ЯКЩО ВЕСЕЛИЙ ПСТЬ, ТО Й ПИРОГИ НА РАДІСТЬ (обрядова їжа)
Їжа та обрядовість – це поняття, що у свідомості українця пов’язані нерозривно. Різного роду страви супроводжують людину повсякчас – у хвилини радощі та туги. Кожен етап її життя, кожна важлива подія, що пов’язана з різноманітними звичаями та обрядами, за традицією вимагає участі не лише певних предметів, але й цілком конкретних страв.
Чимало усталених звичаїв щодо їжі пов’язано із родинами, хрестинами та одвідками.
Так, куми несуть батькам хрещеників у день їхнього народження “пироги” (паляниці), що є приводом для
Прощаючись із гостями після одвідок, мати роздає “виноград”, тобто варені яблука та грушки, а також, на пам’ятку, “квітки” – китички із колосків, зілля та калини.
Так, на хрестинах подають на стіл м’ясо, ковбасу, капусту, драглі, сир, масло, пироги та різні
Бабина каша – страва на яйцях і маслі, що її за звичаєм готує баба-повитуха та приносить на хрестини у горщику. Всі присутні торгуються за право розбити горщик. Найвищу ціну мусить дати хрещений батько дитини. Йому й дістається горщик з кашею, якого він, піднявши високо над столом, розбиває об ріг так, щоб черепки й каша лишилися на столі. Іноді горщик розбивають качалкою для тіста, тоді каша лягає
На стіл горбочком. Зрізавши верхню засмажену шкуринку та поставивши на неї чарку горілки або варенухи, кум подає все це породіллі з побажанням здоров’я їй та дитині. Кожен із гостей на хрестинах бере собі грудочку каші, а молоді жінки ще й черепок. Це має забезпечити молодому подружжю продовження роду. Роздача каші супроводжується приказкою: “Роди, Боже, жито-пшеницю, а в запічку – дітей копицю”.
Подекуди цей звичай зберігся в дещо трансформованому вигляді: готує кашу не баба, а господиня дому або старша жінка з родини; кашу купують, а не розбивають, тощо.
Видів обрядової їжі в Україні чи не найбільше у світі. Давайте пригадаємо хоч деякі з них.
Шишки – весільне обрядове печиво, що його випікають із коровайного тіста. Розкачують смугу тіста й роблять з одного боку насічки, зубці. Потім стрічку згортають, перевертають зубцями догори й “підперізують” качалочкою з тіста. Це і є шишки. Виготовляють їх і в інший спосіб – маленькими плетінками на зразок колачиків, у формі пташок чи булочок. Шишками оздоблюють коровай і лежень; їх дарують під час застілля гостей, яким не вистачило короваю, коровайниць; ними запрошують на весілля.
Коровай – обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов’янських народів. Але для української обрядової традиції коровай як символ має особливе значення, використовується у численних обрядових діях і вирізняється багатоманітністю варіантів. Коровай як обрядовий атрибут має глибокі традиції.
У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про цю ритуальну язичницьку страву, що засуджувалась офіційними церковними колами. Однак висока престижність короваю як обрядового хліба сприяла стійкості цього елемента культури й навіть зміцненню його символічного статусу.
Особливе значення коровай має в українському весіллі. Відсутність короваю означає неповноцінність обряду, а людина, яка з бідності, сирітства чи якихось інших причин позбавлена весільного короваю, одержувала прізвисько (а то й прізвище) Безкоровайний.
Недарма про людей, наділених особливим почуттям власної гідності, кажуть: “Сидить, мов коровай на весіллі”. Весільний коровай випікають із найкращих сортів борошна, із розчинного тіста на маслі, яйцях.
Зверху його оздоблюють виробами з тіста: шишками, голубками, жайворонками, качечками, квіточками, колосками тощо. Крім того, коровай прикрашають зеленню барвінку, ягодами або цвітом калини, червоними стрічками, подекуди – гілками плодових дерев, оплетеними тістом, пов’язують червоним рушником.
