Я… – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено

Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти:

– Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. – Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя. Ліниво тяглася отара хвилин… На світі безліч таких, як я, Та я, їй-Богу, один. У кожного “Я” є своє ім’я, На всіх не нагримаєш грізно, Ми – не безліч стандартних “я”,

А безліч всесвітів різних. Ми – це народу одвічне лоно, Ми – океанна вселюдська сім’я. І тільки

тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони “я”.

Коментар

Вірш В. Симоненка – лірична сповідь поета про своє “я” – горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу “сіру слухняну масу”, бездумного “гвинтика” великої машини, що їде у якесь міфічне “світле майбутнє”. Кращі представники нації протестували проти цього, боролися, бо кожна людина – неповторна, і “Ми – не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних”. То ж треба навчитися поважати себе, тому що “тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони “я”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



Я… – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено


кар'єризм намагання зробити кар'єру
Я… – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено