Випадок із життя

Я довго пам’ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника зда­валися мені дивовижними.

Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить під­ручника.

Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло

читати і милуватися малюн­ками. “Зараз дійде черга й до мене”, – казав я собі.

Аж ось на парту учителька по­клала лише один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом.

Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з’ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: “Ну, за­бери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею”.

Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.




Випадок із життя


вік живи вік учись
Випадок із життя