– До короваю шанобливо ставляться від початку його виготовлення найбільш поважними жінками-коровайницями й до розподілу старшим дружкою в кінці весільного застілля й роздачі “на мир Божий”, Ще й досі при виготовленні короваю дотримуються звичаїв, що йдуть з глибокої, сивої давнини.
Посадивши коровай у піч, коровайниці піднімають до стелі діжу, танцюють з нею, співаючи величальних пісень. Навіть вода, якою коровайниці миють від тіста руки, набуває особливого значення. Вони символічно вмивають нею всіх присутніх на обряді, цілуються навхрест, а потім, співаючи, воду виливають під родюче дерево: щоб вишеньки розвивались, щоб дітоньки любувались.
Коровай як символ завершення аграрного року випікають й на обжинки; разом із обжинковим снопом він є одним із найважливіших атрибутів свята врожаю.
Верч – весільний обрядовий хліб, різновид колача, лежня. Слугує він здебільшого для обміну між весільними родинами: молодий привозить верч для тещі, а молода – для свекрухи. Форма його овальна, як і в лежня, однак прикрасами зверху він оздоблюється рідко.
Дивень виробляють найчастіше з плетінки втроє чи вчетверо, а потім її краї з’єднують, щоб утворилося замкнене коло. Дивень прикрашають очеретинками чи плодовими гілочками, обплетеними тістом, а зверху чіпляють так звану квітку з жита, калини, квітів (живих або штучних). У деяких районах взагалі не випікають хлібинку, а обмежуються гілочками, запеченими на спеціальних рогачиках і прикрашеними стрічками, квітами, колоссям, калиною, барвінком. Через дивень молода дивиться на молодого, звідки, очевидно, й походить його назва. Коли печуть дивень, загадують про те, яке буде в молодих майбутнє подружнє життя. Якщо дивень удається, то й життя має бути щасливим. Садячи його у піч, примовляють: “Світи, жар, у печі ясно, печись, дивень, красно: гостям – на велике диво, молодим – на щастя, на долю, на свою родину. Печись, дивень, не схились, не пригори, молодим серця та й не зсуши!”
Калач – обрядовий хліб. На весіллях, крім короваю, печуть й інше печиво, серед якого калач посідає не останнє місце. Виготовляють його із вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Калачі часто випікають завернуті у великий овал, гіерідко з діркою посередині. Роблять і маленькі калачі розміром з кулак – для обдарування під час застілля, для почесних батьків, для обміну між родами тощо. У тих районах, де випікають коровай, калачі мають допоміжні, менш престижні функції: ними обмінюються роди, маленькими калачами запрошують на весілля; великі дарують на перезві.
Лежень – весільний обрядовий хліб, різновид колача. Проте лежень роблять завжди овальним і великим – як із плетінки, так і з цілої довгастої хлібини. Зверху, подібно до короваю, прикрашають оздобами з тіста. Ділять його на другий день весілля, а доти він лежить на столі перед молодими, чекаючи своєї долі (звідти, мабуть, і його назва).
У деяких районах Полісся лежень – це назва різдвяного хліба, що лежить на столі протягом усіх святок аж до Водохрещі.
У цілому ж коровай, дивень, колач, лежень і верч виконують подібні функції, різняться за формою та районом поширення.
Жайворонки (сороки) – печиво, що випікають на свято Сорока святих (19 березня). Господиня робить у цей день 40 книшиків, колачиків, бубликів або булочок, схожих за формою на пташок. Для цього з маленького шматочка тіста роблять качалочку, зав’язують її вузликом, розплескують кінці, наче гребінчик і хвостик, та запікають. Цих жайворонків їдять протягом дня, причому обов’язково діти (як свої, так і чужі). Тому вони ходять по хатах, і їх пригощають жайворонками.
Діти бігають селом, підіймають вгору “пташок” і проспівують або промовляють нехитрі заклички. За повір’ями, ці дії повинні прискорити повернення птахів із вирію, тобто початок весни.
