ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО
ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО (Еварницький, 06.11.1855, с. Сонцівка, тепер Борисівка Харківської обл. – 05.08.1940, Дніпропетровськ) – історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дійсний член НТШ (з 1914), академік УРСР (з 1929).
Народився в родині дяка. 1881 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету, був заліплений при кафедрі російської історії. Предмет зацікавлення молодого вченого – історія Запорозької Січі – викликав заперечення в університеті, і його звільнили з роботи. В 1886-1891 рр. викладав історію в
Як археолог вів дослідження запорозької старовини, розкопав близько 200 могил, створив колекцію матеріальних пам’яток (майже 75 тисяч експонатів), пов’язаних з історією півдня України. Написав ряд археологічних розвідок, зокрема “Запорожская печера над Днепром” (1885), “Раскопка Кургана “Мухина гора” (1875), “Раскопка Кургана в д. Вороной” та ін. Досліджував старі церкви, залишив ряд розвідок, зокрема “Церковные памятники Запорожжя” (1893), зібрав більш як 600 експонатів церковної старовини.
Основні історичні праці вченого присвячені історії Запорозької Січі, серед них – монументальний тритомник “История запорожских казаков” (1892 – 1897), “Очерки по истории Запорожских казаков и Новороссийского края” (1889), “Вольности запорожских казаков” (1898), розвідка “Йван Дмитриевич Сирко” (1894). В журналі “Киевская старина” надрукував низку окремих розвідок з історії Запорозької Січі: про кошового П. Калнишевського (1887), О. Гладкого (1928), П. Сагайдачного (1913). Велику увагу приділяв збиранню документів і фольклорних матеріалів про Запорозьку Січ. Видав “Сборник материалов для истории Запорожских казаков”, двотомні “Источники для истории Запорожских казаков” (1903), “До історії степової України” (1929), “Жизнь запорожских казаков по рассказу современника-очевидца” (1883), “Запорожье в остатках старини и преданиях народа” у 2-х томах (1888), “По следам запорожцев” (1898) та ін.
Був визначним збирачем українського фольклору та етнографічного матеріалу.
Ще студентом записав більш як 1000 пісень і близько 500 оповідань, у 1906 – 1936 рр. зібрав 2300 пісень частково із записаною мелодією, які надруковано лише в наш час. Видав “Малороссийские народные песни, собранные в 1878 – 1905 гг.” (1906), де міститься 830 пісень, колядок, щедрівок, розвідку “Рибальчі заводи на низу Дніпра” (1927) тощо.
Як лексикограф уклав “Словник української мови”, вийшов тільки 1-й том (1920). Частина його лексичного матеріалу використана в словнику, що вийшов за редакцією Б. Грінченка. Видав поетичну збірку “Вечірні зорі” (1910). Головну увагу як письменник віддавав прозі – був одним із останніх репрезентантів етнографічного реалізму. Його прозові твори написані на теми сучасного автору життя. Це – повісті та оповідання: “Наша доля – Божа воля” (1901), “У бурсу” (1908), “Поміж панами” (1911), “Драний хутір” (1911), “Русалчине озеро” (1911), “Де люди, там і лихо” (1911), “Три несподівані стрічі” (1912) та ін. Прозу Д. Яворницького визначає невибагливий сюжет, точність етнографічного опису, оповідний стиль і багата мова.
Літ.: Дорошенко Д. Д. І. Еварницький // Літ.- наук. вісн. 1913. № 12; Дорошенко Д. Запорозький батько // Дніпрова хвиля. 1913. № 8; Петров В. Пам’яті академіка Д. І. Яворницького // Вісті ЛН УРСР. 1940. № 7 – 8. У пошуках скарбів. К., 1963; Олійник М. Фольклористично-етнографічна діяльність Д. І. Яворницького // Нар. творчість та етнографія. 1965 № 6; Гапусенко І. Дмитро Іванович Яворницький. К., 1969; Шубравська М. Д. І. Яворницький. К., 1972.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО
попелюшка перо
ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО