Главная ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ Хорей, або Трохей


Хорей, або Трохей

Хорей, або Трохей (грецьк. choreios, від choros – хор) – в античному віршуванні – триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. В силабо-тонічній системі – двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний.

Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, крім константи, що уможливлює варіювання пірихія. На початках розвитку силабо-тонічної версифікації в європейській ліриці X. вживався переважно в жанрі оди, звідки був витіснений ямбом. У сучасній українській поезії X., виникнувши на руїнах силабічного тринадцятискладника, – найпоширеніший віршовий розмір від кінця XIX ст., коли відбулася модернізація Шевченкового вірша, живленого фольклорною традицією (коломийки, шумки тощо). Найменш вживаний X. – одностопний:

На майдані пил спадає.

Замовкає річ…

Вечір.

Ніч (П. Тичина).

Двостопний X. спостерігається не часто, однак у творчості Г. Чупринки набув активного поширення:

З жалем, з болем

Понад полем

Крик розноситься чаїний.

Наче в давні

Дні безславні

Плач рабині

На чужині.

Зрідка звертаються автори і до тристопного X.:

Піднялися крила

Сонних вітряків,

І черешню білу

Вітер розбудив.

І війнув на книги,

Розметав листи…

Серце! Ти не з криги?

Не з заліза ти? (М. Рильський).

Чотиристопний X. – найпоширеніший розмір у сучасній

Українській ліриці: “

Тихо. Зорі потопають

В океані хмар і ночі,

Понад хвилі грім гуркоче,

По каютах скрізь дрімають (П. Карманський).

На відміну від чотиристопного X., п’ятистопний спостерігається не так часто:

В сотах мозку золотом прозорим

Мед думок розтоплених лежить,

А душа вклоняється просторам

І землі за світлу радість – жить! (Олена Теліга).

Цікавий приклад шестистопного X.:

Та замало буде тихої дороги.

Усміхнеться неня: “Ну і басурман!”

Налигаю місяць на срібляні роги,

Шкереберть на ньому полечу в туман (О. Близько).

Семистопний X. вживається впереміж з іншими стопами, частіше перехідного гатунку:

Гей, віків та віків,

Прокопитило карі навали,

Їхні печі впилися –

Алкогольний вогонь затуха…

Вони ж десь позавчора

Юних мамонтів сном годували

З свого сивого рубчикового фартуха (І. Драч).

Восьмистопний X., постаючи із сполуки двох віршів чотиристопного X. в одну ритмічну одиницю, вряди-годи трапляється у віршовій практиці:

Скільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка.

Шовковинками проміння перев’яже, обів’є.

Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко.

Всю жагу – зоревий трунок, п’яний трунок – ізоп’є

(В. Чумак).

X. може вживатися й у формі вільного вірша як вільний X. при різній кількості стоп у віршовому рядку та астрофічній будові, зберігаючи традиційне римування:

Має крилами Весна

Запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах…

Сяє усміхом примар

З-поза хмар,

Попелястих, пелехатих (М. Вороний).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Хорей, або Трохей


паола утевська

Related posts:

