Головна ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ)



ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ)

 

ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) (1729, С. Мачухи, тепер Полтавської обл. (за іншими даними – Золотоноша) – 1807 р.) – давньоукраїнський письменник.

Освіту здобув у домашніх умовах. 19-літнім юнаком постригся в ченці, був намісником полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. 1764 р. вирушив до Святих місць, побував на Афоні, Синаї та в Єрусалимі. Деякий час був священиком посольської церкви у Константинополі. За час мандрів вивчив італійську, французьку, грецьку, турецьку мови, ознайомився з історією літератури й культури європейських

народів. Записки, над якими працював з 1785 р. до кінця життя, довів до початку 90-х років XVIII ст. Відчутний вплив на них мав опис мандрівок В. Григоровича-Барського (Яценка називали “молодшим Григоровичем”) і деяких французьких письменників того часу.

Записки Л. Яценка-Зеленського складаються з 13 томів (10-12 втрачені). Перші три томи – це опис подорожі по Святих місцях Близького Сходу. У 3-му є спогади автора про життя козаків Запорозької Січі. 4-й і 5-й томи присвячені опису Константинополя та життю автора в цьому місті. У 6 – 8-му томах автор розповідає про мандри в Росію під час російсько-турецьких воєн 1768 і 1787 рр. 9-й

і 13-й томи складають окремі твори мандрівника, серед них – “Нравоучительная исповедь правовірного христіянина и истинно кающегося в грехах своих”; “Украинская сказка”, де, наслідуючи Руссо, автор висміює систему виховання того часу; побудована за зразком журналу І. Крилова “Почта духов”, куди входять церковні історії, приклади з філософських творів XVIII ст., за допомогою яких Л. Яценко-Зеленський висміював західну інквізицію та ідеологію лютеран. Проза письменника позначена рисами барокового стилю, прикметами якого тут є багатослівне плетиво фрази, контрасти й протиставлення, схильність до гумористичних ефектів, побудованих на пародіюванні та бурлеску. Повністю записки Л. Яценка-Зеленського опубліковані не були.

Літ.: Попов А. П. Младший Григорович: Новооткрытый паломник по святым местам XVIII в. // Тр. XV археол. сьезда. М., 1914; Яворницкий Д. Лука Яценко-Зеленский. Катеринослав, 1915; Леонтій-Лука Яценко (Зеленський). Молодший Григорович (уривок) // Вітчизна. 1988. № 2. С. 184 – 191.

П. Білоус


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ)


история моей фамилии

Related posts:

  1. ЛУКА ЖИДЯТА ЛУКА ЖИДЯТА (р. нар. невід. – 15.10.1059 або 1060) – один із перших відомих нам представників ораторсько – учительної прози періоду Київської Русі, церковний діяч XI ст. За походженням, імовірно, новгородець. Поставлений Новгородським єпископом за...

  2. Лука і Сатин в драмі Горького “На дні” Перша проблема п’єси – філософський спір про правду. Друга – що краще для мешканців нічліжки? 1) Брехня на спасіння Луки. 2) Правда Сатіна. Третя – брехня-якір, який тримає людей на “дні”. У п’єсі “На дні”....

  3. Лука и Сатин в драме Горького “На дне” Первая проблема пьесы – философский спор о правде. Вторая – что лучше для обитателей ночлежки? 1) Ложь во спасение Луки. 2) Правда Сатина. Третья – ложь-якорь, держащий людей на “дне”. В пьесе “На дне”. Горький...

  4. Дем’ян Лука Дем’ян Лука – письменник, збирач фольклору. Закінчив неповну середню школу. Літературну діяльність розпочав збиранням і обробкою фольклорних матеріалів. Один з перших закарпатських письменників, який почав писати твори сучасною мовою. Окремо вийшли: “Чорт на весіллі” (1921),...

  5. Ілон Лука Караджіале, один з найвідоміших румунських письменників Ілон Лука Караджіале, один з найвідоміших румунських письменників, народився 30 січня 1852 року в селі Хайманале, яке сьогодні носить його ім’я. Син простих людей, він був племінником Костаче, театральна діяльність якого мала великий вплив на...

