ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ – ЙОГАН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ

Хто пізно так мчить у час нічний?

То їде батько, з ним син малий.

Чогось боїться і мерзне син –

Малого тулить і гріє він.

– Чому тремтиш ти, мій сину, щомить?

– Король вільшаний он там стоїть!

Він у короні, хвостатий пан!

– То, сину, вранішній туман!

“Любе дитя, до мене мерщій!

Будемо гратись в оселі моїй,

Квіти прекрасні знайду тобі я,

У злото матуся одягне моя”.

– Мій тату, мій тату, яке страшне!

Як надить вільшаний король мене!

– Годі, маля, заспокойся, маля!

То вітер колише в

гаю гілля!

“Хлопчику любий, іди ж до нас!

Дочки мої у танку в цей час,

Дочки мої тебе прийдуть стрічать,

Вітати, співати, тебе колихать!”

– Мій тату, мій тату, туди подивись!

Он королівни вільшані зійшлись!

– Не бійся, мій синку! Повір мені:

То верби сивіють в далині!

“Мені, хлопче, люба краса твоя!

З неволі чи з волі візьму тебе я!”

– Мій тату, мій тату, він нас догнав!

Ой, як болюче мене він обняв!

Батькові страшно, батько спішить,

В руках його хлопчик бідний кричить;

Насилу додому доїхав він,

В руках уже мертвий лежав його син.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ – ЙОГАН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ


твір на тему давня українська література
ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ – ЙОГАН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