  1. Ямб, хорей та інші… Звідки ці назви? Найпоширеніші розміри в силабо-тонічній системі віршування – ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест. Ці назви походять з грецької мови. Так, слово “ямб” споріднене з власними іменами Ямб і Ямбі. Щодо цього існує дві версії. За першою...
  2. Віршовий розмір або Метр Віршовий розмір, або Метр (грецьк. – metron – міра) – поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового твору, власне – міра вірша, його загальна схема, і якою...
  3. Стопа Стопа – в силабо-тонічному віршуванні – це група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням у ній одного наголошеного і одного, двох або трьох ненаголошених складів. Від повторення стоп залежить розмір вірша....
  4. ВІРШОВІ РОЗМІРИ ЯМБ. ХОРЕЙ Українська література 6 клас ПРИКМЕТИ ВЕСНИ ВІРШОВІ РОЗМІРИ ЯМБ. ХОРЕЙ Основна ознака віршованої мови – це ритм. Він створюється завдяки чергуванням наголошених і ненаголошених складів. Розглянемо, як розміщені наголоси у поезії Максима Рильського “Пісні”. Для...
  5. Розмір вірша Розмір вірша – визначальна умова структурування вірша. Для тонічної системи (дольник, верлібр тощо) Р. в. характерний кількістю наголосів та розташуванням цезури, для силабічної (восьмискладник, десятискладник і т. п.) – кількістю складів. та їх місцем у...
  6. Трискладовий розмір Трискладовий розмір – в українському силабо-тонічному віршуванні – розмір, де при одному наголошеному складі розташовані два ненаголошених: – ∪ &#8746 (дактиль); ∪- &#8746 (амфібрахій); ∪ ∪ – (анапест). В античній версифікації Т. р. витворює сполука...
  7. Силабо-тонічне віршування Силабо-тонічне віршування (грецьк. syllаbe – склад і tonos – наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку. В...
  8. “Тихе небо понад дахом…” – Поль Верлен Поль Верлен ” Тихе небо понад дахом… “ Тихе небо понад дахом Синє та безкрає, Темні віти понад дахом Дерево схиляє. Дзвін ласкавий у повітрі Ніжно-ніжно плине, Десь на дереві в повітрі Чути зойк пташиний....
  9. Скорочено – ТИХЕ НЕБО ПОНАД ДАХОМ… – ПОЛЬ ВЕРЛЕН 11 КЛАС ПОЛЬ ВЕРЛЕН ТИХЕ НЕБО ПОНАД ДАХОМ… Тихе небо понад дахом Синє та безкрає, Темні віти понад дахом Дерево схиляє. Дзвін ласкавий у повітрі Ніжно-ніжно плине, Десь на дереві в повітрі Чути зойк пташиний....
  10. Метр Метр (грецьк. metron – міра, розмір) – внутрішній принцип організації віршованої мови, характеризований рисами квантитативності або квалітативності; термін поширений у силабо-тонічному віршуванні. Мовиться про ямбічний метр і т. п. М. вживається і для античної версифікації,...
  11. Віршована мова Віршована мова – ритмічно організоване мовлення, здійснене на основі конкретно-історичної версифікаційної (силабічної, силабо-тонічної, тонічної, коломийкової) системи, відмінне від прози. Найчастіше використовується в ліриці....
  12. Віршування або Версифікація Віршування, або Версифікація (лат. versus – вірш та facio – роблю) – 1) мистецтво виражати свої думки у віршованій формі; 2) система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що...
  13. Гліконівський вірш або Гліконей Гліконівський вірш, або Гліконей (від давньогрецьк. поета Глікона) – в античній версифікації – восьмискладовий силабо-метричний вірш за схемою ∪ &#8746 -/∪ &#8746 -/∪ &#8746. Поширювався у ліриці та хорах трагедії, подеколи у сполуці із ферекратовим...
  14. Систола Систола (грецьк. Systole – скорочення) – поява наголошеного складу в тій позиції, де за розміром силабо-тонічного вірша має бути ненаголошений склад: Хто може випити Дніпро, Хто властен виплескати море, Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре,...
  15. Гіперметрія Гіперметрія (грецьк. hyper – понад та metron – міра) – перевищення кількості складів у стопі метричного вірша, наявність у ній зайвих складів: І виходжа на росяний майдан Весільне коло молодих древлян, – Слов’янських зельних піль...
  16. Анакруза Анакруза (грецьк. andkrusis – відштовхування) – слабкі ненаголошені склади, що передують першому метричному наголосу. У силабо-тонічному віршуванні при хореях та дактилях А. буває нульова, при ямбах та амфібрахіях – односкладова, при анапесті – двоскладова. Внутрішня...
  17. Ритурнель Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім...
  18. Леонінський вірш, або Леонін Леонінський вірш, або Леонін (очевидно, за ім’ям латинського поета Лео, XII cm.) – гекзаметр чи пентаметр, де всупереч традиції античної поезії, яка не відала рими, певні піввірші зазнавали римування, зокрема у Вергілія та Овідія. Л....
  19. Хоріямб Хоріямб – в античній версифікації – чотирискладова (шестиморна) стопа, що складається з хорея і ямба (- ∪ ∪ – ). В українській силабо-тонічній системі X. умовно називається сполука хорея та ямба, що трапляється при відхиленнях...
  20. Пентаметр Пентаметр (грецьк. pentаmetros – п’ятимірник) – в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра, складається із 2 1/2 та 2 1/2 дактилічних стоп. Піввірші розмежовані цезурою. Заміна дактилів спондеями дозволяється лише у першому...
  21. Ксенії Ксенії (грецьк. хеnіа – гостинність) – в античній поезії – лаконічні дотепні вірші з похвалою на чиюсь адресу. Найпопулярнішим автором К. вважається римський поет Марціал. Зверталися до цього жанру Й.-В. Гете, Ф. Шіллер. У сучасній...
  22. Метафора Метафора (грецьк metaphora – перенесення) – найпоширеніший троп поетичного мовлення, заснований на схожості, аналогії, іноді – контрасті явищ. Використовується для розкриття сутності одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю. Метафора буває простою...
  23. Просодія Просодія (грецьк. prosodia – наголос, приспів) – розділ віршознавства, що містить класифікацію метрично важливих складників віршованого мовлення. Так, у силабо-тонічному віршуванні П. визначає наголошені та ненаголошені склади тощо....
  24. Акаталектика Акаталектика (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, та katalektikos – усічений) – відповідність клаузули метричній структурі вірша, дотримання його схеми. Так, в акаталектичному ямбічному рядку два останні склади адекватні стопі ямба (константа): “Страшні слова,...
  25. Двоскладові розміри Двоскладові розміри – віршові розміри у силабо-тонічній системі, в яких ненаголошені склади чергуються з наголошеними у парному (ямб) та непарному (хорей) аспекті, витворюючи двоскладові групи (стопи). Оскільки в українській мові ненаголошені склади переважають над наголошеними,...
  26. Аристофанів рядок Аристофанів рядок – в античному віршуванні – силабо-метричний двоскладовий віршовий рядок на десять мор, який, очевидно, розвинувся з гліконівського. Самостійно не вживався, траплявся в пісенних частинах комедій Аристофана....
  27. Тонічна система віршування Тонічна система віршування (грецьк. tonos – наголос) – система віршування, яка грунтується на сумірності наголосів у віршорядках (ізотонізмі), а також на їх варіативній рівномірності – впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка: він може...
  28. Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -∪ ∪/- ∪. Названий на честь фінікійського божества Адоніса....
  29. Акцент ритмічний Акцент ритмічний – наголос на сильному місці стопи у силабо-тонічному віршуванні, де наголошені склади чергуються через строго визначені інтервали (для ямба – перші, хорея – другі склади), збігаючись із смисловим наголосом поетичного мовлення....
  30. Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та...
Хорей, або Трохей
«
»