Якщо сюжет – це авторське розташування зображуваних подій, то фабула – їх хронологічна, природна послідовність. Саме порівняння сюжету й фабули допомагає визначити задум письменника, особливості його втілення, своєрідність змалювання образів.
Фабула – це та ланка, яка пов’язує дійсність і сюжет, тобто вона сприймається як послідовність подій, що могли б відбуватися насправді. Проте фабула існує і не поза сюжетом, і не в ньому, а виникає разом з ним. Читач визначає її з сюжету. Критерій розмежування сюжету й фабули – можливість
чи неможливість переказу. Так, сюжет переказати неможливо, його можна лише дослівно повторити. А фабулу легко переказати, точніше, вона постає перед нами лише в переказі, коли ми своїми словами розповідаємо те. що прочитали. У цьому випадку доводиться відмовлятися від авторського слова, адже ми використовуємо розмовну мову, розповідаємо про події не за послідовністю їх викладу письменником, а так, як вони відбувалися чи могли б відбуватися в дійсності, упускаючи пейзажні, портретні описи, ліричні відступи. Наприклад, переказуючи сцену зустрічі Чіпки з польовою царівною, можна сказати: “Головний герой несподівано
бачить Галю і роздивляється її”. Проте неможливо відтворити цей епізод так, як описали його Панас Мирний та І. Білик: і картину погожого весняного дня, коли все цвіте, озивається голосами птахів, і красу парубка, і його почуття, і поведінку польової царівни. Можна лише звернутися до тексту і процитувати його. Отже, сюжет організовується за художніми законами, а фабула-за логікою життя. Тому сюжет завжди ширший за фабулу, адже в ньому можливе і співіснування кількох фабул, і авторська оцінка зображуваного. Навіть у творах, де сюжет і фабула збігаються (“Микола Джеря” І. Нечуя-Левицького, “Земля” О. Кобилянської), жодна з цих категорій не підміняє іншу. Особливо помітна роль авторського начала у творах, де чітко розмежовуються сюжет і фабула (“Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного та І. Білика, “Лихі люди” (“Товариші”) Панаса Мирного, “Циклон”, “Твоя зоря” Олеся Гончара). Фабула ніби вказує на рух подій до фінальної точки твору, уникаючи хронологічних неточностей у їх відтворенні, а сюжет грунтується на мистецьких законах осягнення вчинків героїв, їх характерів, мрій та сподівань.
