Головна ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ ВІДШТОВХУВАННЯ



ВІДШТОВХУВАННЯ

Смисл цього поняття полягає в тому, що письменник не сприймає художньо-концептуальну специфіку творчості своїх попередників. Водночас він відчуває спорідненість у використанні художніх засобів чи в стильовій манері викладу матеріалу. Основа подібної взаємодії грунтується на дихотомії “дружба – ворожнеча” творчих принципів осмислення навколишньої дійсності. Прикладом відштовхування в українській літературі може бути творчість неоромантиків (кінець XIX – початок XX ст.). До них належать Леся Українка, А. Кримський, О. Олесь, Б. Леп-кий,

М. Вороний, О. Кравченко, у творчості яких з’являється інше розуміння, ніж у їхніх попередників – українських романтиків 40-60-х років і пізнішого часу (О. Шпигоць-кий, Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Петренко, Я. Щоголев та ін.), взаємовідношення світу і людини. Якщо в романтизмі ідеал перебував у минулому, відсутні були заклики до соціально-політичних дій, спрямованих на заміну існуючого ладу, то у творчості неоромантиків проглядаються акценти на переборення пасивної та духовної деградації народу, динамізм і суспільну активність окремо взятої людської особистості, подолання романтичної відчуженості від
навколишньої дійсності, пошуки ідеалу, взятого з життя, органічно пов’язаного з ідеями національного й соціального визволення.

У використанні ж художніх засобів чи в стильовій манері окремих письменників, як романтиків, так і неоромантиків, можна знайти чимало спільного.

Цікаві думки про “дружбу – ворожнечу” як основу відштовхування знаходимо в щоденниках П. Тичини: “Молюся перед тим, як починаю писати. До Шіллера, Шевченка, і до менших, недавніх, як Чумак. Це не молитва, бо я не прошу помогти мені щось написати. Це – горіння поміж друзями, це продовження того, що вони зробили”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ВІДШТОВХУВАННЯ


твір на тему моє улюблене свято

Related posts:

  1. Арсенал художніх засобів Арсенал художніх засобів – наявність зображально-виражальних засобів у літературному творі. Термін вживається критикою для характеристики багатства чи бідності, розмаїтості чи обмеженості зображально-виражальних засобів художньої літератури (портрет, пейзаж, інтер’єр, опис, розповідь, монологи, діалоги)....

  2. Анахронізм Анахронізм (грецьк. ana – вверх та chronos – час) – культурно-історичні, хронологічні та інші невідповідності у художньому творі, зумисне чи мимовільне привнесення в літературний текст невластивих певній добі застарілих поглядів, звичаїв, суджень, лексики. Так, у...

  3. Антианакруза Антианакруза (грецьк. anti – префіксі що означає протилежність, протидію та andkrusis – відштовхування) – нестача одного складу на початку вірша. Приміром, у “Вірші про Близька” С. Гординського, написаному чотиристопним анапестом: Не в очі, а в...

  4. Байронізм Байронізм – ідейно-естетична концепція, яка постала у європейському романтизмі XIX ст., пов’язана з творчістю англійського поета Дж. Байрона, притаманна В. Гюго, А. де Він’ї, А. Міцкевичу, М. Лермонтову. Основні риси Б. – тираноборство, волелюбність, бунтарство,...

  5. За красою “За красою” – літературний альманах, виданий на честь Ольги Кобилянської, упорядкований О. Луцьким (Чернівці, 1905). Видання мало модерністський характер, хоч у ньому, крім творів символістів (Б. Лепкий, В. Пачовський, П. Карманський, О. Луцький, С. Чарнецький),...

  6. Озерна школа “Озерна школа” англійських поетів-романтиків – напрям в англійській поезії на межі XVIII-XIX ст.., представники якого (У. Вордсворт, С.-Т. Колрідж, Р. Сауті) мешкали в Озерному краї, спромоглися, заперечуючи раціоналістичний догматизм класицизму та Просвітництва, здійснити оновлення англійської...

  7. Анакруза Анакруза (грецьк. andkrusis – відштовхування) – слабкі ненаголошені склади, що передують першому метричному наголосу. У силабо-тонічному віршуванні при хореях та дактилях А. буває нульова, при ямбах та амфібрахіях – односкладова, при анапесті – двоскладова. Внутрішня...

  8. Ідіолект Ідіолект (англ. idiolect, від грецьк. idios – свій та dialectos – розмова, говір, наріччя) – індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання, віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури певної людини. І. як мовна характеристика особистості...

  9. Лапідарність Лапідарність (лат. lapidarius, від lapis – камінь) – виняткова стислість і чіткість у висловлюванні думок, економне вико-ристання художніх засобів. Л. притаманна народним прислів’ям, приказкам, коломийкам, анекдотам. В українській літературі властива новелам В. Стефаника, Гр. Тютюнника,...

  10. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – М. ВОРОНИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ М. ВОРОНИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Олександр Олесь – яскравий представник символізму” 1.Представником якої течії модернізму був Олександр Олесь? 2.Назвіть...

  11. Естетичний смак Естетичний смак – здатність людини до миттєвої оцінки дійсності, творів мистецтва крізь призму естетичних категорій і власного досвіду. Е. с. спрямовується естетичним ідеалом людини та її потребами, виявляється в конкретних актах естетичного сприймання і часто...

  12. ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА Літературна критика (від грец. κριτική – здатність судити, розглядати, оцінювати) як складова частина літературознавства має своїм завданням давати ідейно-естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні якості. Літературна...

