ВОРОБКЕВИЧ СИДІР (ІСИДОР)
ВОРОБКЕВИЧ СИДІР (ІСИДОР) (псевд. – Данило Міака, Сирота з Буковини, Ісидор В. та ін.; 05.05.1836, Чернівці – 19.09.1903, там само) – письменник і композитор, редактор, культурний діяч, педагог, диригент.
Правнук литовського шляхтича Скульського Млаки де Оробко. Походив із сім’ї вчителя богослов’я. З 10-літнього віку його, вже сироту, у м. Кіцмані виховував священик – дід і бабуся – носії українського фольклору. Ще тоді захопився романтикою козаччини, що пізніше стала об’єктом літературних писань. У гімназійний період (у Чернівцях
Пожвавленням діяльності майстра слова й музики позначений період після переїзду до Чернівців, де він дістав посаду вчителя співу. Перший духовий музика на Буковині здобував освіту у Відні, потім керував хорами, мав титул професора богослов’я в Чернівецькому університеті й сан архіпресвітера-ставрофора. Був вихователем одного з засновників румунської музики Ч. Порумбеску та українського композитора й музикознавця Є. Мандичевського, автором підручників із співів для народних шкіл. Написав близько ста мелодій на власні тексти (“Над Прутом”, “Заграй ти, цигане старий”), спорядив прекрасною музикою поезії Т. Шевченка (“Минають дні” та Ін.), І. Франка (“Ой ти, дівчино, з горіха зерня”), М. Шашкевича, Ю. Федьковича. Був першим головою Руського літературного товариства, ініціатором заснування журналу “Буковинская зоря”, видавцем альманаху “Руська хата” (1877), речник ідеї єднання всіх українських земель, що зміцнилася після відвідання Києва 1874 р.
“Один із перших жайворонків нової весни нашого народного відродження” (І. Франко), Воробкевич-лірик вирізняється багатством життєвих спостережень, простотою вислову. Добрий знавець побуту різноманітних етносів Буковини, тонкий романсист і епік-баладник, він поєднував романтичні риси з реалістичними. Джерелом епічних “дум” про батальні події з життя козацтва XV – XVII ст. були авторова “любов к неньці – Україні, козацтву”, “степам, курганам – могилам”, історіографічні праці. Більшість творів до сьогодні не передруковувалася з огляду на їх буцімто художню слабкість. Проте на користь їх свідчать батальна динаміка, ліро-драматична стихія і дійовий патріотизм (“Мурашка”, 1865), козацький гумор викладу (“Козак Торба”, 1871), галерея героїчних образів Підкови, Нечая, Наливайка.
С. Воробкевич створив і значні за обсягом поеми “Нерон”, “Клеопатра”, “Іван Грозний”. Добру майстерність виявив поет у жанрах ліричного “портретування” (“Марійка з Розтік”, “Гарна волошка”), елегії (“Старий млин”), пісні (цикл “Пісні без назв”), романсу (“Дівчино чорноброва”), думки, що оскаржує особисту чи соціальну недолю (цикл “Думки”), оповідання (“Скам’яніла багачка”). Збагатив поезію довершеними пейзажами, висвітливши й новочасну антиномію “цивілізація – природа” (“Плакучий ліс”). Короною лірики є вірші про любов до рідного краю (“Моя Буковина”, “То наші любі високі Карпати”, “Буковина дорога!”), відродження “русинів” (“Збудилась Русь”, “Руська піснь”), відданість “мові рідній, слову рідному” (“Рідна мова”). Саме такого роду писання Воробкевича “були загально знані… будили любов і до всего народу, і до тіснішої вітчизни, Буковини, скріпляли духа земляків в тяжкі часи, вказували на недолю народу” (О. Маковей), виховували молодь. “Запізнілим” романтиком Воробкевич залишився вірним козакофільству (поеми “Паволоцький полковник” й “Іван Орленко”, епічний вірш “Смерть і гріб Б. Хмельницького”, надруковані в “Буковинському православному календарі” на 1889-1891 рр.), “поетичному язичництву” народу (балади “Русалка Черемша”, 1889 і “Вівчарева полонина”, 1893), культивуючи й біблійні мотиви, естетично трансформуючи кобзарські “наспіви” (архівний цикл “В пам’ять нашим кобзарям”), 1901 р. у Львові завдяки І. Франку вийшла єдина прижиттєва збірка поета “Над Прутом”.