Сьогодні, на жаль, цей чудовий звичай, що символізує прагнення весни, сонця, відновлення природи, майже занепадає.
Калита (калата, маламай) – обрядовий хліб, що його готують на Андрія (13 грудня). Цього дня відбуваються великі молодіжні гуляння, дівочі ворожіння на пампушках тощо. Але найбільш поширеною є гра в “Калиту”. Калета – це великий солодкий, з медом і фруктами борошняний корж, зверху оздоблений сухими вишнями чи родзинками, “щоб гарна була Калета”. Печуть у печі й запікають так, щоб вгризти її було трудно – на сухар. Посередині Калети. слід зробити Дірку.
В дірку всувають червону стрічку та підвішують Калету до сволока по середині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати зубами Калету тільки тоді, як добре підстрибне. Крім того, один кінець стрічки (іноді звичайного мотузка) довший і спущений донизу так, щоб можна було за нього смикнути – тоді Калета підстрибне вгору.
Слід пам’ятати, що Калету повинні випікати всі дівчата разом. Обов’язково кожна повинна взяти участь у приготуванні страви, зокрема місити тісто по черзі. Іноді місять тісто на відварі любистка: щоб хлопці любили. Кожна має місити свій маленький шматочок Калети, замовляючи його на коханого хлопця. (Не біда, якщо цей хлопець не потрапить на Андріїв вечір – інші парубки, кусаючи Калету, можуть заступити і її обранця).
Калета, що її печуть перед святом зимового сонцестояння в сонцеподібній формі, ймовірно, має зв’язок з давніми дівочо-парубочими гуляннями на честь народження світила.
Коливо (канун, сита) – ритуальна поминальна страва, різновид куті. Пшеницю (на Лівобережжі частіше ячмінне недроблене зерно) варять до готовності, охолоджують, поливають медовою ситою або слабким цукровим сиропом. На півночі та подекуди на Полтавщині замість круп беруть печений білий хліб, булки, бублики, печиво, кришать у миску й поливають сирою або солодкою водою. Без колива не може бути поминок. З нього починають поминальний обід після поховання, на дев’ять і сорок днів, а також на роковини по смерті. Взявши три ложки колива, всі присутні ніби згуртовуються у цьому світі та забезпечуються майбутнім у своєму потомстві, яке символізується зерном – хлібом.
Кутя. В українців, як і ь багатьох народів світу, стійко побутує повір’я: як почнеш новий рік, так він і мине. Новорічний стіл мусить буквально ломитися від страв, аби протягом майбутнього року не знати голодної скрути. Переддень Різдва – Святий вечір – припадає ще на піст. Але незважаючи на це вечерю називають багатою кутею, бо на стіл слід подати аж 12 страв, обов’язковою серед яких є кутя. Готують її з пшениці або ячменю та заправляють тертим маком, горіхами, медом і узваром.
Мало що може позмагатися з цією, здавалося б, дуже простою стравою, щодо смаку й аромату.
..
Готують кутю обов’язково й на Водохрещі та Новий рік.
За звичаєм її ставить на стіл або на покуть хлопчик або хлопець із родини, дбайливо підмостивши під настільник або рушник трохи сіна, щоб худобі в новому році було чим харчуватись. Накривають кутю двома колачами або книшами. Поруч умощують обжинковий сніп – символ майбутнього врожаю – та глечик з узваром із сушених груш, яблук, слив, вишень тощо.
З куті починають Святу вечерю, Різдво. Кутю лишають на столі на ніч, поклавши поруч ложки, з вірою, що померлі предки прийдуть у ночі скуштувати її. Кутю носять кумам, хрещеним батькам, бабам-повитухам, родичам на другий день Різдва разом із вечерею.
Коронуй (крачун, кречун) – різдвяний обрядовий хліб, що його випікають разом з колачами для вечерників і колядників. Внесення корочуна відбувається так само урочисто, як і поставлення на покуть куті з узваром. Символічний зміст цього обрядового хліба зводиться до сподівання сімейного добробуту та статків.