  13. Епопея Епопея (грецьк. еророііа, означає “слово” і “творити”) – роман або цикл романів, що відбивають значний період істо-ричного часу або велику історичну подію, висвітлюють життя героїв у його багатоманітності, складному переплетенні доль дійових осіб, їх філософському...

  14. Імажинізм Імажинізм – літературна група і напрям у російській поезії (В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Єсенін, А. Маріенгоф, пізніше А. Кусиков та І. Грузинов), які з’явилися на літературному обрії в 1919, заманіфестувавши свою появу в журналі...

  15. КРАЛИЦЯ КРАЛИЦЯ – міфічний образ-тотем весни, богиня рослинності у давніх чехів. Весняне свято – знак священного пошанування навколишньої природи, своєрідне табу на вирубування дерев – запозичене з давньоукраїнського свята ТОПОЛІ. Під час накликання дощу дівчина –...

  16. Харківська школа романтиків – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) “Харківська школа романтиків” Однією з локальних течій української романтичної поезії була “Харківська школа романтиків”. Наприкінці 30-х – на початку 40-х років розповсюдження набула романсова лірика та лірика особистих переживань (елегії, послання, посвяти). У цьому напрямку...

  17. Художня майстерність повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Художня майстерність повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Більш як століття відділяє нас від часу написання І. Нечуєм-Левицьким повісті “Кайдашева сім’я”, але життя героїв, їхні вчинки...

  18. Епігон Епігон (грецьк. epigonos – нащадок) – зневажливо-іронічна назва письменника, який не виробив власного творчого “обличчя”, не набув творчої самостійності, а наслідує, копіює індивідуальний стиль, форму, повторює ідеї, художні прийоми своїх попередників. Епігонство викликається до життя...

  19. Міфологічна школа Міфологічна школа – напрям у фольклористиці та літературоз-навстві німецьких романтиків (початок XIX ст.), спирався на естетику Ф.-В.-Й. Шеллінга та братів А. і Ф. Шлегелів, які обстоювали думку про міф як необхідну умову мистецтва, ядро поезії....

  20. ДОДОЛА ДОДОЛА – у давніх українців иаивродливіша в селі дівчина, яку обирали “нареченою” Перуна, дівою вогню, головною фігурою на святі Громовержця, під час накликання дощу і т. д. У давніх сербів Д. – богиня рослинності, образ-тотем,...

  21. КОНЦЕНТРАЦІЯ Концентрацією в літературознавстві називають явище, суть якого полягає в інтеграції, поглинанні великим письменником творчості своїх попередників і сучасників. Більшість із них стають цікавими для нащадків не власною літературою, а тим фактом, що всі вони в...

  22. Філософія і література Філософія і література – багатоаспектна проблема, в процесі осмислення якої розкривається роль філософії у творчості письменника, її значення для розуміння та інтерпретації художніх творів, роль мистецтва слова в поширенні філософських ідей. Для літературознавства суттєве значення...

  23. Поліфонія Поліфонія (грецьк. polyphonia – багатоголосся) – багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. П, ‘Викликала великий інтерес у романтиків, символістів та...

  24. Об’єднання реального мистецтва ОБЕРНУ (Об’єднання реального мистецтва) – театральна група, що існувала у Ленінграді на межі 20-30-х XX ст., мала літературну секцію (К. Вагінов, О. Введенський, М. Заболоцький, Д. Хармс, І. Бехтерев та ін.), представники якої проголосилися “творцями...

  25. Психологія творчості Психологія творчості – відносно самостійна галузь наукових досліджень, предметом яких є процес виникнення (творення) художніх цінностей та їх естетичне сприймання. П. т. – міждисциплінарна наука, що сформувалася на рубежі XIX-XX ст., на межі психології, мистецтвознавства...

  26. У чому своєрідність романтизму? Романтизм виник як заперечення класицизму. Водночас – це й новий етап у розвитку літератури кінця XVIII – початку XIX ст. В Німеччині та Англії він з’явився у 90-х роках XVIII ст.,. в російській, польській літературах...

  27. Абстрагування Абстрагування – (лат. abstractio – віддалення, відсторонення) – мислене виокремлення суттєвих, найістотніших ознак, прикмет предметів, явищ об’єктивної дійсності чи творів людської діяльності з неістотних, випадкових, другорядних їх ознак. Наслідком абстрагування є загальне поняття, категорія. Процес...

  28. Експресія Експресія (лат. expressio – вислів, вираз, від ехрrіmо – чітко вимовляю, зображую) – особливий прийом увиразнення поетичного мовлення при активному застосуванні розмаїтих художніх засобів (тропів, стилістичних фігур” звукових повторів, звуконаслідувань і т. п.): Біжать отари,...

  29. Критерій оцінки літературного твору Критерій оцінки літературного твору (грецьк. kriterion – мірило, засіб судження) – система засобів (принципів, зразків, норм, канонів, аргументів) для визначення своєрідності художніх творів, оцінки їх естетичної досконалості чи недосконалості, належності до сфери мистецтва. Термін “К.”...

  30. Інтуїція Інтуїція (лат. intuitio, eid’intueor – уважно вдивляюсь) – здатність людини безпосередньо, раптово, без логічно розгорнутого дискурсивного мислення осягати сутність явищ або питань, які привертають її увагу чи були предметом тривалого зосередження. Без І. неможливе ні...

ВІДШТОВХУВАННЯ
«
»