Хокку – поезія згадки, пізнання душевного перевтілення

Старовинна класична поезія Японії народилася з народної пісні. Перейшовши в літературу, вона не втратила своєї гармонійно-музичної основи. Хокку – неримований тривірш, рядки якого складаються відповідно з 5, 7 і 5 складів, – від прози його відрізняє ритм.

Як поетичний жанр хокку сформувалося ще в XІІІ – XІV столітті, відокремившись від танки . У перекладі з японської “хокку” означає “початкова фраза”. Для цих віршів характерні лаконізм та глибина змісту. Основна тема хокку – нерозривна єдність природи й людини. Японці

надзвичайно люблять природу.

У них існують навіть обряди милування весняними квітами сакури, осіннім місяцем, раннім снігом.

Перед цією розквітлою сливою, здається, й бик би замукав першу пісню весни. М. Басьо

Пізнаючи природу, людина пізнає себе як частинку Всесвіту. Скільки різноманітних рослин в природі і стільки ж неповторних людей.

Скільки різних трав! І в кожної – свої квіти. Оце і є подвиг. М. Басьо

Не втратити свою індивідуальність у вирі життєвих негод – ось чи не головне завдання людини в цьому світі.

У скількох снігах залишилися самі собою соснові гілки! М. Басьо

Майстри хокку вважали,

що у вірші обов’язково повинно бути сабі – прекрасне і пронизливо-сумне почуття самотності, прояви якого японські поети бачили в природі, повсякденному житті, побуті. Тільки на самоті людина може поринути в глибини своєї душі.

Метелик літає. Одна-однісінька тінь на всьому полі. М. Басьо

Людині властиво згадувати своє минуле, переживати знову й знову події, що запали в серце. Найкраща пора життя – молодість, котра виблискує яскравими барвами мрій, сподівань, але вона так швидко минає…

Соловей улітку в заростях молодого бамбука оплакує старість свою. М. Басьо

Відчуваючи свою єдність із природою, японські поети перевтілюються в хмарки, дерева, птахів. Холодно не тільки надворі, а й у душі, якій неспокійно у життєвому морі.

Така холодна вода! – Ніяк не може заснути Чайка на хвилях. М. Басьо

Мудрі хокку навчають нас пильніше вдивлятися в навколишній світ, через нього пізнавати свою душу, відчувати нероздільну єдність з усім живим в природі, любити все, що є в цьому світі, бо навіть найменша комашка чи рослина так само безцінні і важливі, як і людина.




Хокку – поезія згадки, пізнання душевного перевтілення


твір про зиму 5 речень
Хокку – поезія згадки, пізнання душевного перевтілення