Мандрики (мандриги) – обрядове печиво, що готують на Петра (12 липня). Сир змішують із борошном, додають трохи масла, солі, яєць, замішують тісто й виробляють невеличкі пампушки. Мандрики печуть і роздають пастухам, які наймалися пасти громадську худобу. Пастухи (здебільшого підлітки) влаштовують цього дня свято на паші, не забуваючи при цьому добре напасти худобу. Після Петра перестає кувати зозуля, що й породило приказку: “Зозуля мандрикою вдавилася”.
Паска – весняний обрядовий хліб, що його готують до Великодня. Дуже здобне вчинене тісто на яйцях, маслі, сметані, олії, цукрі добре вимішують і ставлять у тепле місце сходити. Змастивши форми (бабинці, кухлики), вкладають туди запашне тісто, стежачи, щоб воно займало не більше двох третин посудини.
Тісто знов сходить, і його з великою обережністю ставлять у добре випалену піч (духовку). Готову паску прикрашають цукровою поливою, фарбованим пшоном чи маком. її обов’язково святять у церкві разом із крашанками й іншими стравами святкового столу. Свяченою паскою починають великодній сніданок.
Усе, що стосується паски, має непересічне значення: крихти не можна викидати свиням чи птиці, лише рогатій худобі; вершечок від паски, висушений і залишений Па запас, має, за повір’ями, лікувальні властивості не лише для людей, але й для худоби. У Галичині та Карпатах вірять, що, посіявши на городі крихти від паски, можна виростити квіти маруньки, що мають цілющу силу.
Багато уявлень про паску пов’язано з весняними аграрними звичаями. Коли водночас садять у піч паску, а в землю цибулю, остання повинна добре вродити. Одну паску треба тримати на столі цілий тиждень, до проводів, щоб добре родила пшениця, і т. ін.
ЯКЩО ВЕСЕЛИЙ ПСТЬ, ТО Й ПИРОГИ НА РАДІСТЬ (обрядова їжа)
писня про себе
Related posts:
- Сімейно-обрядова поезія Сімейно-обрядова поезія – один з найдавніших різновидів фольклорної творчості, тісно пов’язаної із різними періодами людського життя (народження, хрестини, шлюбні ритуали, смерть і т. п.). Вона має обрядовий характер, іноді супроводжується співом, музикою, танцем, грою, примовками,...
- КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ПОЕЗІЯ – ОБРЯДОВА ТВОРЧІСТЬ 2.1.1. Зміст і структура народного обряду. Календарні і родинні свята. 2.1.2. Основні цикли обрядової поезії. Структура і семантика фольклорного тексту. 2.1.3. Різдвяний обрядовий фольклор. Провідні мотиви, тематичні групи колядок і щедрівок, своєрідність поетики. 2.1.4. Веснянки,...
- РОДИННО-ОБРЯДОВА ПОЕЗІЯ – ОБРЯДОВА ТВОРЧІСТЬ 2.2.1. З історії весільного обряду. 2.2.2. Пісні весільного обряду, їх тематика. Відображення у весільних піснях родинних стосунків та господарської діяльності людей 2.2.3. Поховальний обряд. Голосіння. Види голосінь. 2.2.4. Родильний обряд. Колискові пісні, їх теми і...
- Ми печемо пироги Печуть пироги в нашій сім’ї найчастіше по суботах. Уранці матуся кличе мене до кухні. На столі вже приготовано борошно, яйця, сіль, цукор. Ми стаємо поруч і починаємо поратися біля тіста. У моєї мами великий кулінарний...
- Коровай хліба (твір-роздум) Про хліб ми знаємо з раннього дитинства. Напевно, “хліб” – одне з перших слів, що вимовляє дитина. А скільки прислів’їв і приказок присвячено хлібу! Хліб у житті людини має величезне значення. По-перше, просто без хліба...
