Як мати стала зозулею – народні перекази та легенди

Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:
– Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.
– Нема в хаті води, – одказують діти.
– Візьміть глечик, – каже мати, – підіть до річки та й наберіть води. Одізвався старший хлопець:


– Я не маю чобіт, нехай іде сестра. Мати до дочки:
– Піди, доню, принеси мені води.
– Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший. Просить мати меншого сина:
– Піди, Івасику, принеси мені водички.
– Я не маю в що вдягнутися, – одказує той. Так ніхто і не приніс хворій матері води.
Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір’ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить – мати вже стає зозулею, став гукать до брата і сестрички:
– Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї.
Схватили діти хто що: глечик,
кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:
– Мамочко, мамочко, пий воду.
А мати вже вся обросла пір’ям, стала зозулькою, одлітає од хати:
– Ку-ку, ку-ку… Пі-зно, ді-ти, пі-зно… Ку-ку, ку-ку…
І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.
А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.




Як мати стала зозулею – народні перекази та легенди
життя без глянцю твір