Художню прозу С. Воробкевича складають оповідання й повісті романтичного й реалістичного плану. Тематика її доволі розмаїта – наділені фольклорно-етнографічними аплікаціями історичні колізії (“Турецькі бранці”), реалістичний зріз гуцульського життя (“Суджена”, “Ідилія”, “Олена”), сатиричні розповіді про сільську владу, пастирів (“Амброзій Остапкевич”, “Вимуштруваний кінь”), повістки з життя інтелігенції (“Хто винен?”, “Що людей єднає?”). Боротьба південних слов’ян проти турецької кормиги відображається в героїко – романтичному оповіданні “Месть чорногорця”, циклі “З нещасної Болгарії”, баладі “Драгоманка”. До кращих епічних творів письменника належить цикл гумористичних оповідань про “дивні порядки і чудні звичаї” містечка Безглуздів та його “мудрих мешканців”, об’єднаних спільним заголовком “Сміховинки” (“Чому Яремко Головатий став начальником Безглуздова”, “Як безглуздівці ставили млин” та ін.). Проза Воробкевича – свого роду сполучна ланка регіонального письменства між Ю. Федьковичем і О. Кобилянською.
У 70 – 80-ті роки С. Воробкевич написав 18 п’єс для театру товариства “Руська бесіда”. Вони напрочуд пісенні й музикальні (мають неодмінні пісенні вставні “номери”, що іноді заживали самостійного існування), нерідко дидактичні (“Убога Марта”). З-під пера драматурга вийшли також перші українські оперетки: “Три грації” (1874), “Золотий мопс” (1879), “Пані молода з Боснії” (1880), “Пан мандатор”, популярна мелодрама “Гнат Приблуда” (обидві – 1882). Одним із перших він драматично відтворив життя і змагання робітництва (“Блудний син”). Його п’єси були репертуарними, мали успіх, але друком не виходили. До багатьох із них він створив і лібрето, й музику.
С. Воробкевичу належать і музикознавчі статті (цикл “Наші композитори” – про М. Вербицького, М. Глинку та ін.), нарис “Мошул Николай Сучавський” (про славнозвісного скрипаля), три томи духовних проповідей.
Літ.: Гнатюк В. Ізидор Воробкевич // Літ,- наук. вісн. 1903. Т. 24. Кн. 8; Загайкевич М. П. Музичне життя Західної України другої половини XIX ст. К., 1960; Франко І. Передмова (до вид.: Данило Млака (Ізидор Воробкевич) над Прутом) // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1982. Т. 33; Бондар М. П. Поезія пошевченківської епохи. К., 1986.
В. Погребенник
ВОРОБКЕВИЧ СИДІР (ІСИДОР)
панас мирний лихі люди скорочено
Related posts:
- СИДІР ВОРОБКЕВИЧ Український письменник і композитор, музично-культурний діяч і православний священик на Буковині, педагог і редактор часописів Буковини, художник – така багатогранна діяльність Сидора Воробкевича, що мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич,...
- РУСЬКА БЕСІДА “РУСЬКА БЕСІДА” – українська громадська культурно-освітня організація на Буковині. Заснована 26 січня 1869 р. з метою представництва та охорони прав українців під румунською владою. Перший голова – О. В. Продан, найвизначніші діячі – С. Воробкевич,...
- Буковинська зоря “Буковинська зоря” – перший український часопис, що виходив на Буковині 1870-71, писаний штучною церковнослов’янською мовою. Видавцем “Б. з.” був І. Глібовицький, авторський колектив складали С. Воробкевич, І. Мартинович та ін....
- Галичанин “Галичанин” – літературно-художній та науковий збірник, що виходив у Львові (1862-63) за редакцією Я. Головацького та Б. Дідицького (з’явилося 4 числа). Тут друкувалися твори як галицьких, так і наддніпрянських письменників (М. Устиянович, Ю. Федькович, П....
