Яку роль у становленні нової української літератури відіграла постать М. Максимовича і його збірка “Малороссийские песни”?
Михайло Максимович ще за життя здобув славу на науковій ниві. Найточніше і найлаконічніше про діяльність Максимовича висловився М. Драгоманов, відзначаючи, зокрема, що він “був для Київської Русі (тобто України – С. 3.) цілою науковою історико-філософською установою”. А найг’рунтовніше дослідження про українознавчі інтереси М. Максимовича залишив М. Грушевський, назвавши вченого патріархом наукового українознавства, корифеєм українського національного руху, інтелігентом-патріотом. У часи офіційного невизнання й заборони українського
Многогранну діяльність ученого живила любов до рідного краю. Закінчивши природничий факультет Московського університету і захистивши 1827 року магістерську дисертацію “О
Пісні рідної землі заговорили в його душі голосом матері, яка в одному з листів пророчила синові: “Счастье свое найдешь не в столице, но на своей родине”. І коли у Києві 1834 року відкрився університет, М. Максимович став його ректором, водночас працюючи на кафедрі словесності. З тих пір і до кінця життя вчений жив в Україні, трудився на славу і во ім’я свого народу.
М. Максимович знаний передусім як автор збірок українських пісень, першою з-поміж яких і були “Малороссийские песни” (1827 р.). На час появи цієї збірки уже побачили світ думи в записах князя Церетелєва (1819 p.); українські пісні вводилися до текстів драматичних творів так званої російської комічної опери і п’єси І. Котляревського “Наталка Полтавка”. У російських авторів українська пісня подавалася, як правило, не в народному іі варіанті, з чим не погодився І. Котляревський, заявляючи: “От то тільки нечепурно, що москаль взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду ні краю і. не знавши обичаїв і повір’я нашого”. Не сприймаючи безцеремонного втручання в текст пісні, І. Котляревський подає свій варіант “малоросійської опери”, де народна пісня і пісні, створені за народним зразком, є основою твору.
Збірка М. Максимовича “Малороссийские песни” справила сенсаційне враження. Це була надзвичайно багата як на той час (127 пісень) перша збірка народних пісень у найкращих своїх зразках і найрізноманітніших жанрах. Автору дуже залежало на тому, щоб відібрати тексти, найдовершеніші за поетичною красою і глибиною змісту, або ж ті, що розкривали духовний світ українців, спосіб їх почувань і думання, особливості побуту, моралі, звичаїв, етичних норм. Отже, у відібраних ученим піснях заговорила історія народу, воскресла його поетична і водночас мужня, вольова душа, зацікавлюючи собою кожного неупередженого читача. І це в той час, коли в літературі панівним було бурлескно-травестійне зображення представників народу, а провідними жанрами – бурлескно-травестійна поема і байка. За винятком хіба що І. Котляревського, українська література в перші десятиліття XIX ст. ще не спромоглася на повноцінне (в розумінні глибини і багатства змісту та відповідної йому форми) відображення в слові народного життя. Збірка ж Максимовича за тематичним багатством і многогранністю настроїв була своєрідною пісенною енциклопедією народу і водночас яскравим зразком жанрового і виражального розмаїття української словесності.
М. Максимович був переконаний у тому, що “едва ли какая страна может назваться столь песенною, как Малороссия: там каждое время года, каждое занятие, к сельскому быту и жизни семейственной относящееся, сопровождается особенными песнями”. Ці рядки з передмови до збірки ілюстрував відповідний пісенний матеріал. Збірку складали думи, пісні історичні, гайдамацькі, побутові, обрядові; за характером настрою, основною тональністю звучання – пісні жартівливі, гумористичні, печально-меланхолійні, ліричні; за авторством і основним виконавцем – жіночі, чоловічі, парубоцькі, чумацькі. До збірки увійшли також пісні літературного походження (“Віють вітри”, “За Немань іду”, “Де ти бродиш, моя доле”), оскільки вони побутували в народі і були потрактовані ним як свої. Отже, окрім популяризації народнопісенних текстів, М. Максимович популяризує і літературні твори І. Котляревського, С. Писаревського, П. Гулака-Артемовського (у “Малороссийских песнях” була надрукована його балада “Твардовский”).
Багатством змісту і красою форми збірка М. Максимовича переконливо доводила необхідність відходу від штучних літературних канонів, зужитих зразків та переходу до справжнього, животворного джерела творчості – народнопоетичного. Вже самим змістом “Малороссийских песен” М. Максимович вживлював у свідомість суспільства думку, що українська народність в цілому і словесна зокрема варта особливої уваги, а тому її слід зберігати, досліджувати й культивувати в літературній творчості. Збірка стимулювала фольклористичний рух, а він, у свою чергу, торував дорогу національній літературі – демократичній за змістом і за художньою формою.
Українські письменники першої половини XIX ст. записали чимало народних пісень, переказів, легенд, повір’їв, а Харківський університет організовував для своїх студентів спеціальні фольклорно-етнографічні експедиції. Поза зв’язком з фольклором українська література того часу немислима: з нього черпала вона сюжети, образи, художні засоби, на його мовній основі поставала українська літературна мова.
На особливу увагу заслуговує авторська передмова до збірки, що мала назву “О малороссийских народных песнях”. Це, по суті, перша теоретична праця про українську словесність, про джерела й шляхи розвитку художньої літератури. Зміст збірки піддається у ній науковому аналізу і обгрунтуванню. Вчений розцінює народні пісні як неоціненний матеріал для літератури з огляду на їхню самобутність, майстерність викладу теми, точність слововживання.
З-поміж слов’янських народних пісень українським пісням М. Максимович відводить перше місце за їх внутрішнє достоїнство. Він пояснює це зокрема тим, що найкращі пісні створюються в часи недолі, у драматичні моменти життя народу, на які українська історія надзвичайно багата. Тому українська пісня має “драматичний виклад предмета”, і цим своїм драматизмом вона передусім захоплює читача і слухача. Відстоюючи оригінальність її змісту й мови, М. Максимович наголошує на відмінностях між українською і російською мовами (і на рівні лексики, і на рівні фонетики), що на той час вимагало від ученого особливої мужності і громадянської сміливості. Він коментує запроваджений ним у збірці правописний принцип, який, на його думку, відображає фонетичні особливості української мови, її неповторну мелодику. Рідне слово М. Максимович загалом розцінює як першоелемент народу і його культури.
Зрозуміло, що враження від збірки було надзвичайне. Вона захоплювала сміливістю постановки проблем, новизною матеріалу і науковою виваженістю коментування. Сама ж передмова до збірки для сучасників М. Максимовича звучала як маніфест, як декларація значних потенційних можливостей української словесності й водночас як заява про її подальший повноцінний розвиток. Піснями зі збірки зачитувалися М. Гоголь, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров. П. Куліш вивчив збірку напам’ять, а М. Костомаров підкреслював, що своїм “приходом” в українську літературу він зобов’язаний “Малороссийским песням” М. Максимовича. М. Гоголь переніс з народнопісенної скарбниці українського народу в свої твори її теми, ліризм світосприймання, фантазію й образність, а інколи й цілі пісенні фрагменти. На цій основі він створив такий тип повісті, з яким, на думку В. Бєлінського, нічого порівняти ні в європейській, ні в російській літературі, бо це абсолютно новий, не відомий до того художній світ. Під безпосереднім враженням від збірки М. Максимовича критик написав і свою знамениту статтю “О малороссийских песнях”.
Як бачимо, збірка “Малороссийские песни” М. Максимовича відіграла неоціненну роль у становленні і української фольклористики, і літератури, сприяючи демократизації її змісту, виробленню художніх засобів для відображення героя з народу як центрального образу нової української літератури.
Яку роль у становленні нової української літератури відіграла постать М. Максимовича і його збірка “Малороссийские песни”?
аналіз твору павутинка
Related posts:
- Роль Т. Г. Шевченка Та його творчості у становленні української культури Чи мислима українська культура без славетного імені Тараса Григоровича Шевченка? Чи мислима світова культура без цього видатного українського сина і поета? Звичайно, це питання риторичне. Важко знайти українця, який би не знав хоча б кількох...
- І. Котляревський – “батько нової української літератури” Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше...
- “Енеїда” – перший твір нової української літератури Іван Франко писав, що “1778-й рік вважається початком нової української літератури”, бо тоді вперше була надрукована “Енеїда” Котляревського, твір глибоко народний і за змістом, і за формою. Цією надзвичайною, яскравою і талановитою поемою письменник відкрив...
- “Енеїда” І. Котляревського – перший твір нової української літератури “Енеїда” І. Котляревського вийшла друком 1798 року. Але цій події передувала майже тридцятирічна, нехай і з перервами, робота над текстом. І письменник дійсно зміг досягти художньої досконалості тексту. Напевне, через наполегливу працю І. Котляревського і...
