Які почуття викликала в мене поезія “Писанка’ І. Калинця

Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета.

У них – пам’ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство. Коли я читала поезію І. Калинця “Писанка”, то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні.

Було таке відчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як Виводить мама дивним

писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулинним золотим узваром. І вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а “ясні сонця”, схожі на “дивовижний світ”. Таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним: …буяють буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його “дитинство”.

Тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз. Але мене найбільше

вразив образ матері, яка дала життя поетові.

З її рук у “Писанці” виходять народжені її талантом “згустки сонця”. І раптом я зрозуміла: мати – це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець.

Мені назавжди закарбується у пам’яті казковий символ: “ясні сонця” – писанки у натруджених маминих долонях.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Які почуття викликала в мене поезія “Писанка’ І. Калинця
хутірна поезія куліша