Головна ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ ВОЛХВИ



ВОЛХВИ

 

ВОЛХВИ – давньоукраїнські жерці, служителі язичницького релігійного культу. Носії стародавньої української культури й духовності, народної медицини, знань з астрономії, математики, географії, будівництва тощо. Володіли, як правило, багатьма мовами, зокрема арабською, латинською, грецькою, німецькою, вірменською та ін. Сприяли розвиткові торгівлі, ремесел, налагодженню дипломатичних стосунків давніх українців з сусідніми народами.

Дбали про духовний рівень давніх українців, про будівництво капищ та дотримання язичницького календаря,

про охорону священних лісів, гаїв, рік. Першофілософи цивілізованого світу. Створили вчення про Деміурга – Першотворця землі і всього довколишнього світу – пришельця з далеких галактик (див. ОКО).

Творці стародавнього українського письма, кількох давньоукраїнських докирилівських абеток (трипільська, “Іванове письмо”, “буквиця” та ін.). Автори “Велесової книги”, Аскольдового літопису.

Ще за трипільської доби (IV тисячоліття до Р. X.) В. створили демографічну концепцію, котра не дозволяла перенаселяти наддніпрянські регіони, де мешкали багатодітні племена й родини. Внаслідок цього щотрироки

влаштовували жеребкування, за допомогою якого формувалися молоді общини ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ “НА НОВІ ЗЕМЛІ”. Так під проводом В. давньоукраїнські племена й общини заселяли Індію, Месопотамію, Малу Азію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, о. Кріт, Західну Європу. В. сприяли повній колонізації Балкан.

Володіли секретом довголіття та лікування травами, що оберігало давніх українців до 988 р. від епідемій і хвороб.

Створили астрологічну медицину (лікування людини з врахуванням планет і зірок тощо), знання з якої були втрачені після 988 р.

В. повсякчас і суворо дбали про дотримання законів ВІЧА.

Про В. вперше згадує Біблія (Новий Завіт).

З 988 р. В. зазнають фізичного знищення, всілякого гоніння й переслідувань.

Очолювали антифеодальні народні виступи з метою обмежити монархічну владу князів, відродити владу віча та язичницьку віру. Повстання В. жорстоко придушувалися (Суздальське повстання 1024 р., Київське повстання 1068- 69 рр. та ін.).

З винищенням волхвів були втрачені наукові знання українців з національної історії, культури, космології, міфології, філософії, народної медицини, екології, технології ряду ремесел тощо. 988 рік став початком екологічної та демографічної кризи на Україні. (За Л. Силенком та П. Трощиним).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ВОЛХВИ


сочинение летом в лесу

Related posts:

  1. ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК) ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК)- у давніх українців (згодом – і в давніх білорусів) свято ЛЯЛІ, дівочі хороводи, танки тощо. Зібравшись на лузі, дівчата обирали вродливу подругу, одягали її в білий одяг, клали на голову вінок. Садовили її...

  2. ДОДОЛА ДОДОЛА – у давніх українців иаивродливіша в селі дівчина, яку обирали “нареченою” Перуна, дівою вогню, головною фігурою на святі Громовержця, під час накликання дощу і т. д. У давніх сербів Д. – богиня рослинності, образ-тотем,...

  3. ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ) ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ) – “хатнє” божество, що, за повір’ям, опікується життям усієї родини, яка мешкає купно, під одним дахом. За уявленнями давніх українців, мешкав, як правило, на горищі (на лежаку). Зображувався (уявлявся) обов’язково...

  4. ЛЯЛЯ (ЛЕЛЯ) ЛЯЛЯ (ЛЕЛЯ) – У давніх українців (згодом – у давніх білорусів) донька або посестра ЛАДИ. Свято Л. відбувалося 22 квітня, чим завершувалися торжества заклинання й зустрічі ЛАДИ-весни. (За М. Слободянюком)....

  5. СВЯТІ ОБЕРЕГИ Наш оберіг ішов із землі. Коли нас скіфами ще звали. І талісман той берегли, І щастя в доленьці шукали. Або коли була війна, І ворог йшов на схил Дніпровий, Чи то котилася чума, Чи хтось...