- НАРОДНА ДРАМА – ОБРЯДОВА ТВОРЧІСТЬ 2.3.1. Поняття про народну драму. Види народної драми, їх особливості (“Коза”, ляльковий театр “Вертеп”, “Живий вертеп”, “Маланка”). 2.3.2. Художня своєрідність драматичного комізму, гумору й сатири. 2.3.3. Типи комічних персонажів. Засоби їх зображення. 2.3.1-2.3.2. Поняття про...
- Підтримайте або спростуйте думку: “Роби радість іншим! І ти побачиш, що радість радує” Я повністю згодна з твердженням К. Фішера: “Роби радість іншим! І ти побачиш, що радість радує”. І далі спробую пояснити, що саме дає мені підстави підтримати його позицію. Для цього передусім хотіла б з’ясувати, що...
- ВЕСЕЛИЙ СМІХ Літературне читання 2 клас – Віра Науменко З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ Оксана Сенатович ВЕСЕЛИЙ СМІХ – Ха-ха, – сміється заєць, Розказує зайцям: – Це просто неможливо Переповісти вам. Ви чули, щоб мисливець Від зайця...
- НЕ ПОТРІБЕН І КЛАД, ЯКЩО В ХЛОПЦЯ З ДІВЧИНОЮ ЛАД (заручини) Заручини (полюбини, хустки, рушники, світанки) – закріплення згоди на шлюб. На заручини до молодої приходить молодий разом зі своїми батьками. Старший староста накриває рушником хліб, кладе на нього руку дівчини, зверху – руку хлопця та...
- ЯК ЗАЖУРИВСЯ ВЕСЕЛИЙ КАЗКАР Літературне читання 3 клас З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ Світову скарбницю літературних казок збагатили й українські письменники, зокрема, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Оксана Іваненко, Наталя Забіла. Серед їхніх казок є такі, що...
- ЯКЩО МИ У ПАРІ ЗАВЖДИ, ТО Й БІДА НАМ – ПІВБІДИ (вінчання) Вінчання – це форма церковного шлюбу. Цікаво, що в наших предків було прийнято, щоб повінчані молоді (якщо вінчання не збіглося з традиційним весіллям) жили окремо одне від одного, аж поки не справлять “народне” весілля, яке...
- У НЬОГО НА ВСІ СВЯТА ОДНА ЛАТА (обрядова символіка костюма) Обрядовими символами виступають, приміром: хустка або рушник на сватанні, пелюшки на родинах, біла (або чорна) хустка на похороні й ін. Вони мають захистити людину від злих сил, принести добробут, забезпечити здоров’я, допомогти в коханні. Особливу...
- ОПРАЦЮВАННЯ ВІРША А. КОСТЕЦЬКОГО “БУДЕ ДЕНЬ ВЕСЕЛИЙ” Мета: узагальнити знання учнів; вдосконалювати навички читання; виховувати шанобливе ставлення до оточуючих. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. – У ставку гуськом стоять...
- ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ. ОКСАНА СЕНАТОВИЧ. ВЕСЕЛИЙ СМІХ І семестр З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Урок 49. ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ. ОКСАНА СЕНАТОВИЧ. ВЕСЕЛИЙ СМІХ Мета: активізувати читацькі інтереси учнів; удосконалювати навички виразного і свідомого читання віршованих творів; розвивати образну уяву, здатність розрізняти реальність і вигадку; виховувати...
- Весільний коровай Весільний коровай Одним із найпоширеніших весільних обрядів, який символізує освячення громадою новоствореної родини, є випікання короваю. Коровай виготовляли, дотримуючись певного сценарію. Випікали його у п’ятницю або в суботу у домі молодої (у східних районах), у...
- Календарно-обрядова поезія Календарно-обрядова поезія. Одним з найбільш давніх явищ українського фольклору є календарно-обрядова поезія. Вона виникла ще в дохристиянський період і була нерозривно пов’язана з річною господарською діяльністю та родинним побутом. Цикли календарно-обрядової поезії співвідносилися з певними...
- КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ Українська література 6 клас КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО… КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ До літнього циклу календарно-обрядової лірики належать так звані русальні пісні. Вони виконувалися у дні Зелених Свят. їх відзначають у сьому після Великодня неділю (п’ятдесятий...
