Вивчення поезії Пушкіна

Хлопчик з кучерявим волоссям, смуглявим обличчям і великими жвавими очима – таким був у дитинстві і юності найгеніальніший з російських поетів – Олександр Сергійович Пушкін. . Сашко дуже полюбляв бешкетувати. Від його витівок частенько весь будинок ходив ходуном: то він зображав домового з рогами, то скакав мавпою заморською, то півнем співав… Але раптом зупинявся, замислювався і просив:

– Мамо, розкажи казку. Краще тебе ніхто не вміє казок розповідати. Він звав мамою свою няню, Орину Родіонівну. Адже вона дійсно багато в чому

заміняла йому рідну матір.

Та й вона в ньому душі не чула, ладна була за нього життя віддати. – Мамо, розкажи казку, розкажи. – Ой, який ти невгамовний, Олександре Сергійовичу! – бурчала няня. Але було помітно, що їй дуже приємно чути це прохання від улюбленого вихованця. І, звісно, вона йому не відмовляла. Няня починала розповідати казки.

А вона знала їх дуже багато. Тихо поскрипує коліща прядки. Орина Родіонівна пряде шерсть і в такт своїм плавним рухам співуче і загадково починає…

А Олександр, напівлежачи на подушці, старанно все записує: і про царя Салтана, і про мертву царівну і сімох богатирів, і про

Балду, який перехитрив попа… Яку казку не почне Орина Родіонівна, зачин у неї один: “Як на моріокеані стоїть зелен острів, а на тому острові – дуб зелений, від того дуба висить золотий ланцюг, а по ньому ходить чорний кіт. На правий бік іде – веселі пісні співає, на лівий – старі казки повідає”.

Слухав, слухав той зачин Олександр Сергійович і одного разу звернувся до няні: – Мамо, а помоєму ось як виходить: У лукоморья дуб зеленый, Златая цепь на дубе том, И днем и ночью кот ученый Все ходит по цепи кругом; Идет направо – песнь заводит, Налево – сказку говорит… – Гарно, – схвалювала няня. – Чого вже краще? Ти, мабуть, і про Кощія, і про Балду на свій лад складеш? Про бабу Ягу?

Про лісовика? Про Кощія безсмертного? Хто така русалка?

У хатинці на курячих ніжках живе баба Яга. Ця хатинка чарівна і за наказом баби Яги може повертатися то передом, то задом до лісу. Баба Яга – це стара лісова чаклунка, відьма. Вона згорблена і страшна.

Одна нога у неї – кістяна. Яга літає у ступі, розмахуючи мітлою.

Лісовик – дух лісу. Він і з’являється і щезає зненацька, лякає всіх різними звуками, має здатність обертатись у людину і у тварину. Живе у дуплі старого дуба. Кощій безсмертний – злий чаклун, що в казках завжди протистоїть позитивним героям.

А безсмертним його називають тому, що його смерть схована дуже далеко: вона на кінчику голки, яка знаходиться у яйці, яйце – у качці, качка – у зайці, заєць – у скрині, скриня – в дуплі дуба, а дуб росте на острові Буяні посеред океану.

Русалка – гарна дівчина з риб’ячим хвостом, яка живе на дні водойми. За народними повір’ями, русалками ставали дівчата, що втопилися через нещасне кохання. Слово вчителя. Пушкінський вірш, який ми вивчатимемо сьогодні, власне, не є окремим твором.

Це пролог, тобто своєрідний вступ до знаменитої поеми Пушкіна “Руслан і Людмила”. Коли ви станете дорослішими, ви обов’язково прочитаєте весь цей твір. Ця поема була зверненням поета до історії свого народу.

В “Руслані і Людмилі” Пушкін широко використав старовинні народні перекази. В основі сюжету твору – історія кохання головних героїв, які на шляху до щастя зустрічаються з багатьма перешкодами. Пригоди героїв, їх зустрічі зі злими і добрими чарівниками створюють у поемі казковий колорит.

Саме тому дуже органічною частиною поеми став пролог, який вводить читачів в атмосферу народної казки. Виразне читання прологу. Можливе використання фонохрестоматії з записами майстрів художнього читання .

Пролог до поеми дійсно виглядає як завершений художній твір. У ньому можна виділити три частини: вступ , основну частину і фінал . У вступі змальована загадкова країна – Лукомор’я. своєрідним обрамленням початку і кінця прологу стає згадування Лукомор’я, зеленого дуба і вченого кота, який нібито і розказав поетові цю чудову казку, а поет повідав її всьому світові.

Дійсно, твори О. С Пушкіна знають у всьому світі. Всім з дитинства відомі його казки: “Казка про царя Салтана”, “Казка про мертву царівну і про сімох богатирів”, “Казка про рибалку і рибку”, “Казка про попа і наймита його Балду”. За цими казками зняті чудові мультиплікаційні фільми.

Творчість Пушкіна надихала багатьох композиторів: М. РимськогоКорсакова, М. Мусоргського, П. Чайковського. За мотивами поеми “Руслан і Людмила” однойменну оперу створив М. Глінка.

Край лукомор ‘я дуб зелений, І золотий ланцюг на нім; Щодня, щоночі кіт учений На ланцюгу кружляє тім; Іде праворуч – спів заводить, Ліворуч – казку повіда. Дива там: лісовик там бродить, В гіллі русалка спить бліда; На невідомих там доріжках Сліди нечуваних страхіть; Там хатка на’ курячих ніжках Без вікон, без дверей стоїть; В примарах там ліси й долини; Там на світанні хвиля лине На берег дикий пісковий, І тридцять витязів чудових Із хвиль виходять смарагдових, Та ще й дозорець їх морський; Там королевич мимоходом Полонить грізного царя; Там серед хмар перед народом Через ліси, через моря Чаклун несе богатиря; В темниці там царівна тужить, А бурий вовк їй вірно служить; З Ягою ступа там бреде, Вперед сама собою йде; Там цар Кощей над злотом чахне;

Там руський дух… Там Руссю пахне! І я там був, і мед я пив, Край моря бачив дуб зелений, Під ним сидів, і кіт учений Своїх казок мене учив. Одну згадав я: добрі люди, Нехай для вас ця казка буде… Переклад М. Терещенка


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Вивчення поезії Пушкіна


фарбований лис аналіз твору
Вивчення поезії Пушкіна