  6. КОЛЯДА КОЛЯДА – давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців – КОЛЕНДА, молдаван та румунів – КОЛИНДА). Один із найбільших та найшанованіших персонажів’міфології українців. Ім’я походить від слова КОЛО – стародавньої...

  7. СВІТОВИД (СВІТ, СВІТЛО) СВІТОВИД (СВІТ, СВІТЛО). 1. За космогонічними поглядами стародавніх українців, первісна матерія чоловічої статі, що, поєднавшись з первісною матерією жіночої статі (ВОДА, ДАНА), утворила всі речі на землі. (За Я. Головацьким). 2. Бог гостинності у наддніпрянських...

  8. БАГАН БАГАН – у давніх українців, зокрема у волинян, та в давніх білорусів божество, що дбає про домашню рогату худобу, охороняє її від хвороб, сприяє доброму приплодові. За непошанування його Б. в гніві своєму робить тварин...

  9. БАБА БАБА – одне з найстародавніших і найбільших божеств у прото-українців (кам’яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік). Богиня життя, родючості, здоров’я, вагітних, мисливців. Культ Б. розвинувся за часів матріархату. Капища Б. містилися...

  10. ВОДА ВОДА – за космогонічними поглядами давніх українців – первісна матерія жіночої статі, що, поєднавшись з первісною матерією чоловічої статі (СВІТ, СВІТОВИД), утворила струмки, ріки, ліси, трави та інші речі на землі. (За Я. Головацьким)....

  11. ОГОНЬ (ВОГОНЬ) ОГОНЬ (ВОГОНЬ). 1. За найстародавнішими космологічними поглядами давніх українців – первісна матерія чоловічої статі, що, поєднавшись з ДАНОЮ, утворила Любов, Землю та всі речі на ній. (За Я. Головацьким). 2. Стихія, що її з давніх-давен...

  12. ТРАВА ТРАВА – рослина-тотем давніх українців. За легендою, Т. утворилася від кіс вродливої дівчини, яка загинула через свою безрозсудливість, нешанобливість до матері чи до старших родичів. (За Я. Головацьким)....

  13. Акаталектика Акаталектика (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, та katalektikos – усічений) – відповідність клаузули метричній структурі вірша, дотримання його схеми. Так, в акаталектичному ямбічному рядку два останні склади адекватні стопі ямба (константа): “Страшні слова,...

  14. ЖИВА (ЦИЦА) ЖИВА (ЦИЦА) – богиня життя, жіночого щастя в давніх українців, їй поклонялися безплідні жінки. Сприяли добрим пологам. Згідно з повір’ям – принесла протоукраїнцям перше зерно жита. (За П. Трощиним)....

  15. КАПИЩА (КОНТИНИ, ХРАМИ) КАПИЩА (КОНТИНИ, ХРАМИ) – язичницькі, здебільшого дерев’яні, культові споруди та місця для вшанування богів, жертвоприношень, різних треб тощо. Як правило, К – за будь-якого розміру поділялися на дві половини – передню (простору, для язичників) і...

  16. Поетична вільність, або Поетична ліцензія Поетична вільність, або Поетична ліцензія (лат. licentia poetica) – свідоме, частіше мимовільне порушення мовного ладу у віршах задля дотримання віршового розміру. Здебільшого це стосується наголосу: Престоли давніх божищ впали І стратили весь чар прикрас, Цінні...

  17. СТРИБОГ (СТРИБАЙЛО, ПОСВИСТАЧ) СТРИБОГ (СТРИБАЙЛО, ПОСВИСТАЧ) – бог вітрів. За поетичною уявою давніх українців – неврівноважений літун з бородою та батогом, яким він поганяє свої вітри. У широчезних шароварах, що служать йому за вітрила. Згідно з повір’ям, його...

  18. ЄГИПЕТСЬКІ МІФИ МІФИ НАРОДІВ СВІТУ ЄГИПЕТСЬКІ МІФИ Єгипетська міфологія почала формуватися в IV тис. до н. е. Міфи давніх єгиптян були пов’язані з віруваннями людей. У кожній провінції вірили у своїх богів і по-різному пояснювали світ і...

