Виклик суспільству, кинутий Гріффіном

Герберт Уеллс – англійський письменник, автор соціально-фантастичних та побутових романів, оповідань, наукових робіт з літературознавства, історії, біології. Центральне місце в його творчості посіло питання про шляхи розвитку науково-технічного прогресу та його вплив на долю людства. Продовжуючи традиції Дж.

Свіфта та Ж. Верна, видатний фантаст моделював та досліджував суспільство майбутнього. Серед його найвідоміших творів романи “Машина часу” , “Острів доктора Моро” , “Невидимець” , “Війна світів” , “Перші

люди на Місяці” .

Герберт Уеллс народився в містечку Бромлі, неподалік від Лондона, у родині дрібного торговця. Закінчивши школу, працював у магазині, аптеці, проте доля крамаря його не вабить, ним володіє жага знань і прагнення присвятитися науці. Успішно склавши іспити, він отримує посаду помічника вчителя, а згодом стає студентом-стипендіатом Імперіал-коледжу Лондонського університету.

У колі його інтересів – найновітніші гіпотези та теорії природознавчих наук, він працює в лабораторії славетного вченого-фізіолога Гакслі.

Під час тривалої перерви у заняттях Уеллс прилучився до великої літератури

і відкрив для себе Кітса, Шеллі, Гейне, Платона, Спенсера, праці утопістів. Він і сам починає писати. Вже перша повість “Аргонавти хроносу” визначила основні теми майбутніх романів, що майже щорічно виходили з кінця 90-х років ХІХ століття, – “Машина часу” , “Острів доктора Моро” , “Невидимець” , “Війна світів” , “Коли прокинеться той, хто спить” , “Перші люди на Місяці” , “Їжа богів” , “Війна у повітрі” . У фантастичній формі Уеллс досліджує сміливі наукові ідеї, випробовує зухвалі відкриття, ставить вражаючі експерименти.

Проте не зліт наукової фантазії цікавить письменника, а фатальні зміни в долі людства за умов науково-технічного прогресу. Г. Уеллс у своїй творчості засобами наукової фантастики досліджує глибокі соціально-філософські та моральні питання, а саме: чи веде науково-технічний прогрес до прогресу в духовних та соціальних сферах життя людини; де та межа, за якою вчений може перетворитися на злочинця; як поведеться морально недосконала людина з безмежною владою, наданою їй науковим відкриттям.

Роман “Невидимець”, в основу якого покладені дійсні наукові гіпотези щодо переломлення світла, звертається до теми наукового відкриття та його наслідків у житті винахідника та суспільства. Письменник порушує у творі ряд актуальних проблем: моральної відповідальності вченого за свій винахід; трагічної самотності науковця; обивательського ставлення до наукового відкриття; знехтування гуманістичних принципів громадянського суспільства тощо.

Головний герой роману – молодий науковець Гріффін, який винайшов спосіб знебарвлювати біологічну тканину аж до її повної невидимості. Талановитий науковець-дослідник, попри матеріальні нестатки, самотужки здійснює сміливий експеримент: робить невидимою спочатку кішку, а потім, уникаючи переслідування, і сам стає невидимкою.

Невидимість спокушає його спочатку до дрібних правопорушень, а згодом – до великих злочинів. Гріффін мріє утворити “царство терору” й утримувати під своєю владою весь світ. Надзвичайне відкриття його веде до повного зруйнування моральних засад та духовних цінностей: він доводить до самогубства збанкрутілого батька, безжалісно поводиться з людьми, жорстоко “бавиться” з мешканцями міста, тероризує п’яничку Томаса Марвелла.

Ніщо не зупиняє Гріффіна, бо світ його навчив бути жорстоким та егоїстичним, а суспільство – дбати лише про себе.

Проте у дивного відкриття є і непередбачений бік – невидимість залишає Гріффіна безпомічним і самотнім: голодний і холодний, він вештається містом, шукаючи безпечного притулку; по залишених слідах його можуть вистежити; йому вкрай бракує помічника.