  6. Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові...

  7. ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ (псєвд. – Плака, Альбов, Василій Київський; 1701, Київ – 07.10.1747, Київ) – мандрівник, вчений – орієнталіст, письменник. Син дрібного крамаря. У 1715 – 1723 рр. навчався в Київській академії. Влітку 1723 р. вирушив...

  8. ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО (1880 – 1951) Народився в м. Єлисаветграді (нині Кіровоград) у селянській родині, помер у м. Каннах (Франція), де й похований. Письменник, художник, політичний...

  9. Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О....

  10. Записки о Южной Руси “Записки о Южной Руси” – збірник фольклорних і літературних творів та історичних матеріалів, упорядкований і виданий П. Кулішем 1856-57 у Петербурзі в двох томах. У першому томі вміщені й прокоментовані П. Кулішем народні легенди, перекази,...

  11. СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а...

  12. ДАНИЛО ПАЛОМНИК ДАНИЛО ПАЛОМНИК (рр. нар. і см. невід.) – письменник XII ст. Ігумен, можливо, Чернігівською монастиря, автор паломницького твору “Житье и хожденье Данила, Русьскыя земли игумена”, написаного під враженням мандрівки до Святих місць у 1106 –...

  13. Бібліотека світової класики “Бібліотека світової класики” – серія творів зарубіжної літератури, що виходила у видавництві “Дніпро” 1957-74 (всього 52 томи). Серед них – твори Дж. Лондона, Е. Золя, Гіде Мопассана, А. Їрасека,, А. Стріндберга. О. Уайльда, Є. Якобсена...

  14. “Азбуковник” “Азбуковник” – енциклопедія української літератури, складена Б. Романенчуком, який у Філадельфії видавав літературно-художній журнал “Київ”. Вийшло тільки два томи (1966, 1973), які обіймають літери від А до Г (останнє гасло “Гущак Іван”)....

  15. Скорочено “Ххазяїн” Карпенко-Карого До Терентія Пузиря приходить Маюфес та пропонує хазяїнову переховати у себе в степах 12 тисяч овець поміщика Михайлова, який оголосив себе банкротом. Той погоджується, але за 20 % прибутку від операції. Маюфес натякає Терентію Гавриловичу,...

  16. І. Нечуй-Левицький майстер пейзажу І. Тонке природжене чуття природи – характерна риса творчої особистості І. Нечуя-Левицького. ІІ. І. Нечуй-Левицький – видатний “артист зору”. 1. Повість “Микола Джеря” – майстерне змалювання письменником української природи. а) Опис річки Раставиці . б)...

  17. Образ Луки й проблема істини й жалю в п’єсі М. Горького “На дні” Максим Горький пише свою п’єсу “На дні” в 1902. Це час, коли людське життя знецінюється, коли процвітають босяки й бідняки, що втратили віру в себе й влюдей. Герої драми – жителі костилевской нічліжки, спившиеся, що...

  18. Компіляції літописні козацької тематики XVII-XVIII ст Компіляції літописні козацької тематики XVII-XVIII ст. – група літописів, укладених упродовж XVII-XVIII ст., в яких значну увагу звернуто на описи історії козацтва в Україні. Вони складають потужне літературне тло козацьких літописів Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла...

  19. Апофегма Апофегма ( грецьк. apoph ma thegma стислий виклад, влучне короткі оповідати про репліку чи витівку мудреця, митця, просто розумної, дотепної людини. Найпопулярніші герої А – діячі античного світу. Естетичним центром А. є кмітливість, мудрість, дотепність,...

  20. Аполог Аполог (грецьк. apologos – оповідь) – коротка морально-повчальна повість з підтекстом, близька до притчі. Героями тут виступають предмети, звірі, птахи, рослини. А. виник на Сході (“Панчатантра”, “Калила і Димна” та ін.), його елементи спостерігаються у...

ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ)
«
»