  19. СЛАВІЯ СЛАВІЯ – легендарна земля давніх українців. Згадується в працях арабських географів-мандрівників Ал-Балхі, Ал-Істархі, Джайхані та ін. як одне з трьох царств України-Русі. На думку вчених, С. займала територію сучасного Переяслав-Хмельницького району на Київщині. Є припущення,...

  20. ВЕДМІДЬ ВЕДМІДЬ – звір-тотем у давніх українців. За легендою, В. походить від людини. На думку академіка Б. Рибакова, за часів первісних мисливців палеоліту та мезоліту існував культ В., а також культ ведмежої лапи, напівлюдини-напівведмедя, що було...

  21. БУК БУК – дерево-тотем у гірських племен давніх українців. Зокрема, його обожнювали КАРПИ – велике давньоукраїнське плем’я, що дало назву горам Карпатам. Поклонялися Б. під час свята БАДНЯКА. Суворо заборонялося вирубувати молодий Б. Старі дерева рубали...

  22. ЧУР (ЦУР, ШУР) ЧУР (ЦУР, ШУР) – один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців “домашніх” богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду. Іноді уявлявся та зображувався у вигляді вогню, що...

  23. АЛАТИР-КАМІНЬ, АЛАІАН, АЛТАР, ОЛТАР, ВІВТАР АЛАТИР (АЛАТИР-КАМІНЬ, АЛАІАН, АЛТАР, ОЛТАР, ВІВТАР). І. Священний “живий” камінь, що лежить у ВИРІЇ1 під “першодеревом світу” ПРАДУБОМ. За легендою, А. походить від яйця, котре зніс першобог давніх українців СОКІЛ-РОД. А. уособлює могутність і невмирущість...

  24. Поетизм Поетизм – слово або зворот особливого естетичного змісту, яке. витворює специфічне враження, породжує стан духовного. , піднесення. Це можуть бути назви різних міфічних істот (німфа, пан, див, мавка тощо), явищ природи (весна, гроза, “бабине літо”...

  25. ЦМОК (ЗМОК) ЦМОК (ЗМОК) – бог хатнього добробуту, родинного вогнища у давніх українців, згодом у білорусів. Зображувався у вигляді змії, що символізувала блискавку. Згідно з повір’ям, мав серед людей своїх улюбленців, до яких приходив у вигляді курки,...

  26. Скорочено – МІФОЛОГІЯ МАЙЯ – МІФ ПРО ВИНИКНЕННЯ СВІТУ У РІЗНИХ НАРОДІВ 6 КЛАС МІФ ПРО ВИНИКНЕННЯ СВІТУ У РІЗНИХ НАРОДІВ МІФОЛОГІЯ МАЙЯ Спочатку були тільки море і небо. Потім прокинулися боги – пернатий змій Кукумац і Хуракан, або Серце неба. Вони повільно, не поспішаючи, створили Землю,...

  27. КОРОВИ КОРОВИ – священні тварини в давніх українців. За старовинним міфом, Чорнобог підступними засобами полонив сонного Перуна, зв’язав його і заховав у найглухіших нетрях свого підземелля. Доки ‘ ТУР і ЧУР ходили визволяти Громовержця, на Землі...

  28. Світ фантазії та мудрості Міфи – це найстародавніші розповіді про навколишній світ. Слово “міф” має грецьке походження, відповідає українському слову “оповідь”, “байка”, “переказ”. У міфах відбилося уявлення наших предків про різноманітні явища природи, походження життя на землі. В них...

  29. ЗЮЗЯ ЗЮЗЯ – бог зими у давніх українців, згодом у білорусів. Зображувався у вигляді діда невеликого зросту, з білим волоссям та довгою сивою бородою. Ходить, згідно з повір’ям, босоніж, без шапки, в білому кожусі. У руці...

  30. Афереза Афереза (грецьк. apheresa – букв.: позбавлення) – утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури. Яскравим прикладом застосування А. є поезія П. Тичини: Приїхало до матері да три сини,...

ВОЛХВИ
«
»