- Багаття “Багаття” – літературно-художній альманах, упорядкований і виданий І. Липою в Одесі 1905. Містив поетичні, прозові твори письменників Галичини, Буковини, Наддніпрянської України. Засвідчив єдність українського літературного процесу, розкрив досягнення українського художнього слова в жанрі поезії та...
- Рідна школа “Рідна школа” – орган педагогічного товариства “Рідна школа”, ілюстрований освітньо-педагогічний “часопис для всіх”, виходив у Львові щотижня протягом 1932-39 за редакцією 1. Герасимовича, М. Струтинського та ін. Присвячений справам виховання і освіти. Обстоював право українців...
- Рідна стріха “Рідна стріха” – ілюстрований літературний збірник, упорядкований Василем Лукичем (псевдонім В. Левицького) і виданий 1894 у Львові коштом товариства “Просвіта”. До нього включені художні твори різних жанрів, що друкувалися в календарі товариства “Просвіта” на 1894....
- Руська хата “Руська хата” – український літературний альманах, виданий на громадських засадах у Чернівцях 1877 заходами С. Воробкевича (літературний псевдонім Данило Млака). Репрезентував насамперед твори українських письменників Буковини: Ю. Федьковича (написані в народнопісенному ключі вірші “Явір”, “Де...
- Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика “Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика (1874-1904)” – збірник на пошану письменника і громадсько-культурного діяча. Вийшов 1905 у Львові заходом ювілейного комітету, до якого входили В. Стефаник, М. Лозинський та ін. Відкривається портретом ювіляра, фотографіями його...
- Веснянки Веснянки – вид календарно-обрядових пісень. Це життєрадісні, з яскравою і багатою поетикою, розмаїттям мотивів, насамперед любовних, пісні. У Галичині це – гагілки, гаїлки, ягівки, магілки, гагалівки, лагойолки, “галя” та ін., які відрізняються від В. тільки...
- На шляху “На шляху” – літературно-художній альманах молодих авторів, виданий у Чернівцях 1906 студентським товариством “Союз” з нагоди тридцятиріччя його заснування. Включає: вірші, новели,, оповідання дев’ятнадцяти письменників з Буковини, що виступили в літературі наприкінці 90-х XX ст.,...
- Жовнірські пісні Жовнірські пісні – народні пісні суспільно-побутового циклу про вояцьке життя примусово рекрутованих українців до царського та цісарського військ. Слово “жовнір”, “жовняр” прийшло в Україну через Польщу із середньовічної Європи, де наймані вояки за службу отримували...
- “Картина з життя Буковини” О. Кобилянська У повісті “Картина з життя Буковини” О. Кобилянська виразно демократизує свою героїню, але позбавляє її вищих духовних інтересів, що були притаманні Гортензі та Ядвізі. Життя сироти Агнеси, прийомної дочки нотаріуса, проходить безрадісно. Воно сповнене важкої...
- Наймитські пісні Наймитські пісні – тематичний цикл станової (суспільно-побутової) народної лірики, що відображає настрої, умови побуту і соціальний стан наймитів у селянських господарствах, особливо після скасування панщини, коли багато селянських родин, т. зв. дворових, залишилися без землі...
- Зерна “Зерна” – літературно-наукові збірники, виходили у Чернівцях як додатки до газети “Буковина” (1887-88). Містили художні твори, популярні статті з історії Буковини, на громадсько-культурні теми. Літературну вартість збірників визначають насамперед Франкові переклади болгарських народних пісень, твори...
- Колодчанські пісні Колодчанські пісні – цикл жартівливих гаївок-веснянок, дівочих передражнювань хлопців під час весняно-літніх забав і розваг молоді, що мали узагальнену назву “Вулиця”. Молодіжна громада, яка складалася з парубочого та дівочого станів, у таких забавах налагоджувала свої...
