Внутрішня форма слова
Внутрішня форма слова – певні особливості зв’язку звукової будови слова з його первісним значенням; спосіб структурної та семантичної мотивованості слова іншими словами. Інакше кажучи, В. ф. с. – це первісне (етимологічне) значення, що виникає з опорою на якусь названу словом ознаку (не обов’язково суттєву) предмета або явища. Наприклад, назва лободи “мучинець” є похідною від слова “мука” і зумовлена тим, що стебло та листки рослини вкриті борошнистим нальотом. За О. Потебнею, В. ф. с. засвідчує, як людині уявляється її власна думка. У похідних словах, які в мові структурно та семантично мотивуються іншими словами, В. ф. с. є прозорою. Іноді подібний зв’язок із різних причин затемнюється, втрачається, а отже, втрачається і В. ф. с. Так, наприклад, сьогодні уже досить важко сприймається те, що за походженням лексеми “кінець” і “початок” є спільнокореневими. Це виявляє етимологічний аналіз. На поняття “В. ф. с.” спираються і при розкритті природи поетичного (образного) слова. На погляд Г. Винокура, образними є слова, які мають В. ф. При цьому В. ф. с. трактується як здатність загальномовного словесного значення ставати своєрідним виразником іншого поетичного (образного) змісту, що виникає в художньому творі. Це пов’язано з тим, що узвичаєні назви одних предметів починають уживатися як назви інших об’єктів. У даному випадку не йдеться тільки про традиційне метафоричне перенесення, яке лежить в основі тропів і є яскравим виявом В. ф. с. Суть полягає в тому, що в художньому мовленні поетичний (віддалений) зміст (не лише при метафоричному перенесенні, а й поза ним) ніколи не обмежується буквальним (словниковим, ближчим) змістом слів. Цей поетичний зміст грунтується на загальномовних словесних значеннях, виражається за їх допомогою, тобто внаслідок естетичних перетворень семантики один зміст стає формою іншого (образного) змісту (див.: , ).
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Внутрішня форма слова
твір в публіцистичному стилі про друзів
Внутрішня форма слова