Як життєві умови формували характер Тараса Шевченка

Від самого малечка доля приготувала для Тараса Шевченка багато випробувань. Одне те, що народився він у кріпацькій сім’ї, наклало на все життя незгладимий відбиток. Батько й мати постійно на роботі, а Тараса доглядає сестра Катерина, сама ще дитина.

Покине малого, піде гуляти та й забуде про дитину. А хлопчикові доводиться боротися з життєвими негараздами самому. Найбільше, мабуть, що навчився Тарас у дитинстві, так це терпінню. А ще – швидко забувати горе, радіти кожній новій годині і дню без лиха.

Змагання малого Шевченка зі свинею

виробляло риси характеру бійця. І це йому дуже знадобилося у подальшому житті, сповненому багатьох випробувань.

Талановитий сільський хлопець опинився у скрутному становищі, бо не володів мовою, яку мав складати. Не володіючи російською мовою, він хвилювався, тремтів, ніяковів. Така поведінка героя викликала у викладачки співчуття.

Не дивлячись на те, що попередній екзамен був складений успішно, вона не могла поставити йому задовільної оцінки. Як людина вона розуміла хлопця і хотіла допомогти, а як викладач не могла поставити незаслужену оцінку. Викладач – людина гуманна, а тому неформально хотіла підійти

до долі хлопця.

В цьому її людяність і принциповість. До будь-якої справи людина може підійти формально і неформально. Формально – коли сприймається лише розумом, а неформально – серцем і душею. Повага до людини, бажання її зрозуміти і прийти на допомогу – в цьому вияв людяності. Людина може хвилюватися, розгубитися, але це не значить, що вона зовсім нічого не знає.

У моєму класі є учениця, яка завжди дуже хвилюється, заїкається, а тому її відповіді важко сприйняти і оцінити. Тому наша вчителька завжди дає їй письмові завдання, виявляючи доброзичливе ставлення до дівчини. Я вважаю, що людяність – основа людських стосунків.

Від того, що одержить людина в дитинстві, які свої якості характеру розвине, залежить багато в її подальшому житті. Тарас Шевченко був допитливою дитиною. Його цікавило, куди заходить сонце, на чому тримається небо й багато чого іншого, про що сільські діти, як правило, не задумувалися. І прагнув усе це дослідити, побачити своїми очима. А про що не можна було дізнатися, домальовувала буйна фантазія.

Тарас пускався у мандри. Так, навіть, заблукав одного разу, а підібрали й привезли його до села чумаки. Інший би розгубився, плакав, а Тарас – ні. Він із захопленням розповідав про свої пригоди та побачене – вигадане й справжнє, що аж дорослі заслуховувалися й дивувалися.

Отже, намагання самостійно дошукатися до істини, допитливість, кмітливість, тяга до волі, до мандрів, фантазія, уміння цікаво передавати свої думки і спостереження, захоплювати слухачів розвивалися в Тарасові ще з дитинства. Ці якості дуже сприяли йому в освіті, письменницькій та художницькій діяльності, допомагали долати життєві труднощі, яких так багато траплялося на його шляху.

Соборність людської душі починається зі старовини. Отже, треба знати, вивчати і відроджувати українські народні звичаї, обряди і традиції, щоб відчути голос далеких предків, зрозуміти поетичну душу нашого народу, перейняти його віковий досвід.




Як життєві умови формували характер Тараса Шевченка


коли бузок торік
Як життєві умови формували характер Тараса Шевченка