- Буковинський журнал “Буковинський журнал” – громадсько-політичний, літературно-мистецький і науково-освітній часопис, видається у Чернівцях “з 1992. Журнал вперше в Україні опублікував низку творів художньої літератури і документалістики, заборонених в часи тоталітаризму: “Апостол черні” Ольги Кобилянської, антимосквофільську статтю “Щоб...
- Буковинський альманах “Буковинський альманах” – літературно-художній і публіцистичний збірник, виданий у Чернівцях 1885 в пам’ять десятилітнього існування товариства українських студентів “Союз”, заснованого при товаристві “Руська бесіда”. Члени “Союзу” повинні були, зайнявши “поважне місце в суспільності”, завжди і...
- Руський співаник “Руський співаник” – збірка народних пісень, творів українських поетів, що стали народними піснями, упорядкована К. Паньківським і видана у Львові 1888 товариством “Просвіта”. Один із перших українських пісенників. Мав “Переднє слово” упорядника, вірш Б. Кирчіва...
- “Сонети до Орфея” – вершина творчості поета Р. М. Рільке Давньогрецький міф про Орфея. Орфей – давньогрецький співак, музикант. Мав магічну силу – його спів підпорядковував людей, звірів, богів. Володар світу мертвих Аїд, зачарований співом Орфея, обіцяє повернути його улюблену Евредіку зі світу померлих, але...
- З-над хмар і з долин “З-над хмар і з долин” – літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 в Одесі. Репрезентував поетів і прозаїків Галичини, Буковини та Наддніпрянщини кінця XIX – початку XX ст., які належали до різних течій...
- Думка (дума) Думка (дума) – жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту у тогочасних...
- СПІВОМОВКА Співомовка – невеликий вірш сатиричного або гумористичного змісту, в основі якого лежить народний анекдот, приказка. Жанрові особливості твору такі: описується один комічний чи трагікомічний випадок, події зображуються стисло, динамічно. Героїв небагато. Кінцівка – дотепний афористичний...
- ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН (псевд. – Любарт Горовський, Подоляк, Лосун, Щипавка; 24.04.1846, с. Більче-Золоте Борщівського р-ну Тернопільської обл. – 29.11.1919, Львів) – філолог, педагог, письменник, природознавець. Закінчив філософський факультет Львівського університету (1868), природничі курси в Кракові (1874)....
- Заробітчанські пісні Заробітчанські пісні – тематична група станових (суспільно-побутових) пісень, мотиви яких пов’язані з життям та умовами праці сезонних робітників, “строкарів” на поміщицьких ланах, пасовиськах, промислах” в артілях та ін. Тимчасове заробітчанство поширилося після скасування кріпацтва у...
- Співомовки РОЗДІЛ ІV. РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 6. ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ 6.6.Співомовки Співомовка – невеликий вірш сатиричного або гумористичного змісту, в основі якого лежить народний анекдот, приказка. Жанрові особливості твору такі: описується...
- Хвиля за хвилею “Хвиля за хвилею” – літературно-художній альманах, упорядкований і виданий Б. Грінченком у Чернігові 1990 коштом чернігівського мецената І. Череватенка. Представляє поезію та малу прозу кінця XIX ст. Відкривається програмним твором В. Самійленка “Не вмре поезія”...
- Буковина “Буковина” – українська громадсько-культурна газета, орган буковинських народовців. Виходила в Чернівцях заходом товариства “Руська бесіда” протягом 1885-1910 спочатку двічі на місяць, 1892-95 – як тижневик, 1895-97 – чотири рази на тиждень, згодом – тричі на...
- Гайдамацькі пісні Гайдамацькі пісні – історичні пісні часів визвольної боротьби проти польського і московського гніту у XVIII – на початку XJX ст. в Центральній та Лівобережній Україні. Назву дістали від слова “гайдамака”, яке в турецькій мові означає...
- Нова рада “Нова рада” – літературно-художній альманах, виданий 1908 за редакцією М. Старицького, Олени Пчілки, Людмили Старицької-Черняхівської, І. Стешенка заходом Київського літературно-артистичного товариства. Один із найповажніших за змістом, Найавторитетніших за автурою альманахів. “Н. р.” була своєрідним продовженням...