ХРЕСТА В ДУШІ НОСИТЬ НЕ ВАЖКО (хрест)

Та чи не найбільшого розповсюдження не тільки у слов’ян, але й у багатьох інших народів набув хрест, що його носили на шиї. Він був поширений задовго до виникнення християнства та вважався надійним оберегом від “чорних” сил.

З усіх чотирьох сторін (магічність знаку вбачалась саме в його орієнтації на 4 сторони – знак Всесвіту; 4 виміри, 4 пори року, 4 стихії). Відомо, що глечики з хрестиками зустрічаються у скіфо-сарматській культурі II ст. до н. є. – II ст. н. є., в античній Греції, що доводить нехристиянське наповнення цього символу.

Зустрічаються вони й у середньовічній Європі, зокрема в ХІП-ХІУ ст. в Німеччині. Такі горщики мав право виготовляти не кожний, не рядовий гончар, а лише визнаний у своїй місцевості майстер, і тільки раз на рік у Зборну, або Федорову, суботу, тобто в першу суботу Великого посту, під час відправи “на Достойно”. Гончар сідав формувати ці горщики з першим дзвоном і робив їх стільки, скільки встигав до кінця служби, помічаючи кожний хрестиком. Як переказує Є. Спасська, “баби за ними страшенно побиваються”, бо в них буває найкращий збір вершків – на всю висоту шийки. Вірили також, що такий горщик захищає від наврочення,
від псування корів відьмами. Віра в “магічність” горщика відбивалась і на його матеріальній вартості: на базарі вони коштували ЗО коп., тоді як звичайні – 15 крп.

Здавна хрест вважався ще й емблемою вогню (бо форма хреста нагадує знаряддя для добування вогню), пізніше – сонця як вогню небесного. З вогнем пов’язане язичницьке уявлення про очищувальну, цілющу стихію. На Україні в Страсний четвер страсною свічкою, що приносили з церкви, на сволоках хати, над вікнами, дверима, на воротах випалювалися хрести. Знак цей наносили й на господарські будівлі, на речі хатнього скарбу, одяг з метою вигнати злі сили, очистити.

Для християнина хрест, благословення хрестом прирівнюється до Всевишнього заступника. Ось чому здавна ставили хрести обабіч доріг, на узліссях і в йолі, при річках та ставках, коло містків та на них.

Дерев’яні, часом кам’яні високі, простої форми, лише'” ді із зображенням Богоматері або Христа, вони часом огороджувались, іноді випадковими мандрівниками прикрашалися вінками з квітів, намистом або цінною річчю (“даю, аби ти дав”), бо люди свято вірили, що це разом із молитвою перед хрестом буде гарантом Божої милості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ХРЕСТА В ДУШІ НОСИТЬ НЕ ВАЖКО (хрест)


тарас шевченко заповіт скорочено
ХРЕСТА В ДУШІ НОСИТЬ НЕ ВАЖКО (хрест)