- Обрядова пісня як показ життя давніх предків 6 клас У давнину, ще в первісному суспільстві, наші предки намагалися пояснити різні явища навколишнього світу. Люди вважали, що дощ, грім, вітер, сонце та інші сили природи є живими істотами, від яких залежить їх життя...
- Купальські пісні – КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ Українська література 6 клас КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО… КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ Купальські пісні КУПАЙЛО. КУПАЙЛО Купайло, Купайло, Де ти зимувало? Зимувало в лісі, Ночувало в стрісі; Зимувало в пір’ячку, Літувало в зіллячку. ЗАПЛЕТУ ВІНОЧОК Заплету...
- Професія мого батька (твір-опис) У нашому класі пройшов конкурс на кращий твір про хліб. Учителька попросила кожного обов’язково розповісти, як у їхніх родинах бережуть хліб. Переможця чекала нагорода: коровай просто з жару. Але найприємніше, що він буде вручений на...
- Русальні пісні – КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ Українська література 6 клас КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО… КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ Русальні пісні У РЖІ НА МЕЖІ У ржі на межі, на кривій березі, Там сиділа русалка. Просила русалка у дівочок сорочки: – Ви, дівочки,...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) – ІІ варіант – ПЛАТОН ВОРОНЬКО 6 клас (за поезією “Пахне хліб”) II варіант З давніх часів хліб супроводжує людину все її життя. Молодятам на весілля робили коровай. Коли хтось помирав, йому на труну клали хліб із собою. Є багато прислів’їв,...
- ЯКЩО… – РЕДЬЯРД КІПЛІНГ Якщо спокійний ти перед юрбою, Де зведено на тебе поговір, Зневірений, залишився собою, І зрозумів тягар чужих зневір; Якщо навчився ти терпляче ждати, Поміж брехні самому чесним буть, Не прибирався у святецькі шати І люттю...
- Скорочено “Якщо” Кіплінга Якщо спокійний ти перед юрбою, Де зведено на тебе поговір, Зневірений, залишився собою, І зрозумів тягар чужих зневір; Якщо навчився ти терпляче ждати, Поміж брехні самому чесним буть, Не прибирався у святецькі шати І люттю...
- Пісня моя – радість моя Пісня моя – радість моя У напівтемній залі застигла напружена тиша. Погляди всіх глядачів спрямовані на яскраво освітлену сцену. І ось завіси розсунулась, відкривши глядачам співачку, одягнену в українське національне вбрання. Із насолодою слухаю чарівну...
- РАДІСТЬ ДРУЖБИ Олександр Пушкін (1799-1837) Літературний багаж. Назвіть твори О. Пушкіна. Що ви знаєте про цього поета? У Росії Олександра Сергійовича Пушкіна шанують як засновника вітчизняної класичної літератури XIX ст., як митця, що глибоко відобразив самобутність національної...
- “Якщо крикне рать свята…” “Якщо сьогодні тримати курс на Америку, – писав Єсенін, – то я готовий тоді віддати перевагу наше сіре небо і наш пейзаж: хата, трохи вросла в землю, прясло, з прясла стирчить величезна жердину, далеко махає...
- Радість моя, пісня Цю історію розповіла мені моя бабуся. Трапилось це одразу після війни. Бабуся була тоді ще молодою дівчиною і жила у невеличкому селі. У селі була школа, але під час війни її зруйнували фашисти. І ось...
- Скорочено – ЯКЩО… – РЕДЬЯРД КІПЛІНГ 7 КЛАС РЕДЬЯРД КІПЛІНГ ЯКЩО… Як вистоїш, коли всі проти тебе – Упали духом і тебе кленуть, і Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх невіри також візьмеш суть; Якщо чекати зможеш...
- Настанова людині у вірші Р. Кіплінга “Якщо” Боротися, шукати, Знайти і не здаватися. А. Теннісон Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга “Якщо” увібрав у себе одну з головних ідей його творчості – формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального гатунку. Такий світогляд,...