ЯК ЖИТТЯ ПО СВІТУ ХОДИЛО – КАЗКИ НАРОДІВ АФРИКИ – КАЗКИ

КАЗКИ

КАЗКИ НАРОДІВ АФРИКИ

ЯК ЖИТТЯ ПО СВІТУ ХОДИЛО

(Південно-Африканська Республіка)

Подалося якось Життя у світ мандрувати. Йшло воно та й прийшло до хатини чоловіка з таким роздутим тілом, що сердешний аж насилу ворушиться.

– Хто ти? – питає чоловік.

Воно відповідає:

– Я – Життя.

– Як ти справді Життя, вилікуй мене…

– Добре,- каже Життя,- але знаю, що ти про мене геть забудеш, як і про свою хворобу, коли одужаєш.

– Як я можу забути? – обурився чоловік.

– Гаразд. Я повернуся сюди через

сім років, от тоді й побачимо,- погодилося Життя.

Відтак посипало воно трохи пилом зі шляху на голову чоловіка, той і одужав.

Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині – чоловік, на проказу хворий.

– Хто ти? – питає прокажений.

– Я – Життя.

– Життя? – здивувався чоловік. – То, може, ти мене вилікуєш?

– А чого б ні,- відказує Життя. – Тільки ж я знаю, що ти про мене геть забудеш, як я тебе вилікую.

– Ні, ні, я тебе ніколи не забуду! – пообіцяв прокажений.

– Я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо,- відказало Життя. Тоді посипало голову чоловіка

пилом зі шляху, і чоловік одужав.

Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині – сліпий чоловік.

– Хто ти? – питає сліпий.

– Я – Життя.

– А, Життя! – зрадів чоловік. – Прошу тебе, поверни мені зір!

– Я тобі поверну зір, але знаю, що ти про мене геть забудеш, як одужаєш,- відказало Життя.

– Що ти! Я ніколи тебе не забуду і завжди буду тобі вдячний! – пообіцяв сліпий.

– Гаразд! Я повернуся сюди через сім літ, от тоді й побачимо,- каже Життя.

Відтак посипало пилом зі шляху голову чоловіка, і він прозрів.

Минуло сім років, і Життя рушило назад. Перекинулося воно сліпим та й прийшло до чоловіка, якому колись повернуло зір.

– Чи можна мені переночувати в тебе? – питається.

– Ні! – закричав чоловік. – Іди своєю дорогою. Нащо мені в хаті такий каліка, як ти!

– А що, моя правда! – каже Життя. – Сім років тому ти був сліпий, і я повернуло тобі зір. Тоді ти казав, що ніколи цього не забудеш.

Відтак узяло воно пилу зі шляху, посипало ним сліди злого й невдячного чоловіка, і той знову осліп.

Відтак пішло далі і прийшло до хатини чоловіка, якого сім літ тому вилікувало від прокази. Перекинулося Життя прокаженим, зайшло до хати і проситься переночувати.

– Геть звідсіля! – закричав чоловік. – Заразити мене хочеш?

– А що, моя правда! – каже Життя. – Сім літ тому я тебе вилікувало, і ти обіцяв ніколи цього не забути.

Взяло воно пилу зі шляху і посипало ним сліди невдячного чоловіка: той знову став прокаженим, і тіло його вкрилося страшними виразками.

Пішло Життя далі. Перекинулося воно чоловіком з роздутим тілом та й завітало до останнього з тих трьох, яких вилікувало сім років тому.

– Чи не можна мені у вас переночувати? – проситься.

– А чого ж, звичайно! – відказав чоловік. – Заходь, заходь. Сідай ось тут, я тобі їсти принесу. Знаю, як тобі важко, сам колись отакий був. Та сім літ тому тут проходило Життя і мене вилікувало. Казало, що через сім років вертатиме. Може б, ти його почекав у мене? Воно б і тебе вилікувало!

– Я і є Життя,- каже тоді Життя чоловікові. – Ти єдиний з тих, кого я зцілило і хто не забув ні про мене, ні про свою хворобу. Тому ти й будеш здоровий до кінця своїх днів.

А тоді додало:

– Життя – вічно-плинне. На зміну щастю приходить нещастя, на зміну злидням – добробут, на зміну коханню – зненависть. Горе тому, хто про це забуває і не чинить так, як того вимагають закони життя.

З французької переказала Марія Венгренівська




ЯК ЖИТТЯ ПО СВІТУ ХОДИЛО – КАЗКИ НАРОДІВ АФРИКИ – КАЗКИ


життєвий та творчий шлях д павличка
ЯК ЖИТТЯ ПО СВІТУ ХОДИЛО – КАЗКИ НАРОДІВ АФРИКИ – КАЗКИ