- Роль пісні в п’єсі І. П. Котляревського “Наталка Полтавка” – Твір з української літератури – Творча робота І. П. Котляревський, автор безсмертної “Енеїди”, дбав про створення оригінального репертуару для театру, такого репертуару, який би відображав життя українського народу. Свій задум він втілив у двох п’єсах “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник”. Основне джерело драматичних...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури У літературному житті Харківщини, а відтак і всієї України, особливе місце посідає творчість Григорія Квітки-Основ’яненки. Організатор видання перших журналів і альманахів в Україні, видавець першої збірки українських прислів’їв та приказок, Г. Квітка-Основ’яненко – зачинатель і...
- Перший класик нової української літератури Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було “пожалувано” дворянське звання. З 1780 року маленький Іванко почав навчатися в Полтавській духовній семінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні...
- І. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. “МАРУСЯ” – ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПОВІСТЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Тема. І. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. “МАРУСЯ” – ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПОВІСТЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Уперше Василь познайомився з Марусею… А Під час збирання у лісі грибів і ягід. Б Перебуваючи на ярмарку. В На одному із весіль....
- Михайло Старицький – видатна постать в історії української літератури та театру Ознайомившись із творчим та життєвим шляхом Михайла Старицького, я дізналася, що він був не тільки талановитим митцем, а й темпераментною, свободолюбною особистістю з веселою вдачею. На мою думку, його обдарованість проявлялася у всіх діяннях, якими...
- Розкрийте роль Ф. Достоєвського у становленні жанру роману, гуманістичний пафос його творів. Доведіть, що роман “Злочин і кара” є втіленням нового, поліфонічного типу художнього мислення Розкрийте роль Ф. Достоєвського у становленні жанру роману, гуманістичний пафос його творів. Доведіть, що роман “Злочин і кара” є втіленням нового, поліфонічного типу художнього мислення Пошуки добра і справедливості..-. Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У...
- Збірка І. Франка “З вершин і низин” – важливий етап у розвитку української поезії I. ФРАНКО 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ I. ФРАНКО Збірка І. Франка “З вершин і низин” – важливий етап у розвитку української поезії Іван Якович Франко – неординарна особистість, людина великого таланту...
- Характеристика образу Максима Максимовича в романі М. Лермонтова “Герой нашого часу” Максим Максимович в романі Лермонтова “Герой нашого часу” виступає в якості оповідача. Автор не дає цілісної характеристики цьому героєві, обмежуючись окремими штрихами. Основна увага зосереджена на його розповіді про Печоріна – головного героя. Хоча дещо...
- Місце і роль “Руської трійці” в історії української літератури За назву цього твору я взяв головний девіз гуртка української прогресивної інтелігенції який був створений на початку тридцятих років XIX століття. Сьогодні, коли всі ми є свідками численних гострих дискусій щодо місця, ролі й перспектив...
- М. Шашкевич – зачинатель нової української літератури на західних землях І. Літературна та культурна діяльність М. Шашкевича – запорука розвитку нової літератури в Галичині. ІІ. Творчість М. Шашкевича. 1. Поезії М. Шашкевича “О Наливайку” та “Хмельницького обступлення Львова”. 2. Оповідання “Олеся”. 3. “Веснівка” М. Шашкевича...
- “Маруся” перша україномовна повість нової української літератури Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко – наш славетний земляк, автор багатьох прозових і драматичних творів українською й російською мовами. Його повість “Маруся” – перший український прозовий твір, написаний живою народною мовою. За жанром це сентиментально-реалістична повість. Автор...
- Новаторство драматурга Генріка Ібсена, художні особливості його твору “Ляльковий дім”. Роль письменника в розвитку нової європейської драматургії (“ібсенізм”) УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас І семестр ВСТУП. ІЗ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX ст. УРОК № 5 Тема. Новаторство драматурга Генріка Ібсена, художні особливості його твору “Ляльковий дім”. Роль письменника в розвитку...
- ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ. В. ЗАБІЛА “СОЛОВЕЙ”, М. ПЕТРЕНКО “НЕБО”. М. ШАШКЕВИЧ – ЗАЧИНАТЕЛЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ЗАХІДНИХ ЗЕМЛЯХ. “ВЕСНІВКА” Тема. ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ. В. ЗАБІЛА “СОЛОВЕЙ”, М. ПЕТРЕНКО “НЕБО”. М. ШАШКЕВИЧ – ЗАЧИНАТЕЛЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ЗАХІДНИХ ЗЕМЛЯХ. “ВЕСНІВКА” Варіант 1 1. Ліричний герой поезії В. Забіли “Соловей” звертається до солов’я з проханням,...
- Драматургія В. Винниченка та її роль у становленні українського модерного театру Винниченко займає вийняткове місце в історії української драматургії, українського модерного театру. Його твори значною мірою сприяли модернізації тогочасного українського театру, виведенню його на європейський рівень. Драми Володимира Винниченка відіграли важливу роль у культурному відродженні українського...
- Чи можемо від “Слова о полку Ігоревім” виводити родовід української літератури? По-іншому це питання можна сформулювати так: “Чи можемо говорити про національну належність “Слова…”? У першій половині XIX ст., одразу після надрукування “Слова о полку Ігоревім” (1800 p.), питання його національної належності поставив перший ректор Київського...
- Внутрішній світ сучасної особистості й роль художньої літератури в його формуванні У філософії вже набула поширення ідея про те, що самість створюється суспільством – наявним типом культури, пануючими звичками, нормами, способом життя. Якою ж є сьогочасна культура, що формує сучасну людину? У філософській думці, що займається...
- Квітка Основ”яненко як зачинатель нової української прози Дев”ятнадцяте століття заявило про себе в Європі пристрастями свіжих ідей, хмільних, як молоде вино, ідей, що будуть названі романтизмом і на тривалий час визначать особливий стан людських душ і ставлення людини до світу. Завирували омолоджуючі...
- Розвиток української літератури у 19 ст. “Руська трійця” На соціально-політичному і культурному тлі у 30-х роках XIX століття з’явився гурток, заснований українською прогресивною інтелігенцією, – “Руська трійця”. Ініціаторами створення гуртка стали три студенти філософського факультету Львівського університету – Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та...
- Харківська школа романтиків та її роль у становленні українського романтизму Як Харківська школа романтиків відіграла посутню роль у становленні й формуванні українського романтизму. її діяльність варто вивчати на прикладі творчості трьох поколінь харківських романтиків. Ми встановили, що під впливом літературної атмосфери Харківського університету, народної поезії...
- Роль батьковії науки у становленні дітей як особистостей. “Дикий Ангел” Життя складне, воно сповнене клопотів і тривог, турбот про близьких і рідних людей, шро їхню долю. Чесний і правдивий твір саме про таке життя написав Олексій Коломієць. П’єса “Дикий Ангел” вчить нас жити – по...
- Висновки, Історія української літератури XIX ст. століття Найважливішим підсумком більш як півстолітнього періоду розвитку нової української літератури було те, що в середині XIX ст. основним літературним напрямом в Україні стає поряд із романтизмом реалізм. Особливо інтенсивно процес його утвердження проходить з початку...
- Визначте роль Е. По в становленні жанру детективної новели і наукової фантастики. Покажіть художні відкриття митця на прикладі окремих творів Визначте роль Е. По в становленні жанру детективної новели і наукової фантастики. Покажіть художні відкриття митця на прикладі окремих творів. Внесок у світову літературу Впродовж всього свого життя По був найбільш відомим, як літературний критик....
- Усна народна творчість як основа розвитку української літератури І. Використання вікового досвіду народу письменниками . ІІ. Усна народна творчість – основа розвитку української літератури. 1. Витоки фольклору . 2. Колискові, примовки, загадки, казки . 3. Думи . 4. Історичні пісні . Наукове та...
- Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про В. заклали М. Костомаров, В. Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували М. Грушевський, Д. Чижевський. Ніхто...
- Символізм. Шарль Бодлер та його поетична збірка “Квіти зла” Дисципліна: історія світової літератури. Вид заняття: комбіноване семінарське заняття Тривалість заняття: 80 хв. Навчальна мета: систематизація знань з теми: “Символізм. Життя та творчість Шарля Бодлера”, засвоєних під час лекційного заняття та у процесі самостійної підготовки...
- Реферат: “Мова творів І. П. Корляревського, її роль у формуванні нової літературної мови” Вступ На стані української культури не могла не позначитися й та обставина, що українські землі перебували в складі різних за суспільним устроєм, мовами і національними традиціями державних утворень. Звичайно, російська царська влада на своїй території...