой вещи
Єдність часу, місця і дії