Кульмінаційним моментом твору є звернення за допомогою до колеги-вченого доктора Кемпа, колишнього університетського знайомого Гріффіна. Від його рішення залежить доля дивного і небезпечного відкриття. У разі згоди відкривається шлях до необмеженої злочинної влади. Відмова ж веде до поразки Гріффіна та знищення його наукового винаходу.

Доктор Кемп був вражений його відкриттям, але допомагати в здійсненні злочинних намірів не схотів. Навпаки, він організував пошуки невидимця.

Виклик суспільству, кинутий Гріффіном, обернувся війною суспільства проти вченого. Переслідування “добропорядними громадянами” незрозумілого і небезпечного невидимця перетворилося на жорстоке і захоплююче полювання на людину, у якому відкрилася агресивність та бездушність переслідувачів. Громадськість згуртувалася для переслідування інакомислячого вченого, наче загнаного звіра.

Автор поволі змінює інтонаційні акценти від осуду – до співчуття, відповідно до того, як зростає агресивне ставлення громадян до людини-невидимки. У кінці твору автор глибоко сумує через трагічну долю його героя.

В останніх епізодах роману читач бачить не амбіційного вченого, а закатовану жертву суспільного злочину. У такому двобої між неординарною особистістю науковця та ворожою обмеженістю обивателів виявляються застарілі моральні “хвороби” суспільства, розкриваються гострі проблеми сучасного світу.

У романі “Машина часу” Г. Уеллс звертається до проблеми майбутнього людства. Автор задається питаннями: що очікує рід людський, людину як “вид”, у неосяжному майбутньому; до чого призведуть наслідки сучасних моральних і соціальних вад, у які трагічні картини розгорнуться тенденції сучасної експлуатації людини людиною, яку загрозу приховує класове розшарування суспільства. Ці питання і визначають проблематику твору.

Час дії у романі – дев’ятсоте тисячоліття нашої ери. Винахідник “машини часу” здійснює переліт з теперішнього часу до майбутнього. Очікуючи побачити людей майбутнього щасливими і прекрасними, розумними і благородними, він знаходить зовсім інше.

Люди майбуття виродилися у дві кволі гілки древа людського роду; вони поділилися на два ворожих табори – елоїв та морлоків.

Елої живуть на поверхні землі, насолоджуючись її красою та розважаючись іграми. Морлоки важко працюють під землею, аби забезпечувати елоїв. Вони вже не схожі на людей: нещадна праця спотворила їхній фізичний вигляд, очі пристосувалися бачити в темряві, бездушне ставлення перетворило їх на мавпоподібних істот, що вночі полюють на своїх господарів.

Проте й елої не виглядають справжніми нащадками роду людського: вони перетворилися на беззахисних і недоумкуватих істот, що наївно тішаться з життя, немов діти, і цілковито залежать від морлоків. Протиріччя між тими, хто працює, і тими, хто живе за рахунок праці інших, доведене до трагічного краю.

Г. Уеллс використовує оригінальні художні засоби, серед яких – прийом “машини часу”, що надає можливість перетинати час в прямому та зворотному напрямках, ускладнюючи композицію твору та моделюючи образи майбуття. Письменник використовує прийом фантастики, аби дослідити сучасні соціальні проблеми в їхній логічній завершеності в майбутньому. Поєднуючи наукові та фантастичні ідеї, автор створює сатиричну пародію на сучасне суспільство.

Прагнення застерегти суспільство від морального і фізичного занепаду людства є провідною ідеєю твору.

З теорії літератури

Наукова фантастика – галузь художньої літератури, яка набула широкої популярності у ХХ ст. Твори наукової фантастики відбили намагання письменників осмислити загальні тенденції розвитку цивілізації, показати вплив наукових досягнень на життя людини. Основний художній прийом – розумовий експеримент.

Жанрові форми: роман-антиутопія, прогностичний роман, фантастична притча, соціально-утопічний роман та ін.

Сатира – особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осміянні негативного.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



Виклик суспільству, кинутий Гріффіном


твір місто діалог
Виклик суспільству, кинутий Гріффіном